ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.05.2019Справа № 910/1613/17
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан"
про відстрочення виконання рішення суду
у справі №910/1613/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 1/36)
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Проскан" (03134, м. Київ, вул. Кільцева дорога, буд. 22)
третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17)
про стягнення 97 557 917, 53 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан"
до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум"
про визнання зобов'язань припиненими
Суддя Літвінова М.Є.
Представники учасників справи:
Від стягувача: не з'явились;
Від боржника (заявника): Крикуненко С.В., Гішко В.С.;
Від третьої особи: не з'явились.
Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Преміум" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по кредитному договору №26/КЛ/13 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 04.07.2013 в розмірі 97557917,53 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" задоволено частково, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" 2073000,00 доларів США основного боргу за кредитом, 865895,57 доларів США процентів за кредитом, 159314,77 грн витрат по сплаті судового збору, в іншій частині позову відмовлено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
20.09.2018 про примусове виконання означеного рішення видано відповідний наказ.
21.05.2018 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 у справі №910/1613/17 до 04.09.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 заяву про відстрочку виконання рішення по справі №910/1613/17 призначено до розгляду на 27.05.2019, враховуючи строк розгляду даних заяв, встановлений ч.2 ст.331 Господарського процесуального кодексу України.
У судове засідання 27.05.2019 представники стягувача та третьої особи не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату та час судового засідання (докази направлення ухвали суду від 22.05.2019 №910/1613/17 наявні в матеріалах справи). Заяв, клопотань суду не подали.
Представник боржника (заявника) у судовому засіданні 27.05.2019 підтримав подану заяву про відстрочку виконання рішення.
У судовому засіданні 27.05.2019 судом розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 у справі №910/1613/17 та вирішено її задовольнити, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України"Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.237 Господарського кодексу України).
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
За приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до змісту рішення від 20.07.2004 Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі №910/1613/17, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Разом з цим згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Частиною 1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3 та 4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Приписами ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Згідно з п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Як на підставу для відстрочення виконання рішення суду у даній справі боржник вказує на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки Акціонерного товариства "Приватбанк" про поточний стан рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" №190520SU12364710 від 20.05.2019 залишок коштів на вказаному рахунку становить 331, 81 грн, а отже у боржника наразі відсутні обігові кошти.
Як стверджує заявник у поданій на розгляд суду заяві, об'єкти нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан", що використовувались заявником для ведення господарської діяльності, перебувають у чужому незаконному володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Транссервіс".
Наразі на розгляді Північного апеляційного господарського суду перебуває справа №910/8965/18 про визнання недійсними низки правочинів з набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Актівітіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Транссервіс" права власності на об'єкти нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан".
За твердженнями заявника, відповідно до укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проскан" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" договору від 01.10.2017 та угоди про майстерню (сервісний центр) від 25.06.2003, Товариство з обмеженою відповідальністю "Проскан" є дилером Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" на території міста Києва, Київської, Житомирської, Чернігівської областей, має чинні зобов'язання щодо здійснення господарської діяльності з продажу, ремонту та технічного обслуговування продукції Scania, яка (господарська діяльність) має здійснюватися на виробничій базі вищевказаних об'єктів нерухомого майна.
Отже відновлення права заявника на володіння, користування та розпорядження вищезазначеними об'єктами нерухомого майна дозволить Товариству з обмеженою відповідальністю "Проскан" у найкоротший строк вчинити необхідні дії, спрямовані на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 в справі №910/1613/17.
Крім того на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю "Проскан" є позивачем за зустрічним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" 169651595,00 грн збитків, завданих заявнику через неналежне виконання означеним товариством зобов'язань за договором з дилером - Товариством з обмеженою відповідальністю "Проскан" від 01.10.2007.
Як встановлено судом ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 в справі №910/1613/17 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Проскан" апеляційну скаргу б/н від 08.06.2018 (вх.№09.1-04.1/9861/18 від 02.07.2018) на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 в справі №910/1613/17 з доданими до неї документами.
Враховуючи існування об'єктивних причин, які на даний час унеможливлюють виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 в справі №910/1613/17, проаналізувавши подані до розглядуваної заяви докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" та надання відстрочки виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/1613/17 до 04.09.2019.
Керуючись ст.ст.232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - -
1. Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 в справі №910/1613/17.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 в справі № 910/1613/17 до 04.09.2019.
3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її складення до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 29.05.2019
Суддя М. Є. Літвінова