ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.05.2019Справа № 910/2608/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АБУ Менеджимент»
про стягнення 18.719,03 грн.
Представники сторін: не викликались
01.03.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АБУ Менеджмент» про стягнення 18.719,03 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами укладений договір про надання послуг спецтехнікою, механізмами № 21/11/18 від 21.11.2018, відповідно до якого позивачем було надано послуги автогудронатом на суму 3.000,00 грн та послуги з доставки даної техніки на суму 13.800,00 грн. За умовами п. 3.5 договору оплата послуг здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг. 27.11.2018 позивачем надіслано на електронну адресу відповідача акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 216 від 21.11.2018 та рахунок на оплату № НОМЕР_2 від 21.11.2018. Відповідач надані послуги не сплатив. 14.02.2019 позивач направив відповідачу претензію № 13-1/02 з вимогою сплатити існуючу заборгованість в сумі 16.800,00 грн, яку відповідач залишив без відповіді. Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 18.719,03 грн, з яких: 16.800,00 грн основного боргу, 1.491,29 грн пені, 303,74 грн інфляційних втрат, 124,00 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2608/19 від 06.03.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
18.03.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 відкрито провадження у справі № 910/2608/19; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 18.03.2019 було 20.03.2019 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049652651 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 19.03.2019 є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду від 18.03.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 11.04.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049652651, а отже відповідач мав подати відзив на позо до 26.04.2019 включно.
25.04.2019 відповідачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник відповідача 26.04.2019 ознайомився зі справою, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною розпискою представника відповідача.
02.05.2019 відповідачем до суду подано відзив на позов, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі посилаючись на наступне. Документи, на які посилається позивач, а саме рахунок на оплату № НОМЕР_2 від 21.11.2018, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 216 від 21.11.2018, талон замовника 12 ААВ № 815060 від 21.11.2018, подорожній лист № 2024599 вантажного автомобіля від 21.11.2018, товарно-транспортна накладна від 21.11.2018, складені та підписані одноособово позивачем. Жодний із вказаних документів не містить підпису та печатки відповідача. Не подано позивачем й заявки відповідача, що свідчить про те, що відповідач не замовляв у позивача жодних послуг. За відсутності будь-яких первинних документів у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відсутні підстави для визначення наявності та розміру заборгованості. Зазначає, що позивачем не було надано (надіслано) відповідачу рахунок № НОМЕР_2 від 21.11.2018, акт здачі-приймання робіт № 216 від 21.11.2018. Подані позивачем скріншоти про надіслання відповідачу цих документів не є належними доказами, оскільки: договір не передбачає надіслання документів електронною поштою; договір не містить офіційної електронної пошти, куди можливо було б надіслати документи; документи надіслано на адресу Альянс Будівельників України, а не відповідачу; вказані документи надіслано через три місяці, а не протягом трьох днів, як це передбачено п. 2.8 договору. Враховуючи, що п. 3.4 договір передбачає передоплату у розмірі 100% вартості послуг, то твердження позивача про надання послуг без будь-якої передоплати не відповідає умовам договору та викликає великий сумнів у правдивості таких тверджень. Оскільки акт прийому-передачі наданих послуг, чи будь-які інші документи, сторонами до цього часу не підписані, то строк оплати послуг, навіть якщо такі і були надані, не настав.
В поданому відповідачем відзиві міститься заява про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі відповідного відзиву та клопотання про розгляд справи № 910/2608/19 в судовому засідання з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2019 поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк для подачі відзиву на позов; в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи № 910/2608/19 в судовому засідання з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
16.05.2019 позивачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення, оскільки позивач не отримував відзив на позовну заяву. Представник позивача 16.05.2019 ознайомився зі справою, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною розпискою представника позивача.
23.05.2019 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій проти заперечень відповідача заперечує та зазначає наступне. Замовлення здійснено за допомогою телефонного зв'язку. Подорожній лист вантажного автомобіля № 2024599 від 21.11.2018, талон замовника 12ААВ № 815060 від 21.11.2018 містять підпис та прізвище відповідача ( ОСОБА_1 ), а отже твердження про не підписання відповідачем документів не відповідає дійсності. Належність електронної адреси відповідачу прослідковується з листування позивача з відповідачем та ТОВ «Альянс Будівельників України». Так, листи що надходили від відповідача та ТОВ «Альянс Будівельників України» мітили підписи6 «З повагою ТОВ «Альянс Будівельників України» ТОВ «АБУ Менеджмент», адреса для листування: 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 11». Обмін сторонами інформацією при виконанні договірних зобов'язань шляхом надіслання електронних листів уже давно став частиною ділових звичаїв в Україні. Акт здачі-приймання робіт № 216 від 21.11.2018 складений та містить всі визначені законодавством обов'язкові реквізити та підтверджує у повній мірі надані послуги. Вважає, що позиція відповідача відносно не надання послуг та не надіслання документів, вказує на небажання виконати свої зобов'язання. На виконання п. 3.8 договору позивачем оформлено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладених податкову накладну № 25 від 21.11.2018, що підтверджується квитанцією від 13.12.2018 про реєстрацію податкової накладної № 25 від 21.11.2018. Зі скріншоту програми Медок вбачається, що податкова накладна отримана контрагентом, тобто відповідачем.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
21.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АБУ Менеджмент» (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» (далі - виконавець, позивач) укладено договір про надання послуг спецтехнікою, механізмами № 21/11/18 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору у порядку та умовах, визначених цим договором, виконавець надає замовнику послуги щодо експлуатації будівельних машин і механізмів для виконання земляних та будівельно-монтажних робіт (далі - техніка) на будівельних об'єктах замовника, а замовник приймає виконані послуги та оплачує їх вартість на умовах цього договору.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату наданих позивачем послуг не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість та нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 9.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 1.3 договору доставка на будівельний об'єкт техніки здійснюється виконавцем за рахунок замовника. Повернення техніки з будівельного об'єкта виконавцю здійснюється силами виконавця та за рахунок замовника.
Згідно з п. 2.1 договору послуги щодо експлуатації техніки надаються виконавцем на умовах передоплати згідно з п.п. 3.4 договору якщо немає іншої домовленості, за заявкою замовника, яка направляється у письмовому вигляді. В заявці зазначається місце проведення робіт, тип необхідної техніки, дату початку робіт, термін роботи, погоджена сторонами вартість послуг виконавця за цим договором та вартість доставки техніки на будівельний об'єкт замовника і її повернення, а також інші умови, які ускладнюють процес експлуатації (в разі їх наявності).
Пунктом 4.1.1 договору визначено, що виконавець за цим договором зобов'язується надавати послуги техніки у відповідності до заявок замовника.
Належних доказів того, що відповідач звертався до позивача із заявкою про надання послуг техніки із зазначенням необхідних відомостей, що вказані у п. 2.1 договору, не подано.
Відповідно до п. 2.2 договору час фактичного надання послуг фіксується уповноваженими на те представниками сторін (час початку та час закінчення надання послуг) в змінному рапорті виконавця та/або талоні замовника або товарно-транспортних накладних, або інших документів підтверджуючих надання послуг (шляхових листів, нарядів тощо).
В матеріалах справи наявні талон замовника серії 12 ААВ № 815060 від 21.11.2018, подорожній лист вантажного автомобіля № 2024599 від 21.11.2018 та товарно-транспортна накладна від 21.11.2018, щодо переміщення автомобіля Ман НОМЕР_1 за маршрутом Бровари - Київ - Кременище в графах замовника та отримувача підписані Михальчук.
Отже не відповідають дійсності твердження відповідача, що вказані документи не підписані відповідачем. Більш того, відповідачем не підтверджено, що Михальчук не перебуває у трудових відносинах з відповідачем.
Слід зазначити, що у талоні замовника та подорожньому листі зазначено час роботи автогудронатора - 3 (три) години та відстань перевезення 92 км.
У подорожньому листі вантажного автомобіля № 2024599 від 21.11.2018 та товарно-транспортній накладній від 21.11.2018, водієм, що здійснював керуванням автомобілем Ман НОМЕР_1, вказаний ОСОБА_2
Позивачем подано заяву свідка ОСОБА_2 , який відповідно до наказу № 32к від 17.08.2016 є працівником ТОВ «ДС Пром Груп» на посаді водія-машиніста автогудронатора. В цій заяві ОСОБА_2 зазначено, що на виконання договору він особисто здійснив перевезення до місця надання послуг та безпосередньо надав послуги автогудронатом Ман НОМЕР_1 по розливу бітумної емульсії. Надання вказаної послуги здійснювалось 21.11.2018 за адресою с. Кременище Київської області та тривало 3 (три) години.
З огляду на те, що заява свідка відповідає вимогам встановленим ст. 88 Господарського процесуального кодексу України та обставини викладені свідком у заяві не суперечать іншим доказам, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності, суд прийнято до уваги показання свідка.
Відповідно до п. 2.7 договору по закінченню місяця, в якому було надано послуги техніки, сторонами складається акт наданих послуг.
Згідно з п. 2.8 договору виконавець зобов'язується після надання послуг протягом трьох робочих днів звітного місяця, в якому надавалися послуги, надати замовнику для підписання акт у двох примірниках та/або талони замовника або товарно-транспортні накладні, або інші підтверджуючи надання послуг документів (шляхових листів, нарядів тощо). Одночасно із актом та/або талоном виконавця виконавець передає замовнику оригінали рахунку-фактури, рапорти про роботу машин/будівельних механізмів, товарно-транспортні накладні (або інші документи, які узгоджені сторонами) та податкової накладної, яка виписана в момент виникнення податкових зобов'язань у відповідності з чинним законодавством України.
Відповідно до п. 2.9 договору замовник зобов'язується не пізніше двох робочих днів з моменту отримання акту та/або талону замовника або товарно-транспортних накладних, або інших документів підтверджуючих надання послуг (шляхових листів, нарядів тощо), підписати їх та надати виконавцеві його примірник або надати обґрунтовану відмову у їх підписанні, в протилежному випадку або у випадку необґрунтованості відмови у підписанні акта, талону замовника або товарно-транспортних накладних, або інших документів підтверджуючих надання послуг документів (шляхових листів, нарядів тощо). Акт, талон замовника або товарно-транспортні накладні, або інші документи, які підтверджують надання послуг (шляхових листів, нарядів тощо) вважається підписаним сторонами, а послуги наданими належної якості та в повному об'ємі.
Згідно з п. 3.1 договору вартість послуг виконавця за цим договором встановлюється у додатках до даного договору з урахуванням з ПДВ за 1 годину роботи техніки та або в рахунках. Оплата праці персоналу, що обслуговує техніку входить до ціни послуги.
В матеріалах справи наявний рахунок на оплату № НОМЕР_2 від 21.11.2018 на суму 16.800,00 грн, з якого вбачається, що до оплати входить 13.800,00 грн за послуги перевезення автогудронатора (92 км за ціною 150,00 грн за 1 км) та 3.000,00 грн за послуги автогудронатора (3 год. за ціною 1.000,00 грн. за 1 год.).
Також позивачем поданий акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 216 від 21.11.2018 на загальну суму 16.800,00 грн, до якої входить 13.800,00 грн за послуги перевезення автогудронатора (92 км за ціною 150,00 грн за 1 км) та 3.000,00 грн за послуги автогудронатора (3 год. за ціною 1.000,00 грн. за 1 год.), який з боку відповідача не підписаний та не скріплений печаткою.
Автогудронатор - це спеціальна самохідна машини, яка використовується для рівномірного розподілу бітумних сумішей по поверхні дорожнього покриття, що ремонтується. Сама машина являє собою спеціальну автоцистерну, яка обладнана механізмом правильного розподілу бітумного складу.
При цьому, позивачем в якості доказів надіслання відповідачу рахунку на оплату № НОМЕР_2 від 21.11.2018 та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 216 від 21.11.2018 надані скріншоти з електронної пошти.
Посилання відповідача на те, що умовами договору не передбачено здійснення направлення документів засобами електронної пошти не приймаються судом до уваги, оскільки договором взагалі не визначено засоби якими мають передаватись документи відповідачу. Більш того, обмін сторонами інформацією при виконанні договірних зобов'язань шляхом надіслання електронних листів уже давно став частиною ділових звичаїв в Україні.
З скріншотів вбачається, що вказані рахунок та акт надіслано 27.11.2018 на електронну адресу aby5000701@gmail.com, яка співпадає з номером телефону, який вказаний відповідачем в договорі, як засіб зв'язку з відповідачем (044) 500 07 01).
З електронного листування також вбачається, що електронна адреса aby5000701@gmail.com використовується як засіб листування як з ТОВ «Альянс Будівельників України» так і з ТОВ «АБУ Менеджмент».
Отже суд приходить до висновку, що подані позивачем скірншоти підтверджують надіслання вказаних вище документів відповідачу.
Пунктом 3.6 договору визначено, що підтвердженням виконання робіт є рапорт виконавця, належним чином складений та підписаний уповноваженою особою замовника, що здійснює контроль за проведенням робіт або акт прийому-передачі наданих послуг, товарно-транспортні накладні, інші документи, які підтверджують надання послуг (шляхових листів, нарядів тощо).
Відповідно до п. 3.8 договору виконавець зобов'язаний видати замовнику по першій події (отримання грошей чи надання послуг) податкову накладну оформлену у відповідності з правилами, встановленими п. 201.1 Податкового кодексу України. Оформлена виконавцем податкова накладна повинна бути зареєстрована постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 днів з дня виникнення податкових зобов'язань.
Згідно з п.п. 201.1, 201.7, 201.10 Податкового кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
З матеріалів справи вбачається, що за фактом надання послуг техніки за договором на суму 16.800,00 грн, позивачем подано податкову накладну № 25 від 21.11.2018, яка згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрована 13.12.2018.
Отже, не відповідають дійсності твердження відповідача, що позивачем не здійснено реєстрацію податкової накладної.
Як свідчать матеріали справи за допомогою програми «M.E.Dok» (My Electronic Document - поширене українське програмне забезпечення для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді) позивачем надіслано контрагенту - відповідачу та отримано останнім податкову накладну № 25 від 21.11.2018.
З огляду на те, що відповідач акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 216 від 21.11.2018 не підписав та не повернув позивачу, а отже в силу умов п. 2.9 договору послуги за договором вважаються наданими та прийнятими відповідачем без зауважень.
Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з п. 3.5 договору остаточний розрахунок оплата за надані послуги проводиться замовником на підставі виставлених рахунків виконавця шляхом перерахування 100% грошових коштів на зазначений в договорі розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг та/або талону замовника або товарно-транспортних накладених, інших документів підтверджуючих надання послуг документів (шляхових листів, нарядів тощо).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг у визначений строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка складає 16.800,00 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 16.800,00 грн суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 6.2. договору передбачено, що у разі прострочення сплати послуг виконавця, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 1.491,29 грн (розрахована на суму 16.800,00 грн за період з 01.12.2018 по 01.03.2019).
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1.491,29 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 303,74 грн інфляційних втрат та 124,00 грн. - 3% річних (розраховані на суму 16.800,00 грн за період з 01.12.2018 по 01.03.2019).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору не визначено інший розмір процентів.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 303,74 грн інфляційних втрат та 124,00 грн - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками)
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АБУ Менеджимент» (04053, м. Київ, вул. Гоголівська, 43-А, кв. 2, код ЄДРПОУ 38569225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 2/1, код ЄДРПОУ 39810010) 16.800 (шістнадцять тисяч вісімсот) грн 00 коп. основного боргу, 1.491 (одна тисяча чотириста дев'яносто одну) грн 29 коп. пені, 303 (триста три) грн 74 коп. інфляційних втрат, 124 (сто двадцять чотири) грн 00 коп. - 3% річних, 1.921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одну) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова