29 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/4468/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Гудима Л.Я.,
за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року (головуючого судді Денисюка Р.С.) ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Луцьк о 14 год. 41 хв. повний текст рішення складено 18.03.2019 у справі №140/2724/18 за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області про визнання протиправною та скасування постанови від 26.10.2017 ВП № 54359472 про стягнення виконавчого збору та зобов'язання вчинити дії,-
Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» 22.12.2018 звернулося в суд з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, судом залучено до участі у справі співвідповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Колодій І.В. про стягнення виконавчого збору від 26.10.2017 ВП № 54359472 та зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області повернути з Державного бюджету України виконавчий збір в розмірі 324770,98 грн
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 задоволено частково позов.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Перший відділ державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилається на те, що 21.07.2017 старшим державним виконавцем Першого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області Колодій І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 54359472) та надіслано сторонам виконавчого провадження до відома та виконання. 24.10.2017 стягувач звернувся до Першого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області із заявою про закінчення виконавчого провадження на підставі ухвали Господарського суду Волинської області від 27.09.2017 № 903/333/16 про затвердження мирової угоди та 26.10.2017 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 2 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а також винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. Оскаржувана постанова про стягнення з боржника виконавчого збору (ВП № 54359472) була винесена 26.10.2017 після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 2 статті 39 Закону, тобто у чіткій відповідності до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 54359472 існували законні підстави для її винесення. Вказує, що позивач пропустив строк на оскарження постанови №54359472 від 26.10.2017 про стягнення виконавчого збору та таке завершено на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із списанням коштів із рахунків позивача та перерахуванням коштів платіжним дорученням №160 від 16.01.2018 до державного бюджету за призначенням платежу: виконавчий збір.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Відповідно до приписів частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача Колодій І.В. апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Представники позивача Олейніков О.В., Тізенберг О.М. проти апеляційної скарги заперечили, просили скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що в провадженні Першого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області перебувало виконавче провадження № 54359472 з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області від 29.07.2016 № 903/333/16-1 про стягнення з ДКП «Луцьктепло» на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» 16249404,95 грн. заборгованості, 2139571,77 грн. пені, 150905,26 грн. процентів річних, 792389,53 грн. збитків завданих інфляцією, 164843,25 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
15.08.2016 на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 29.07.2016 було видано наказ №903/333/16-1 на залишок боргу 3247709,81 грн.
21.07.2017 старшим державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області Колодій І.В. відкрито виконавче провадження ВП № 54359472 щодо виконання наказу Господарського суду Волинської області № 903/333/16-1 від 15.08.2016.
27.09.2017 ухвалою Господарського суду Волинської області у справі № 903/333/16 затверджено мирову угоду між ДКП «Луцьктепло» та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз», відповідно до якої сторони дійшли згоди про те, що боржник зобов'язується пеню, проценти річних, збитки завдані інфляцією, витрати пов'язаних з оплатою судового збору в сумі 3247709,81 повернути стягувачу впродовж 12 календарних місяців, починаючи з 01.10.2017 по 31.09.2018, а стягувач в свою чергу має вжити заходів по закінченню виконавчого провадження № 54359472.
26.10.2017 старшим державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області Колодій І.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 54359472 з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області № 903/333/16-1 від 15.08.2016 на підставі пункту 2 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
26.10.2017 старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області Колодій І.В. було винесено постанову № 54359472 про стягнення виконавчого збору з ДКП «Луцьктепло» в сумі 324 770,98 грн. на користь Першого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області, яку виокремлено в окреме виконавче провадження.
Також 26.10.2017 старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області Колодій І.В. винесено постанову про відкриття провадження № 55008754 з примусового виконання постанови № 54359472, виданої 26.10.2017 Першим відділом Державної виконавчої служби м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області про стягнення з ДКП «Луцьктепло» на користь Першого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області виконавчого збору в сумі 324770,98 грн.
26.10.2017 старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області Колодій І.В. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №55008754 до зведеного виконавчого провадження №54355312.
02.11.2017 цим же державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника (ДКП «Луцьктепло»).
В ході дії арешту з рахунку ДКП «Луцьктепло» було списано кошти в сумі 324770,98 грн. на користь Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області, що не заперечується учасниками справи.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.
Судом встановлено, що старшим державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області Колодій І.В. 26.10.2017 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 54359472 на підставі пункту 2 частини першої статті 39, статті 40 Закону № 1404-VIII, у зв'язку з затвердженням судом мирової угоди між боржником і стягувачем та повернуто наказ стягувачу.
Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VIII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Тобто, виконавчий збір підлягає стягненню в порядку та розмірі, визначеному цим Законом № 1404-VІІІ, який в даному випадку, обумовлює можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження в порядку статті 39 Закону чи повернення виконавчого документа згідно статті 37 Закону.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону № 1404-VIII (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
З аналізу вищенаведених норм слідує, що частинами першою та другою статті 27 Закону № 1404-VIII встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору.
Так обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Крім того, статтею 27 Закону № 1404-VIII чітко визначено, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.
За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Отже, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум,та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.
Як встановлено судом, 26.10.2017 старшим державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області Колодій І.В. 26.10.2017 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 54359472 на підставі пункту 2 частини першої статті 39, статті 40 Закону № 1404-VIII, у зв'язку з затвердженням судом мирової угоди між боржником і стягувачем, повернуто наказ стягувачу та в цей же день винесено постанову № 54359472 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 324770,98 грн.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 26.10.2017 (станом на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору) державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання виконавчого наказу Господарського суду Волинської області № 903/333/16-1 виданого 15.08.2016.
Державним виконавцем не здійснювались дії щодо фактичного, примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області №903/333/16-1 від 15.08.2016 про стягнення з боржника залишку суми боргу., що підтвердив державний виконавець в судовому засіданні.
Постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 54359472 винесена на підставі пункту 2 частини першої статті 39, статті 40 Закону № 1404-VIII, у зв'язку з затвердженням судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.
Відтак, враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що станом на 26.10.2017 у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови № 54359472 про стягнення з ДКП «Луцьктепло» виконавчого збору в розмірі 324770,98 грн.
Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Тобто, у постанові про закінчення виконавчого провадження, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору.
Вказане також підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично була стягнута на користь стягувача.
У даному випадку сума боргу стягнута в результаті затвердженої мирової угоди, а не вчинення примусових виконавчих дій.
Апеляційний суд зауважує, що оскільки судове рішення в частині позовних вимог, щодо яких позивачем не оскаржується, а тому згідно із положеннями частини 1 статті 293 КАС України не підлягає апеляційному перегляду в цій частині.
Посилання апелянта, що позивач пропустив строк на оскарження постанови №54359472 від 26.10.2017 про стягнення виконавчого збору та таке завершено на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із списанням коштів із рахунків позивача та перерахуванням коштів платіжним дорученням №160 від 16.01.2018 є необґрунтовані, оскільки ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 визнано поважними причини пропуску та поновлено вказаний строк
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та при прийнятті цього рішення враховує висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 справа № 910/1587/13.
Колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права, що впливають на правильне вирішення справи судом, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 287, 308, 310, 316, 321, 322, 329 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі №140/2724/18 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
Л.Я. Гудим
Повний текст постанови складено 29.05.2019