Справа № 22а -176/07 Головуючий суддя у 1
Категорія статобліку -23 інстанції -В.Г.Серкіз
12 червня 2007 року м.Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого суді - Проценко О.А.,
суддів - Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,
при секретарі: Серьогіній О.В.,
за участі представників:
від позивача - Кравченко С.І.,
від відповідача - Драч В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Навчально-курсовий комбінат» Запорізької обласної ради на постанову господарського суду Запорізької області від 13.03.2007 року по справі №18/94/07-АП-13/123/07-АП
за позовом Комунального підприємства «Навчально-курсовий комбінат» Запорізької обласної ради
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя
проспонукання видати свідоцтво про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою та застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у 2007 році,
До господарського суду Запорізької області звернувся позивач - Комунальне підприємство «Навчально-курсовий комбінат» Запорізької обласної ради із позовом про спонукання видати свідоцтво про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою та застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у 2007 році
За результатами розгляду справи господарський суд Запорізької області постановою від 13.03.2007р. в задоволенні адміністративного позову позивачу відмовив. При цьому суд першої інстанції посилався на Указ Президента України від 03.07.1998р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі по тексту - Указ Президента), ст.8 Господарського кодексу України, ст.ст.26, 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зазначаючи, що наведені норми встановлюють певні обмеження у суб'єктному складі осіб, які мають право на застосування спрощеної системи оподаткування, до яких позивач не відноситься.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує постанову від 13.03.2007р. в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції суперечить нормам матеріального права. Так, приймаючи постанову від 13.03.2007р., суд першої інстанції не врахував те, що на даний час діяльність комунальних підприємств на території України регулюється Господарським кодексом України, Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні» та Законом України «Про власність», іншими нормативними актами. Статтею 63 ГК України визначено, що комунальне підприємство діє на основі комунальної власності територіальної громади. А державне підприємство - на основі державної власності. У цій статті також зазначено, що залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Частина 1, З статті 78 ГК України визначає, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентними органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Вказана норма відповідає положенням розділу 5 Закону України „Про власність", в тому числі ст. 37 даного Закону, яка визначає правовий режим майна державного підприємства. Статті 73, 78 ГК України свідчать про те, що державні та комунальні унітарні підприємства можуть бути утворенні компетентним органами державної влади. Державні та комунальні унітарні підприємства отримують майно на базі господарського відання або оперативного управління. Такі підприємства не засновуються власниками, а створюються (утворюються) згідно з рішеннями органів місцевого самоврядування (сільської, селищної, міської ради) чи державної влади. Зокрема, це визначено відповідними положеннями п.30 частини першої ст. 26 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.97р. Таким чином, закріплення майна в розпорядчому порядку на праві господарського відання або оперативного управління не визначає існування відповідної частки Органу самоврядування в Статутному фонді комунального підприємства. Запорізька обласна рада в якості внеску до статутного фонду підприємства, майно або грошові кошти не вносила. Дія Указу №727/98 не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малою підприємництва, перевищують 25 відсотків. За змістом ч.4 п.7 Указу ДПА встановлює обов'язкові вимоги наявності статутного фонду у суб'єкта підприємницької діяльності та вимогу виключного критерію: розмір частки у статутному фонді, належність даної частки саме засновнику - юридичній особі. Визначення держави або територіальної громади як засновника підприємства, суперечить буквальному значенню законодавчої норми і звужує застосування Указу №727/98 для комунальних та державних підприємств, фактично виключаючи їх з числа суб'єктів малого підприємництва. Окрім того, визначення держави або територіальної громади в особі уповноважених органів засновника підприємства суперечить поняттю засновника товариства, визначеному Господарським кодексом України. Частина 2 статті 79 ГК України в якості засновників або учасників визначає виключно суб'єктів господарювання, споживачів, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадян, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Частиною 1 статті 8 ГК України встановлено, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання. Частиною 3 даної статті визначено, що господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Відповідно до п.30 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", виключна компетенція щодо винесення рішення про створення комунального підприємства належить пленарним засіданням сільських, селищних, міських рад. Стаття 10 даного Закону визначає сільську, селищну, міську, районну або обласну раду, як представницький орган місцевого самоврядування, який в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Утворення комунального підприємства, також відбувається у розпорядчому порядку, шляхом винесення розпорядчого акта у формі рішення. Таким чином, обласна рада при утворенні комунального підприємства не наділена господарською компетенцією і не виступає в якості засновника підприємства в понятті визначеному Господарським кодексом України. Апелянт вважає, що обмеження ч.4 п.7 Указу №727/98 не можуть поширюватись на комунальні підприємства, які не мають сформованого статутного фонду, оскількиорган місцевого самоврядування не виступає в якості засновника. Також, згідно з частиною четвертою ст.7 Указу №727/98 обмеження щодо структури статутного фонду поширюються на тих платників єдиного податку, у статутному фонді яких частки, що перевищують 25%, належать саме юридичним особам. Але доля в статутному фонді підприємства з державною або комунальною власністю не може належати безпосередньо органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Так, згідно зі ст.80 ЦК України, ані держава, ані територіальна громада не можуть буди юридичними особами, до яких можуть належати лише організації, створені і зареєстровані в установленому порядку. Уповноважені органи, які є засновниками суб'єктів підприємницької дальності (у тому числі й суб'єктів малого підприємництва), дійсно можуть бути юридичними особами. Але навіть у цьому випадку частка у статутному фонді суб'єкта підприємництва належить (як це сформульовано у частині четвертій ст.7 Указу №727/98) не їм, а відповідно, державі чи територіальній громаді. Частина 3 статті 168 ГК визначає, що держава має сто відсотків часток (акцій) у статутному фонді господарської організації. П.п.4.4.1 п.4.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2002р. встановлено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Вищевикладені положення нормативних актів, значна кількість консультацій податкового органу та надання права комунальним підприємствам в попередніх роках в тому числі і в 2006 роцізастосовувати спрощену систему оподаткування, свідчить про можливість неоднозначного трактування ч.4 п.7 Указу №727/98. Вказане також підтверджується листом Міністерства фінансів України від 27.02.2006р. №31-20080-10-21/3966. Тому приймаючи рішення щодо можливості застосування спрощеної системи оподаткування має бути прийняте рішення на користь платника податку та надано право комунальному підприємству застосовувати спрощену систему оподаткування.
Враховуючи вищезазначене апелянт просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 13.03.2007р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги і спонукати відповідача видати свідоцтво про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою та застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у 2007 році.
Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції вважає обґрунтованими, а постанову господарського суду Запорізької області від 13.03.2007р. - законною.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши доводи апелянта та заперечення на апеляційну скаргу, проаналізувавши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд Запорізької області повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи та, керуючись чинним законодавством, правомірно виніс постанову від 13.03.2007 року по справі №18/94/07-АП-13/123/07-АП, якою відмовив в задоволенні позовних вимог Комунальному підприємству «Навчально-курсовий комбінат» Запорізької обласної ради. Судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому колегія суддів не знаходить підстав для скасування постанови господарського суду Запорізької області від 13.03.2007 року по справі №18/94/07-АП-13/123/07-АП.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду погоджується з тим, що питання спрощеної системи оподаткування за єдиним податком врегульовані Указом Президента України від 03.07.1998р. №727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". Статтею 7 вказаного Указу визначено, що його дія не поширюється, зокрема, на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків. Згідно із статтею 11 Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва" для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає:
- заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку;
- застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.
Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва. Відповідно до ст.2 Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва" дія цього Закону не поширюється, зокрема, на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка вкладів, що належить юридичним особам-засновникам та учасникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25 відсотків. Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що наведеними нормативно-правовими актами встановлені певні обмеження у суб'єктному складі осіб, які мають право на застосування спрощеної системи оподаткування, є обґрунтованими.
За нормами ст.78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний фонд комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно входить. Мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою. Таким чином, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що комунальне унітарне підприємство не підпадає під дію Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва" та Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", оскільки єдиним засновником та власником переданого комунального майна є особа, що не є суб'єктом малого підприємництва. Майно Комунального підприємства «Навчально-курсовий комбінат» Запорізької обласної ради відноситься до комунальної власності, засновником позивача є орган місцевого самоврядування, тому дане підприємство є комунальним унітарним, не є суб'єктом малого підприємництва, і дія Закону України «Пpoдержавну підтримку малого підприємництва» та Указу Президента «Пpoспрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» на позивача не поширюється.
Вказаний висновок суду першої інстанції також відповідає листу Міністерства юстиції України від 23.12.2005року №25632/7/15-0417 та наказу ДПА України від 23.06.2006р. №352 «Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування положень Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду залишає апеляційну скаргу Комунального підприємства «Навчально-курсовий комбінат» Запорізької обласної ради на постанову господарського суду Запорізької області від 13.03.2007 року по справі №18/94/07-АП-13/123/07-АП без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 13.03.2007 року по справі №18/94/07-АП-13/123/07-АП - без змін.
Керуючись ст.ст.195,196,198,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Навчально-курсовий комбінат» Запорізької обласної ради на постанову господарського суду Запорізької області від 13.03.2007 року по справі №18/94/07-АП-13/123/07-АП залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Запорізької області від 13.03.2007 року по справі №18/94/07-АП-13/123/07-АП залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і можу бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України.
Колегія суддів:
головуючий суддя О.А. Проценко
судді: А.О.Коршун
Л.П.Туркіна
Копія з оригіналом згідна
помічник судді: Н.О.Швороб