Головуючий суддя у першій інстанції : Друзенко Н.В.
15 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/2357/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.
за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.
представника позивача: Миронця Р.М.
представника апелянта: Шеремети В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2018 року у справі № 460/2584/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Еко» до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
10.10.2018р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Еко» (надалі ТзОВ «Комфорт-Еко») звернувся в суд із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0007991401, № 0008011401, № 0008001401 від 14.08.2018р.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.12.2018р. позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення № 0007991401, № 0008011401, № 0008001401 від 14.08.2018р.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.12.2018р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
Представник апелянта Шеремета В.О. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.
Представник позивача Миронець Р.М. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
03.08.2018р. податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «Комфорт-Еко» податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 30.09.2017р., валютного за період з 01.01.2014р. по 30.09.2017р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 30.09.2017р., про що складено акт перевірки від 03.08.2018р. № 1855/17-00-14-01/31830396. ( т. 5 а.с. 35-89, 24-179 )
14.08.2018 р. на підставі акту перевірки №1855/17-00-14-01/31830396 від 03.08.2018 Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийняті податкові повідомлення-рішення, зокрема: №0007991401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 9 місяців 2017 року на 784440,00 грн. (а.с.34, 180 том 5); №0008001401, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 858323,75 грн., в тому числі 686659,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 171664,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.33, 181,183 том 5); №0008011401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2017 року на 4412,00 грн. (а.с.32,182 том 5).
Дані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки про порушення ТОВ "Комфорт-Еко": п.44.1п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.140.4.2 п.140.4, ст.140 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 684345,00 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 332189,00 грн. за 2016 рік на суму 352156,00 грн. та завищення від'ємного значення по податку на прибуток за 9 місяців 2017 року на суму 784440,00 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1 , п.200.4, п.201.10 ст.200 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 686659,00 грн., в тому числі за вересень 2015 року на суму 9106,00 грн., за листопад 2015 року на суму 46486,00 грн., за грудень 2015 року на суму 320886,00 грн., за січень 2016 року на суму 48267,00 грн., за березень 2016 року на суму 929,00 грн., за квітень 2016 року на суму 63364,00 грн., за травень 2016 року на суму 793,00 грн., за серпень 2016 року на суму 22097,00 грн., за грудень 2016 року на суму 158153,00 грн., за лютий 2017 року на суму 7867,00 грн., за червень 2017 року на суму 8711,00 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2017 року на суму 4412,00 грн.
Висновки податкового органу в свою чергу, базуються на тому, що перевіркою встановлено завищення ТОВ "Комфорт-Еко" витрат по взаєморозрахунках з ТОВ "ТРЕЙДЗАХІД" на загальну суму 168343,00 грн., в тому числі за I квартал 2017 року та заниження ТОВ "Комфорт-Еко" показника "Інші доходи" у рядку 2240 Звіту про фінансові результати в загальній сумі 4370192,00 грн., в тому числі за 2015 рік - 2461794,00 грн., I квартал 2016 року - 1338581,00 грн., III квартал 2016 року - 519972,00 грн., IV квартал 2016 року - 49845,00 грн., I квартал 2017 року - 168343,00 грн. В результаті даного порушення завищено також податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 705696,00 грн.
Так, відповідно до представлених в ході проведення перевірки документів, податковим органом встановлено, що ТОВ "ТРЕЙДЗАХІД" здійснювало документальне оформлення будівельно-монтажних робіт та товарно-матеріальних цінностей, відповідно до укладених з ТОВ "Комфорт-Еко" договорів. Проте, в ході перевірки було встановлено певні ознаки нереальності таких операцій. Згідно податкової звітності та реєстраційних даних ТОВ "ТРЕЙДЗАХІД" провадить такий вид діяльності, як "46.13.Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами", юридична адреса: м.Бориспіль, вул.Київський шлях, 82; Відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум, утриманого з них податку (Форма №1 ДФ) у ТОВ "ТРЕЙДЗАХІД" працювало за трудовими договорами (контрактами): у I-II кварталах 2015 року - 2 особи, у III кварталі - 3 особи, у IV кварталі - 7 осіб; у I-III кварталах 2016 року - 4 особи, у IV кварталі 2016 року - звіт не подано; Згідно фінансової звітності за 2015 рік - первісна та залишкова вартість основних засобів складає 0 грн., за 2016 рік - фінансова звітність не подана; Відповідно до даних декларації по податку за прибуток за 2015 рік - дохід від будь-якої діяльності визначений на рівні 6786500,00 грн.; за 2016 рік - декларація по податку на прибуток не подана; Постачальниками ТОВ "ТРЕЙДЗАХІД" є суб'єкти господарювання, які не здійснювали придбання товару аналогічного тому, що реалізований для ТОВ "Комфорт-Еко"; За даними податкової звітності та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об'єкти нерухомості у власності та оренді ТОВ "ТРЕЙДЗАХІД" відсутні; Згідно баз даних ДФС у ТОВ "ТРЕЙДЗАХІД" відсутні власні основні засоби, трудові ресурси, засновник, директор, головний бухгалтер - одна особа. Вказані дані, за висновками податкових ревізорів свідчать про відсутність у ТОВ "ТРЕЙДЗАХІД" матеріально-технічної і технологічної можливості для самостійного здійснення основного виду діяльності та реалізації товарів, в зв'язку з відсутністю основних засобів та необхідної кількості трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з надавання послуг і реалізації ТМЦ. Також в ході перевірки констатовано, що аналізом наданих до перевірки ТОВ "Комфорт-Еко" товарно-транспортних накладних на перевезення товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "ТРЕЙДЗАХІД" встановлено, що у графі пункт навантаження зазначено: "м.Рівне", а згідно з системи співставлення показників податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДФС України у ТОВ "ТРЕЙДЗАХІД" відсутні відповідні місця зберігання у м.Рівне, а також відсутній ланцюг постачання ТМЦ. Аналізом наданих до перевірки актів здачі-приймання робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт (КБ2), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) від ТОВ "ТРЕЙДЗАХІД" встановлено, що згідно системи співставлення показників податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДФС України у ТОВ "ТРЕЙДЗАХІД" відсутні відповідні трудові ресурси, а також відсутній ланцюг постачання відповідних будівельно-монтажних робіт. Враховуючи такі обставини, посадові особи Головного управління ДФС у Рівненській області, зробили висновок, що надані позивачем первинні документи не опосередковувалися реальним рухом активів між ТОВ "ТРЕЙДЗАХІД" та ТОВ "Комфорт-Еко". При цьому, товарно-матеріальні цінності, ідентичні задекларованим ТОВ "Комфорт-Еко" по взаємовідносинах із ТОВ "ТРЕЙД-ЗАХІД", були в наявності та використані в господарській діяльності ТОВ "Комфорт-Еко", що підтверджується даними регістрами бухгалтерського обліку. Оскільки, перевіркою встановлено, що у ТОВ "Комфорт-Еко" відсутні первинні бухгалтерські документи з належним чином оформленими обов'язковими реквізитами, які опосередковують отримання активів, тобто ідентифікують джерела походження, виробників/постачальників, а тому товари (роботи, послуги) вартістю 4370192,00 грн. є такими, що безоплатно отримані, а сума ПДВ - 168343,00 грн. по вищезазначених операціях неправомірно віднесена до витрат. В свою чергу, з огляду на те, що ТОВ "Комфорт-Еко" не відніс до складу інших доходів суму безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг, податковий орган зробив висновок про заниження відповідної суми доходів. Крім того, ТОВ "Комфорт-Еко" завищено податковий кредит на 705696,00 грн. внаслідок віднесення до його складу ПДВ, сплаченого ТОВ "ТРЕЙДЗАХІД" в ціні таких товарів, робіт, і послуг.
Крім того, податковим органом встановлено наявність розбіжностей у даних, задекларованих у рядку 02 декларацій "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" на суму 47822,00 грн., що виникли за рахунок порушення ТОВ "Комфорт-Еко" вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України. Так, ТОВ "Комфорт-Еко" не проводило щомісячний розподіл транспортно-заготівельних витрат у вигляді послуг оренди складських приміщень між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Натомість, ТОВ "Комфорт-Еко" віднесено до витрат відповідного періоду повну вартість послуг з оренди складу в сумі 48879,00 грн. Відповідно до розподілу, проведеного ревізорами під час перевірки, сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься на формування первісної вартості запасів (та яка відповідно впливає на собівартість реалізованих запасів) становить 1057,00 грн. А тому "Комфорт-Еко" завищено витрати та, відповідно, занижено фінансовий результат на суму: 48879,00 грн. - 1057,00 грн. = 47822,00 грн.
В пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України передбачено (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що об'єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №998-XIV від 16.07.1999 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат. Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати коштів.
За правилами п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України (у відповідній редакції) фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств, платників єдиного податку четвертої групи та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від інших платників податків, які сплачують авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів; на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу); на суму уцінки, врахованої у фінансовому результаті до оподаткування у поточному податковому (звітному) періоді на інструменти власного капіталу, перекласифіковані у фінансові зобов'язання відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
п. 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватись в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Із змісту п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 ПК України.
Згідно п.201, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України (у редакції, що діяла впродовж 2017 року), сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Отже, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку.
Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податковий кредит формуються за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується первинними документами в рамках господарської діяльності платника податків.
ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Відповідно до даної норми підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
Так, щодо господарських відносин між ТОВ «Комфорт-Еко» та ТОВ «ТрейдЗахід» колегія суддів вважає зазначити наступне.
Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.
З матеріалів справи видно, що основним видом діяльності позивача ТОВ "Комфорт-Еко" є будівництво очисних споруд, побутових та стічних вод, реалізація комплектуючих виробів.
Як видно з матеріалів справи, між позивачем ТзОВ "ТРЕЙДЗАХІД" та ТОВ "Комфорт-Еко" укладено договори поставки №02/1 від 27.02.2015 р., №18 від 30.03.2015р., № 20/1 від 20.05.2015р., №20/01 від 20.05.2015р., №12/09-1 від 12.09.2015 р., №12/09-1 від 12.09.2015р., №15/09-1 від 15.09.2015 р., №30/09-01 від 30.09.2015р., №06/10-1 від 06.10.2015р., №20/10-01 від 20.10.2015р., №02/11-01 від 02.11.2015р., №18/11-1 від 18.11.2015р., №16/11-2 від 16.11.2015р., № 20/11-01 від 20.11.2015р., №07/12-1 від 07.12.2015р., №07/12-01 від 07.12.2015р., за умовами яких ТОВ "ТРЕЙДЗАХІД" зобов'язується проводити поставку (продаж) ТОВ "Комфорт-Еко" у власність товар, окремими партіями, відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (а.с.158-171,176-179, 185-188, 193-211, 213-223, 226-232, 237-240 том 2).
Крім того, між ТОВ "ТРЕЙДЗАХІД" та ТОВ "Комфорт-Еко" укладено договори будівельного підряду №18/11 від 18.11.2015р., №10/12-01 від 10.12.2015р., за умовами яких ТОВ "ТРЕЙДЗАХІД" зобов'язалося виконати будівельно-монтажні роботи по об'єктах каналізаційних очисних споруд Хмельницької області смт.Білогір'я та смт.Летичів (а.с. 172-175, 189-192 том 2).
02.11.2015 р. між ТОВ "ТРЕЙДЗАХІД" та ТОВ "Комфорт-Еко" укладено договір №02/11-01 про надання ТОВ "ТРЕЙДЗАХІД" послуг по обслуговуванню, ремонтних роботах, заміні зношених комплектуючих по зварювальній машині (а.с.180-184 том 2), договір про надання транспортних послуг №30/11/15 від 30.11.2015р. (а.с.212 том 2), договір експедирування №18/01-01 від 18.01.2016 р. (а.с.233-236 том 2) та договори на виготовлення (передавання) науково-технічної документації №12/01-01 від 12.01.2016 р., №16/04-01 від 16.04.2015 р. (а.с.155- 157, 224-225 том 2).
На підтвердження виконання вказаних договорів позивач надав видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.211-250 том 1, а.с.1-154 том 2); на підтвердження оплати - банківські виписки (а.с.144-207 том 1), а на підтвердження обліку - оборотно-сальдові відомості (а.с.208-210 том 1, 241-250 том 2, а.с.1-17 том 3); на підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ - податкові накладні, зареєстровані у встановленому порядку (а.с.18-140 том 3).
Також, на підтвердження використання придбаних у ТОВ "ТРЕЙДЗАХІД" товарів, робіт і послуг і власній господарській діяльності позивач ТОВ "Комфорт-Еко" надав договори, попередні калькуляції, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ2в), де останній виступає продавцем або виконавцем, а також відповідні докази обліку цих операцій (а.с.141-250 том 3, а.с.1-250 том 4, а.с.1-22 том 5).
Що стосується оренди складу, то ТОВ "Комфорт-Еко" надав договір оренди приміщення, який укладений 01.12.2015р. з МПП "Вперед", за умовами якого позивач отримав у тимчасове платне користування виробничо-офісні приміщення, що знаходяться на 1-му поверсі приміщення центральної частини майстерні площею 500 м.кв. з кран-балкою в/п 3т і офісно-побутові приміщення площею 133 м.кв., які знаходяться на 2-му поверсі східної частини майстерні за адресою: м.Рівне, вул.Поліщука,1а. Мета оренди - для виробництва електромеханічної та водоочисної продукції складування її та іншої продукції необхідної для виробництва і ведення офісної роботи. Позивачем також надані рахунки та помісячні акти надання послуг та докази оплати (а.с.14-143 том 1).
В матеріалах справи наявні та податковим органом не спростовано копії накладних, договорів, виписок банку, калькуляції та інші документи, які підтверджують ту обставину, що товари та послуги, які придбані позивачем у ТзОВ «ТрейдЗахід» в подальшому продані покупцям ТзОВ «Комфорт-Еко». Дані господарські операції підтверджуються письмовими листами які знаходяться в матеріалах справи контрагентів-покупців № 51 від 14.03.2019 р. від ТзОВ «Екосвіт», № 25 від 14.03.2019 р. від ТзОВ «Захід метал», № 15/03 від 15.03.2019 р. від ТзОВ «Рівнеенергоальянс», № 24 від 06.03.2019 р. від ДП «Роя Фрут Гарден Іст», № 161 від 19.03.2019р. від Овруцький щебеневий завод Гомельського шляхового будівельно-ремонтного тресту, № 59 від 18.03.2019р. від Сторожинецька міська рада Сторожинеського району Чернівецької області.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину що під час розгляду справи податковий орган відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України не спростував достовірність відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків позивачем по справі на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.
Первинні документи, що були складені по взаємовідносинам між ТзОВ «Комфорт-Еко» витрат по взаєморозрахунках з ТзОВ «ТРЕЙДЗАХІД» не мають дефектів форми, змісту або походження які в силу ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості.
Крім того, колегія суддів вважає зазначити, що Податковий кодекс України не ставить право платника податків на формуванні витрат та віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Не приймає до уваги колегія суддів доводи апелянта про те, що господарські операції між ТзОВ «Комфорт-Еко» витрат по взаєморозрахунках з ТзОВ «ТРЕЙДЗАХІД» не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки у вказаного контрагента відсутні необхідні умови для здійснення повноцінної фінансово-господарської діяльності.
Апеляційний суд звертаю увагу на ту обставину, що законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну виконання правочину.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які б підтвердили висновки податкового органу які зазначені в акті перевірки від 03.08.2018 р. Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.
Апеляційний суд вважає, що не встановлення контролюючим органом джерела походження товару та виробників товару не може бути підставою для визначення операцій з придбання товару позивачем у такого контрагента безтоварними та нереальними. Позивач не має жодних повноважень вимагати у суб'єкта господарських правовідносин - свого контрагента інформацію про те, з яких джерел отримано товарно-матеріальні цінності які він пропонує на продаж покупцю тощо.
Не приймає до уваги колегія суддів доводи апелянта про відсутність трудових ресурсів у контрагента ТзОВ «ТрейдЗахід» оскільки, в на сторінці 17 акту перевірки від 03.08.2018р. 1855/17-00-14-01/31830396 податковий орган сам спростовує свої доводи та зазначає що в даного контрагента працювали за трудовим договором в 1 кварталі 2015 р. - 2 особи; 2 квартал 2015 р. - 2 особи; 3 квартал 2015 р. - 3 особи; 4 квартал 2015 р. - 7 осіб, 1 квартал 2016 р - 4 особи; 2 квартал 2016 р. - 4 особи; 3 квартал 2016 р. - 4 особи.
Щодо доводів апелянта про відсутність основних засобів для здійснення господарської діяльності та відсутності відомостей щодо наявних власних або орендованих засобів колегія суддів зазначає наступне. В товарино-транспортних накладних, які надавались для перевірки податковому органу вказано, що перевезення товару який позивач придбав в ТзОВ «Трейд Захід» здійснювалось автомобільним перевізником Приватна виробнича-комерційна фірма «Фіалка» ( автомобіль ГАЗ - 33023-414, реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій - ОСОБА_1 ). Із змісту договору позички від 16.02.2015 р. видно, що приміщення ( складу) за адресою м. Рівне, вул. Курчатова 36 а здійснювалось зберігання, розвантаження та навантаження товару.
Доводи апелянта щодо встановлення в ході перевірки порушення віднесення вартості оренди складу на витрати колегія суддів не приймає до уваги оскільки, у відповідності до вимог п. 9 ПСБО «Оренда» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2000 р. № 487/4708, п. 15 ПСБО 16 «Витрати» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. № 27/4248 позивач обґрунтовано відніс вартість оренди складу на витрати у звітному періоді їх понесення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб передбачений Законом та Конституцією України. Господарські операції здійснено на підставі даних про реальні господарські операції які підтверджуються усіма первинними та обліковими документами та є правомірним. Висновки податкового органу не можуть ґрунтуватись на податковій інформації по контрагенту позивача та його контрагентах та не є безумовної підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів за умови наявності первинних документів які спростовують такі доводи.
Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 , п.200.4, п.201.10 ст.200 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 686659,00 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2017 року на суму 4412,00 грн. і вимог п.44.1 п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.140.4.2 п.140.4, ст.140 ПК України, та як наслідок про завищення від'ємного значення по податку на прибуток за 9 місяців 2017 року на суму 784440,00 грн. колегія суддів вважає необґрунтованими та протиправними.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки колегії суддів.
В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2018 року у справі № 460/2584/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.
Суддя Н.В. Бруновська
Суддя В.С. Затолочний
Суддя З.М. Матковська
Постанова складена в повному обсязі 27.05.2019р.