Справа № 826/16433/18 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.
21 травня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м.Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до ГУ НП у м.Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 28 лютого 2018 року №193 о/с в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції Фенька Б.С. з посади поліцейського сектору превенції відділу поліції на станції Київ-Пасажирський Солом'янського управління поліції, поновити позивача на службі в Національній поліції України на посаді поліцейського сектору превенції відділу поліції на станції Київ-Пасажирський Солом'янського УП, стягнути з ГУ НП у м.Києві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 січня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що при його звільненні порушено принцип презумпції невинуватості, оскільки його не було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №42017100000000796 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185 та ч.3 ст.368 КК України, оскільки сам факт висунення проти позивача звинувачень у вчиненні кримінального правопорушення не може бути підставою для висновку про наявність в його діях дисциплінарного проступку.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, що до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, оскільки він вчинив дисциплінарний проступок, який полягав у порушенні вимог абз.2 ч.1 ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, абз.1, 2, 3 ч.1 р.2 Правил етичної поведінки поліцейських, ст.18 Закону України «Про Національну поліцію».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач з 26 грудня 2011 року по 06 листопада 2015 року перебував на службі в органах внутрішніх справ та з 07 листопада 2015 року прийнятий на службу до Національної поліції України, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.203).
Наказом ГУ НП у м.Києві від 28 лютого 2018 року №193 о/с «Щодо особового складу» (а.с.18 зворот) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 . (0038389) поліцейського сектору превенції відділу поліції на станції Київ-Пасажирський Солом'янського управління поліції 28 лютого 2018 року звільнено зі служби в поліції згідно з п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Вважаючи вказаний наказ та своє звільнення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування наказу ГУ НП України у м.Києві від 28 лютого 2018 року №193 о/с «Щодо особового складу», який був виданий на реалізацію наказу №91 від 14 лютого 2018 року.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», який визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.17 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Згідно з пп.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
На момент прийняття оскаржуваних наказів Дисциплінарного статуту Національної поліції України ще не затверджено. Разом з тим, у відповідності до п.4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
За таких обставин, суд вважає за можливе застосувати до правовідносин, що склались між сторонами, норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, як таких, що не суперечать Закону України «Про Національну поліцію».
Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ст.5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).
За змістом абз.2 ч.1 ст.7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.
Відповідно до абз.1, 2, 3 ч.1 р.2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за №1576/29706, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Поліцейський зобов'язаний 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва (п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію»).
Згідно ст.12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такі види дисциплінарних стягнень:
1) усне зауваження;
2) зауваження;
3) догана;
4) сувора догана;
5) попередження про неповну посадову відповідність;
6) звільнення з посади;
7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;
8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до п.1.1 якої ця Інструкція визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні.
Згідно п.1.2 Інструкції службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.
Підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс (п.2.1 Інструкції).
Відповідно до підпунктів 2.2.1, 2.2.20 п.2.2 Інструкції службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, серед іншого, невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю; отримання інформації про скоєння інших, не визначених підпунктами 2.2.1 - 2.2.19 цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення.
Згідно п.2.6 Інструкції підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ НП у м.Києві №125 проведено службове розслідування за фактом проведення обшуків у Солом'янському УП та повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень окремими працівниками, за наслідком якого складено висновок від 13 лютого 2018 року (а.с.195 зворот), затверджений заступником Голови Національної поліції України - начальником ГУ НП у м.Києві полковником поліції Крищенком А.Є. 14 лютого 2018 року, відповідно до якого 22 червня 2017 року слідчим відділом прокуратури м.Києва розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017100000000796 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185 та ч.3 ст.368 КК України. 25 січня 2018 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 22 січня 2018 року працівниками Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та прокуратури м.Києва проведено обшуки у службових приміщеннях відділу поліції на станції Київ-Пасажирський Солом'янського управління поліції та за місцем проживання окремих працівників. Цього ж дня позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185 та ч.3 ст.364 КК України та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Згодом, в засобах масової інформації з'явились публікації, що столичні правоохоронці за винагороду прикривали протиправну діяльність організованих груп злодіїв на залізничному вокзалі Центральний у м.Києві, що призвело до суспільного резонансу та обурення громадськості. В ході проведення службового розслідування встановлено, що працівниками КМУ ДВБ НПУ та прокуратурою м.Києва отримано фактичні дані та задокументовано протиправну діяльність організованої групи у складі працівників відділу поліції на станції Київ-Пасажирський Солом'янського УП, які, із залученням можливостей оперативних працівників сектору кримінальної поліції цього ж відділу, відділу кримінальної поліції сектору превенції Солом'янського УП, безпосередньо організували на території Центрального залізничного вокзалу протиправну діяльність чотирьох груп кишенькових злодіїв. При цьому, працівники поліції, діючи узгоджено за єдиним планом і розподілом функціональної діяльності групи, організували систематичний вихід та вчинення злодіями кишенькових крадіжок. вживали заходів щодо унеможливлення їх викриття та затримання, укривали факти крадіжок від реєстрації, за що щоденно отримували грошову винагороду, а також частку від еквіваленту викраденої суми та вартість матеріальних цінностей в залежності від посадового становища та функцій. Зібраними матеріалами вина, в тому числі, ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку підтверджується в повному обсязі, своїми діями він допустив порушення вимог Дисциплінарного статуту ОВС України, Правил етичної поведінки поліцейських та Присяги працівника поліції. Такі порушення стали можливими внаслідок низьких моральних якостей та особистої недисциплінованості, зокрема, ОСОБА_1 , ігнорування ним наказів керівництва, вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції щодо дотримання дисципліни та законності. На підставі викладеного за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог абз.2 ч.2 ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, абз.1, 2, 3 ч.1 р.2 Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги працівника поліції та п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», на поліцейського сектору превенції ВП на станції Київ-Пасажирський Солом'янського УП старшого сержанта ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
З огляду на встановлені службовим розслідуванням факти, ГУ НП у м.Києві видано наказ від 14 лютого 2018 року №91 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Солом'янського управління поліції» (а.с.200 зворот), яким за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог абз.2 ч.2 ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, абз.1, 2, 3 ч.1 р.2 Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги працівника поліції та ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Зазначений наказ ГУ НП у м.Києві від 14 лютого 2018 року №91, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції не скасований, є чинним та у судовому або іншому порядку не оскаржений.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача зазначала, що позивачем вживались дії щодо оскарження наказу ГУ НП у м.Києві від 14 лютого 2018 року №91, однак позовну заяву було повернуто без розгляду у зв'язку з пропуском законодавчо встановлених процесуальних строків звернення до адміністративного суду. Однак наведені пояснення не беруться судом до уваги, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначеної обставини надано не було та з моменту ознайомлення позивача із вказаним наказом він мав можливість збільшити розмір позовних вимог в рамках даної справи, в межах якої розглядаються наслідки притягнення його до дисциплінарної відповідальності, однак жодних дій з цього приводу вчинено не було.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до у відповідності до ч.ч.2, 3 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, позивач вільний у виборі способу захисту своїх порушених прав та самостійно розпоряджається своїми вимогами. Процесуальним законодавством позивача наділено правом зміни або доповнення своїх позовних вимог, проте даним правом він не скористався. Натомість, суд в процесі розгляду справи обмежений обсягом заявлених позовних вимог і наділений повноваженнями вийти за її межі лише у виключному випадку. Отже, вирішення питання про вихід за межі позовних вимог є правом суду, а не обов'язком, оскільки належить до дискреційних повноважень суду та вирішення даного питання залежить від необхідності ефективнішого захисту прав позивача в інший спосіб, ніж обрано ним у позовній заяві. В той же час, твердження апелянта, що суд першої інстанції був зобов'язаний вийти за межі позовних вимог шляхом скасування наказу відповідача від 14 лютого 2018 року №91 є необґрунтованими та не відповідають наведеним вище нормам процесуального законодавства.
Разом з тим, відповідно до ч.5 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, вирішення питання щодо законності та правомірності наказу ГУ НП у м.Києві від 14 лютого 2018 року №91 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Солом'янського управління поліції» перебуває поза межами повноважень суду апеляційної інстанції.
Таким чином, наказ ГУ НП у м.Києві від 28 лютого 2018 року №193 о/с «Щодо особового складу» в частині звільнення позивача зі служби в поліції був виданий з метою реалізації дисциплінарного стягнення накладеного на позивача наказом ГУ НП у м.Києві від 14 лютого 2018 року №91 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Солом'янського управління поліції».
У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на відсутність такого, що набрав законної сили обвинувального вироку суду, яким би міг бути встановлений факт вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 та ч.3 ст.364 КК України, що було підставою для висновку про вчинення ним дисциплінарного правопорушення і звільнення за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».
Колегія суддів зазначає, що ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» містить окремий пункт 10, яким передбачено поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Таким чином, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини розмежовують поняття звільнення за порушення дисципліни та звільнення у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.
В той же час, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності не за вчинення кримінального правопорушення (злочину), відповідальність за яке передбачено ч.5 ст.185 та ч.3 ст.364 КК України, а за порушення службової дисципліни, яке виявилось у порушенні ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині дотримання законодавства, неухильного виконання статутів і наказів начальників, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, абз.1, 2, 3 ч.1 р.2 Правил етичної поведінки поліцейських і враховуючи, що такі дії, в тому числі, позивача призвели до суспільного резонансу та обурення громадськості, негативно впливають на імідж та репутацію Національної поліції України, підривають довіру населення до поліцейських, до нього обґрунтовано застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби, оскільки вчинені проступки суперечать покладеним на нього обов'язкам, підривають довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Колегія суддів зазначає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Посилання у апеляційній скарзі на положення ст.62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчинення злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, є неприйнятними, оскільки у цій справі перевіряється наявність передбачених законом підстав для поновлення позивача на службі. Встановлення вини особи у скоєнні злочину є компетенцією кримінального суду.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі №821/291/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку, що позивача було правомірно звільнено зі служби в поліції внаслідок реалізації дисциплінарного стягнення, накладеного наказом ГУ НП у м.Києві від 14 лютого 2018 року №91, оскільки позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності не за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 та ч.3 ст.364 КК України, а внаслідок порушення ним абз.2 ч.2 ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, абз.1, 2, 3 ч.1 р.2 Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги працівника поліції та ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», а тому оскаржуваний наказ ГУ НП України у м.Києві від 28 лютого 2018 року №193 о/с «Щодо особового складу» в частині звільнення позивача зі служби в поліції прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування, поновлення позивача на службі та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 січня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 27 травня 2019 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
А.Ю.Кучма