"16" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/532/19
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - Пронюк В.Я.,
від відповідача - Щербич С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України” до Житлово-комунального господарства Чорноморської селищної ради про стягнення 224732,53 грн., -
Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Житлово-комунального господарства Чорноморської селищної ради про стягнення 224732,53 грн., у т.ч.: пені - 161017,76 грн., 3% річних - 15381,75 грн., інфляційних втрат - 48333,02 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.
21.12.2015 р. між ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Житлово-комунальним господарством Чорноморської селищної ради укладено договір № 3167/16-ТЕ-23 постачання природного газу, на виконання умов якого позивачем передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 1059823,03 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Так, позивач вказує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений договором, чим порушив умови п. 6.1 договору.
Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Відтак, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 161017,76 грн.
Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 15381,75 грн. та інфляційні втрати в сумі 48333,02 грн., що заявлені до стягнення.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.03.2019 р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/532/19 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання з викликом учасників справи призначено на 03.04.2019 р.
25.03.2019 р. відповідачем був наданий до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позову. Зокрема, відповідач вказує, що відповідно до статуту Житлово-комунальне господарство Чорноморської селищної ради є підприємством, що здійснює виробництво теплової енергії, що має відповідні ліцензії на виробництво та постачання теплової енергії, то нарахування кредитором неустойки, інфляційних та річних є безпідставним, оскільки станом на 30 листопада 2016 року, тобто на день набрання чинності Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання за спожиті енергоносії”, відповідач не мав перед позивачем заборгованості за спожитий природний газ по договору. Так, відповідач зазначає, що заборгованість за поставлений природний газ за договором № 3167/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 року, що використовувався Житлово-комунальним господарством Чорноморської селищної ради виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору), погашена останнім майже в повному обсязі станом на 30.11.2016 року, що підтверджується розрахунком, наданим позивачем, тобто до набрання чинності Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”. Залишкова сума заборгованості за лютий 2016 року у сумі 69830,34 грн. та за березень 2016 року в сумі 111686,51 грн. згідно пункту 2.7 Спільно протокольного рішення № 221 від 17 січня 2017 року “Про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України” були зараховані 26.01.2017 року. Як зазначає відповідач, заборгованість населення за комунальні послуги (не включаючи нарахування за поточний місяць) на початок опалюваного сезону, а саме на 31.12.2015 р. складає 729199,94 грн., у тому числі за опалення - 75030,85 грн., яка з кожним місяцем зростала, так на 31.01.2016 р. заборгованість населення по комунальним послугам складає 1027883,66 грн., у тому числі за опалення - 240142,59 грн., на 29.02.2016 р. загальна сума боргу 1082216,45 грн., у тому числі за опалення - 300057,74 грн., на 31.03.2016р. - 1275897,01 грн., у тому числі за опалення - 486045,55 грн., на 30.04.2016 р. - 1200841,94 грн., у тому числі за опалення - 376928,00 грн. За ствердженнями відповідача, станом на 20.03.2019 року заборгованість населення за поставлені послуги перед Житлово-комунальним господарством Чорноморської селищної ради складає 3253660,33 грн., у тому числі за теплопостачання - 1803181,30 грн. (згідно довідки про стан заборгованості). При цьому відповідач вказує, що вини Житлово-комунального господарства Чорноморської селищної ради у порушені строків сплати, яка виникла через несвоєчасну несплату населенням платежів за комунальні послуги, у тому числі за теплопостачання, та заборгованість Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області перед Житлово-комунальним господарством Чорноморської селищної ради, не має та нарахування плати за житлово-комунальні послуги, утримання будинків та прибудинкової території здійснюється згідно тарифів, встановлених Чорноморською селищною радою. Також відповідач додає, що Житлово-комунальне господарство Чорноморської селищної ради надає послуги згідно фіксованих тарифів, встановленими відповідними органами, згідно чинного законодавства та не вправі втручатися в цінову політику тарифів на ці послуги, за несвоєчасну сплату комунальних послуг Житлово-комунальне господарство Чорноморської селищної ради пені та штрафних санкцій населенню не нараховує. Таким чином, відповідач стверджує, що Житлово-комунальне господарство Чорноморської селищної ради не має змоги сплачувати штрафні санкції Публічному акціонерному товариству “Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”.
У підготовчому засіданні 18.04.2019 р. представник позивача звернувся до суду із заявою, в якій зазначає про зміну найменування позивача, а саме згідно Постанови Кабінету
Міністрів України від 06.03.2019 р. № 226 “Деякі питання акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, яка набрала чинності 20.03.2019 р., було змінено тип ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України”.
Враховуючи вищенаведене та те, що зміна найменування юридичної особи не є реорганізацією, суд змінив найменування позивача з Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.04.2019 р. у справі № 916/532/19 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 16 травня 2019 р.
Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
21 грудня 2015 р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Житлово-комунальним господарством Чорноморської селищної ради (споживач) укладено договір № 3167/16-ТЕ-23 постачання природного газу, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором постачається газ власного видобутку (видобутий на території України), а у разі його нестачі імпортований газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на миту територію України).
В п. 2.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ обсягом до 560 тис. куб. метрів (п'ятсот шістдесят тисяч куб. м.), у тому числі по місяцях (тис. куб. м): у січні 2016 року - 200,00; у лютому 2016 року - 190,00; у березні 2016 року - 170,00.
Згідно п. 2.1.1 договору обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - планований обсяг) повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, викладених у п. 1.2 цього договору.
За умовами п. 3.1 договору постачальник передає споживачу газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Положеннями п. 3.4. договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Відповідно до п. 3.5 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов'язується надати постачальнику завірену копію акта про фактичний обсяг розподіленого/про-транспортованого за цим договором природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ГТС; у разі надання технічного акту на загальний обсяг розподіленого/про-транспортованого природного газу, споживач надає детальну розбивку газу за категоріями (в т.ч. за цим договором) за власним підписом; підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. У випадку ненадання або несвоєчасного надання споживачем акту приймання-передачі природного газу обсяги використання встановлюються відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС. У випадку відмови споживача від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до умов договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України. До врегулювання сторонами розбіжностей, обсяги використання встановлюються відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС.
В п. 4.1 договору визначено, що кількість газу, яка постачається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу.
Відповідно до п. 5.1. договору регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01 січня 2016 по 31 березня 2016 (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 р. № 758.
У відповідності до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. метрів газу за цим договором в період з 01 січня 2016 по 31 березня 2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74 гривень, крім того збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ - 2%; податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1806,15 грн., крім того ПДВ - 20% - 361,23 грн., всього з ПДВ - 2167,38 грн. (дві тисячі шістдесят сім грн. 38 коп.).
Пунктом 5.4 договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Згідно п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що при невиконанні споживачем вимог, передбачених у п. 6.1 цього договору, постачальник має право обмежиш або припинити достачання газу споживачу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору.
За умовами п. 6.3. договору сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначені платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Оплата за газ здійснюється наступним чином:
6.3.1 у разі, якщо споживач підпадає під дію статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання”, оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений постачальником споживачу в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. У разі, якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу споживач в будь-якому випадку зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору;
6.3.2 у разі, якщо споживач не підпадає під дію статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання” в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання оплата за газ здійснюється з поточного рахунку споживача на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховується як оплата за газ, поставлений постачальником споживачу в порядку, визначеному нормами чинного законодавства України;
6.3.3 за наявності заборгованості у споживача за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від споживача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
Згідно п. 6.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума боргу.
Пунктом 6.5 договору передбачено, що звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання газу здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного газу споживачем та актів приймання-передачі газу протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою.
В підпункті 6 пункту 7.2. договору передбачено, що споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати поставлений природний газ в розмірі та порядку, передбаченому даним договором.
Згідно п. п. 8.1., 8.2. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п. 8.5 договору збитки, завдані одній із сторін договору внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов'язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених чинним законодавством України.
У відповідності до п. п. 10.1, 10.2 договору передбачено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати такі переговори. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.
В п. 10.3 договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п'ять років.
За умовами розділу 12 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
31.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Житлово-комунальним господарством Чорноморської селищної ради (споживач) укладено додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу № 3167/16-ТЕ-23, згідно якої:
1) викладено п. 1.3 статті 1 “Предмет договору” у наступній редакції: “1.3 За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 ввезеного на митну територію України Публічною акціонерною компанією “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”;
2) викладено п. 2.1.5 статті 2 “2.1.5 Кількість та фізико-хімічні показники газу” договору у наступній редакції: “Розподіл природного газу за цим договором здійснює оператор ГРМ, з яким споживач укладає відповідний договір, про що повідомляє постачальника протягом 3 (трьох днів) з дати їх укладання”;
3) викладено п. 3.1 статті 3 “Порядок та умови передачі газу” договору у наступній редакції: “3.1 Постачальник передає споживачу газ на газорозподільних станціях (ГРС) ПАТ “Укртрансгаз” або у точці балансового розмежування (для об'єктів, які безпосередньо приєднані до магістральних трубопроводів ПАТ “Укртрансгаз”). Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ”;
4) викладено статтю 4 “Порядок обліку газу” договору у наступній редакції: “4. Порядок обліку газу - 4.1 Кількість газу, яка продається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу у відповідності до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493. 4.2 Вимоги до складових частин комерційного вузла обліку природного газу, правил експлуатації приладів обліку, порядку вимірювання обсягів та визначення якості природного газу визначаються Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими Наказом Мінпаливенерго України від 27.12.2005 № 618;
5) викладено пункт 5.1, 5.2 статті 5 “Ціна газу” договору у наступній редакції: “5.1 Регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01 січня 2016 по 31 березня 2016 (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758. Тарифи на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ “Укртрансгаз” установлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), і є обов'язковими за цим договором з моменту введення їх в дію. 5.2 Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором в період з 01 січня 2016 по 31 березня 2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74 гривень, крім того додаток на додану вартість - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ “Укртрансгаз” - 401,00грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 481,20 грн. (чотириста вісімдесят одна гривня двадцять коп.). До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2171,74 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2606,09 грн. (дві тисячі шістсот шість гривень дев'ять коп.)”;
6) викладено підпункт 2 пункту 7.2 статті 7 “Права та обов'язки сторін” договору у наступній редакції: “2) забезпечити відповідність комерційного вузла обліку газу вимогам Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”, Правилам обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 року № 618, державним стандартам, експлуатаційній документації на засоби вимірювальної техніки (ЗЕТ), що входять до складу цього вузла, Кодексу газорозподільних систем, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.15 № 2494 та Кодексу газотранспортної системи, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.15 № 2493”;
7) решта умов цього договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами”.
29.01.2016 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Житлово-комунальним господарством Чорноморської селищної ради (споживач) укладено додаткову угоду № 2 до договору постачання природного газу № 3167/16-ТЕ-23, згідно якої :
1) викладено пункт 1.3 статті 1 “Предмет договору” договору у наступній редакції: “1.3 За цим договором може бути поставлений газ власного видобутку (газ, видобутий на території України та/або імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗБД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України)”;
2) решта умов цього договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами”.
17.03.2016 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Житлово-комунальним господарством Чорноморської селищної ради (споживач) укладено Додаткову угоду № 3 до договору постачання природного газу № 3167/16-ТЕ-23, згідно якої:
1) в пункт 6.1 договору додано останній абзац в наступній редакції: “Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договору(ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків, термінів та умов розрахунків за цим договором, не звільняє споживача від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, включаючи, але не обмежуючись обов'язком споживача сплатити на користь постачальника неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України”;
2) статтю 8 “Відповідальність сторін” договору доповнити пунктом 8.6 в наступній редакції: “8.6. Сторони погодили, що з урахуванням п.11.3 цього договору укладення договору(ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, включаючи, але не обмежуючись обов'язком споживача сплатити на користь постачальника неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості, в тому числі на суму заборгованості, яка є предметом регулювання договором(ами) про організацію взаєморозрахунків та спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ, за весь час прострочення до повного погашення заборгованості за цим договором”;
3) в статті 11 “Інші умови” договору пункт 11.3 викладено в наступній редакції: “11.3. Сторони погодили наступний порядок внесення змін до цього договору: 11.3.1 Усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово в формі додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 11.5,11.6 цього договору; 11.3.2 Сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не в формі додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором; 11.3.3 Договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та не може бути застосований до відносин за цим договором без підписання сторонами окремої додаткової угоди про внесення змін до цього договору; 11.3.4 Будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами не вносять змін до цього договору та не можуть бути застосовані до відносин за цим договором без підписання сторонами окремої додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього договору; 11.3.5 Після отримання коду ЕІС сторони повідомляють про це одна одну листом; 11.3.6 У разі, якщо споживач не підписав додаткову угоду щодо зміни ціни на газ, та продовжує споживати природний газ за цим договором, споживач погоджується, що при визначенні ціни на природний газ, переданий за цим договором у звітному періоді, приймаються ціни, зазначені в прейскуранті на звітний місяць, розміщеному на сайті постачальника. Ціни зазначаються в акті приймання-передачі природного газу;
4) статтю 11 “Інші умови” договору додати пунктом 11.9 в наступній редакції: “11.9. Цей договір, включаючи всі додатки і доповнення, складений при повному розумінні сторонами предмету та умов договору. Споживач розуміє та погоджується, що отримав повну, достовірну та достатню інформацію, необхідну для підписання договору”.
5) Решта умов договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання Сторонами.
31.03.2016 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Житлово-комунальним господарством Чорноморської селищної ради (споживач) укладено Додаткову угоду № 4 до договору постачання природного газу № 3167/16-ТЕ-23, згідно якої - 1) доповнено статтю 3 “Порядок та умови передачі газу” договору пунктами 3.6, 3.7, 3.8 у наступній редакції:
“3.6 Споживач розуміє та визнає, що порушення ним п. 3.5 цього договору сторони вважають односторонньою відмовою споживача від поставки природного газу за цим договором у відповідному розрахунковому періоді; споживач не має право заперечувати проти не поставки постачальником природного газу на його користь за цим договором за відповідний розрахунковий період; споживач розуміє, не заперечує та визнає, що порушення ним п. 3.5 цього договору може бути причиною виникнення у постачальника негативного небалансу, витрати на врегулювання якого (послуги балансування) споживач зобов'язаний оплатити постачальнику у порядку, визначеному цим договором.
3.7. Якщо оператор ГТС за підсумками розрахункового періоду встановить негативний небаланс за об'єктами споживача, то споживач зобов'язаний у порядку, визначеному цим договором, оплатити постачальнику втрати на врегулювання такого небалансу, зокрема, оплатити вартість послухи оператора ГТС з балансування. При цьому споживач погоджується на оплату вартості послуги оператора ГТС з балансування, надану постачальнику, у безумовному порядку. Якщо між споживачем та постачальником укладено декілька договорів постачання природного газу, то постачальник самостійно обирає договір постачання природного газу, до якому споживач зобов'язаний в повному обсязі оплатити постачальнику у порядку, визначеному таким договором, вартість послуги оператора ГТС з балансування. Сторони погодили виключний перелік документів, які вони вважають достатніми та належними для підтвердження постачальником його витрат на врегулювання негативного небалансу, зокрема, оплату вартості послуги балансування: - рахунок постачальника на оплату споживачем вартості послуги оператора ГТС з балансування; - копія платіжного доручення постачальника про оплату оператору ГТС послуги балансування або витяг з додатку до рахунку-фактури на послуги оператора ГТС з балансування, наданого постачальнику, з деталізацією вартості послуг балансування по споживачам - на вибір постачальника один із зазначених документів по цьому підпункту.
3.8 У разі, якщо при складанні/підписанні акту приймання-передачі природного газу у сторін виникають розбіжності щодо вартості газу, переданого за договором, сторони врегульовують спірні питання відповідно до умов цього договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України. До врегулювання сторонами розбіжностей, обсяги переданого газу встановлюються відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС, а вартість газу розраховується постачальником відповідно до умов, зазначених у п. 5.2 даного договору;
2) доповнено статтю 6 “Порядок та умови проведення розрахунків” договору пунктом 6.6 у наступній редакції:
“6.6 Оплата споживачем постачальнику вартості послуги оператора ГТС з балансування здійснюється з урахуванням положень п. 3.7 цього договору в наступному порядку:
6.6.1 споживач сплачує постачальнику вартість послуги ГТС з балансування на підставі рахунку постачальника протягом 5-ти банківських днів з дня отримання такого рахунку.
6.6.2 Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника, який зазначається у рахунку, із призначенням платежу відповідно до складеного Постачальником рахунку.
6.6.3 У разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем вартості послуги балансування оператора ГТС згідно складеного постачальником та направленого споживачу рахунку, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України”;
3) доповнено пункт 7.2 статті 7 “Права та обов'язки сторін” договору підпунктами у наступній редакції:
“8) оплатити постачальнику вартість послуг оператора ГТС з балансування згідно п. 3.7 та п. 6.6 цього договору;
9) своєчасно у порядку, визначеному п. 3.5 цього договору, передавати постачальнику підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу”;
4) доповнено пункт 73 статті 7 “Права та обов'язки сторін” договору підпунктом у наступній редакції:
“5) вимагати від споживача безумовної оплати постачальнику вартість послуг оператора ГТС з балансування згідно п.3.7 та п. 6.6 цього договору”.
5) Решта умов цього договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, вищевказаний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як з'ясовано судом, на виконання вищенаведених умов договору ПАТ “НАК “Нафтогаз Україна” з січня 2016 року по березень 2016 року включно було поставлено, а Житлово-комунальним господарством Чорноморської селищної ради прийнято природний газ на загальну суму 1059823,03 грн. згідно актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 р. на суму 591688,83 грн., від 29.02.2016 р. на суму 356447,69 грн., від 31.03.2016 р. на суму 111686,51 грн. (а.с. 29-31).
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений природний газ відповідно до чинного законодавства та умов договору до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Так, за умовами п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За ствердженнями позивача, останній сумлінно виконував свої обов'язки за договором, тоді як відповідачем протягом періоду поставки несвоєчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, що не спростовано останнім в ході розгляду справи. У зв'язку з невиконанням належним чином відповідачем грошового зобов'язання з оплати природного газу, поставленого в січні 2016 року - березні 2016 року, позивачем відповідно до п. 8.2 договору було нараховано пеню в загальному розмірі 161017,76 грн., а також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми в загальному розмірі 15381,75 грн. та інфляційні втрати в сумі 48333,02 грн., які заявлені до стягнення.
Щодо вимог позивача про стягнення пені за прострочення оплати за поставлений природний газ в розмірі 161017,76 грн. суд зазначає наступне.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленого природного газу не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 8.2 договору у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ у січні, лютому та березні 2016 року позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу за зобов'язаннями січня 2016 р. за період з 16.02.2016 р. по 11.08.2016 р. в сумі 77552,67 грн., за зобов'язаннями лютого 2016 р. за період з 15.03.2016 р. по 14.09.2016 р. в сумі 64576,03 грн., за зобов'язаннями березня 2016 р. за період з 15.04.2016 р. по 14.10.2016 р. в сумі 18889,06 грн. на загальну суму 161017,76 грн., розрахунки якої додано до позову (а.с. 26-28).
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано пеню лише за зобов'язаннями лютого 2016 р. та березня 2016 р. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені за зобов'язаннями лютого 2016 р. в сумі 64576,03 грн. та березня 2016 р. в сумі 18889,06 грн., судом встановлено, що їх розрахунок було здійснено позивачем вірно, також вказані розрахунки відповідачем не оспорювались.
Стосовно нарахування позивачем пені за зобов'язаннями січня 2016 р. за період з 16.02.2016 р. по 11.08.2016 р. в сумі 77552,67 грн., суд зазначає наступне.
30.11.2016 року набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” № 1730-VIII.
Згідно преамбули Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.
Виходячи зі змісту статті 2 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Статтею 4 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” встановлено, що взаєморозрахунки проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення: кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової енергії для населення, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води іншим категоріям споживачів; кредиторської заборгованості оптового постачальника електричної енергії перед теплогенеруючими організаціями в обсязі спожитої для виробництва та надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) електричної енергії (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за електричну енергію), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків; кредиторської заборгованості підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту для виробництва послуг централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) електричну енергію (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за електричну енергію), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків; зобов'язань учасників процедури врегулювання заборгованості перед державним бюджетом. Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок видатків державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
В частинах 1, 2, 3 статті 5 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” передбачено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року. Реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення. На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 6 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість підприємств централізованого водопостачання, водовідведення за спожиту електричну енергію станом на 1 липня 2016 року для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожиту електричну енергію), не погашена станом на 31 грудня 2016 року, за умови відсутності поточної заборгованості за електричну енергію на дату укладення договору про реструктуризацію заборгованості. Реструктуризація заборгованості за спожиту електричну енергію здійснюється шляхом розстрочення платежів на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення. На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.
Положеннями частини 3 статті 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Таким чином, даною нормою матеріального права, яка є нормою прямої дії, законодавець передбачив можливість уникнення божником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань - лише за умови погашення заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності вказаним Законом, зважаючи на що не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов. Відтак, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість за поставлений природний газ у січні 2016 року відповідачем погашена в повному обсязі 12.08.2016 р., тобто до набрання чинності Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, зважаючи на що станом на 01.03.2019 р. (дата звернення ПАТ “НАК “Нафтогаз Україна” із даною позовною заявою до суду) у позивача були відсутні правові підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за поставлений у січні 2016 року природний газ за договором № 3167/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 р., оскільки ч. 3 ст. 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до 30 листопада 2016 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані - підлягають списанню з 30 листопада 2016 року.
Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня за зобов'язаннями лютого 2016 року та березня 2016 року в загальному розмірі 83465,09 грн.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов'язання у гривневому вираженні.
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних за зобов'язаннями саме лютого та березня 2016 року. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу за зобов'язаннями лютого 2016 року в розмірі 6910,75 грн. та березня 2016 року в розмірі 2618,84 грн., судом встановлено, що вказані розрахунки 3% річних були здійснені позивачем вірно, також вказані розрахунки відповідачем не оспорювались. Стосовно нарахування 3% річних за зобов'язанням січня 2016 року, то як встановлено судом вище - відсутні підстави для їх стягнення у зв'язку зі сплатою заборгованості за поставлений природний газ у січні 2016 року 12.08.2016 р., тобто до набрання чинності Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу за зобов'язаннями лютого та березня 2016 року в сумі 9529,59 грн.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 48333,02 грн. Як встановлено судом вище, підстави для нарахування інфляційних втрат за зобов'язанням січня 2016 року - відсутні, зважаючи на сплату заборгованості за поставлений природний газ у січні 2016 року 12.08.2016 р., тобто до набрання чинності Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”.
Наразі судом встановлено, що позивачем за зобов'язаннями лютого 2016 року за період з 01.04.2016 р. по 31.07.2016 р. нараховано 11737,45 грн. на суму боргу 356447,69 грн.; за період з 01.08.2016 р. по 30.09.2016 р. нараховано 5389,97 грн. на суму боргу 360629,71 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів), за період з 01.10.2016 р. по 31.10.2016 р. нараховано 2940,55 грн. на суму боргу 105019,68 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів), за період з 01.11.2016 р. по 30.11.2016 р. нараховано 1780,73 грн. на суму боргу 98929,27 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів), за період з 01.12.2016 р. по 31.12.2016 р. нараховано 825,11 грн. на суму боргу 91679,04 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів). Однак, слід зазначити, що інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а не на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів, у зв'язку з чим суд доходить до висновку про неправильність та необґрунтованість вказаного розрахунку інфляційних втрат. За таких обставин, судом здійснено самостійний перерахунок інфляційних втрат за зобов'язаннями лютого 2016 року із врахуванням вказаних періодів прострочення та суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а саме:
- на суму боргу 356447,69 грн. за період з 01.04.2016 р. по 31.07.2016 р. інфляційні втрати складають 11737,45 грн.,
- на суму боргу 348892,26 грн. за період з 01.08.2016 р. по 30.09.2016 р. інфляційні втрати складають 5214,54 грн.,
- на суму боргу 87892,26 грн. за період з 01.10.2016 р. по 31.10.2016 р. інфляційні втрати складають 2460,98 грн.,
- за період з 01.11.2016 р. по 30.11.2016 р. на суму боргу 78861,30 грн. втрати складають 1419,50 грн.,
- за період з 01.12.2016 р. по 31.12.2016 р. на суму боргу 69830,34 грн. втрати складають 628,47 грн.
Тому загальний розмір інфляційних збитків у зв'язку з простроченням відповідачем оплати за договором № 3167/16-ТЕ-23 по зобов'язанням за лютий 2016 року складає 21460,94 грн.
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних втрат, нарахованих за зобов'язаннями березня 2016 року в розмірі 7768,90 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок інфляційних втрат був здійснений позивачем вірно. При цьому, вказані розрахунки відповідачем не оспорювались. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати, нараховані за по зобов'язаннями за лютий та березень 2016 року в сумі 29229,84 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 122224,52 грн. (83465,09 грн. - пеня + 9529,59 грн. 3% річних + 29229,84 грн. інфляційні втрати).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 1833,37 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України” до Житлово-комунального господарства Чорноморської селищної ради про стягнення 224732,53 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Житлово-комунального господарства Чорноморської селищної ради (67570, Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське; код ЄДРПОУ 31790926) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз Україна” (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню в сумі 83465/вісімдесят три тисячі чотириста шістдесят п'ять/грн. 09 коп., 3% річних в сумі 9529/дев'ять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять/грн. 59 коп., інфляційні втрати в сумі 29229/двадцять дев'ять тисяч двісті двадцять дев'ять/грн. 84 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1833/одна тисяча вісімсот тридцять три/грн. 37 коп.
3. В задоволенні решти частини позовних вимог Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України” до Житлово-комунального господарства Чорноморської селищної ради відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 27 травня 2019 р.
Суддя В.С. Петров