Постанова
Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 542/738/16-ц
провадження № 61-20901св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 січня 2017 року у складі судді Гавриленко Т. Г. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця» (далі - ТОВ «Агрофірма «Аршиця»), уточнивши позовні вимоги в листопаді 2016 року, просила розірвати укладений між нею та ТОВ «Агрофірма «Аршиця» договір оренди № б/н від 19 липня 2011 року земельної ділянки площею 4,3401 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_1 ; зобов'язати ТОВ «Агрофірма «Аршиця» повернути належну їй земельну ділянку площею 4,3401 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1 ; стягнути з ТОВ «Агрофірма «Аршиця» на її користь 9 289,53 грн за нанесену матеріальну шкоду, яка виразилася в несплаті орендної плати з 2012 року по 2015 рік.
Позов мотивовано тим, що позивач має на праві особистої власності земельну ділянку площею 3,9774 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_2 , відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13 червня 2014 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 23 лютого 2009 року.
Відповідач порушує пункт 4.1 умов договору оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендна плата за користування земельною ділянкою встановлена за погодженням сторін в розмірі 8 % з урахуванням індексації, починаючи з 2012 року по 2015 рік не в повному розмірі сплачував орендну плату за землю, а в 2016 році взагалі не сплатив коштів за оренду земельної ділянки.
Вважає, що до нормативно-грошової оцінки, зазначеної в договорі, має застосовуватися коефіцієнт індексації, визначений Держгеокадастром на кожен рік. У зв'язку з незастосуванням відповідного коефіцієнта, вважає, що відповідач не доплачує їй належний розмір орендної плати, не виконує умови договору, а тому договір має бути розірвано.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 січня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 січня 2017 року залишено без змін.
Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
17 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 542/738/16-ц з Новосанжарського районного суду Полтавської області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма «Аршиця» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним призначено до розгляду.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що орендар порушує умови договору оренди земельної ділянки. Починаючи з 2012 року по 2015 рік не сплачував в повному обсязі орендну плату. Порушенням умов договору є те, що відповідач підписав договір оренди в 2011 році, а зареєстрував договір оренди тільки 13 червня 2014 року. Вона дізналася про те, що відповідач зареєстрував договір оренди земельної ділянки тільки в 2016 році, коли отримала договір оренди.
Крім того, суд не взяв до уваги, що договір, підписаний 19 липня 2011 року, а зміна про індексації була затверджена Постановою Кабінету Міністрів № 1185 від 31 жовтня 2011 року. Тобто з 2012 року орендна плата повинна була бути переглянута сторонами. Відповідач не бажає переглядати орендну плату, що є порушенням умови договору.
У травні 2017 року ТОВ «Агрофірма «Аршиця» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому просить відхилити касаційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2017 року залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 набула право на земельну ділянку площею 4,3401 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15 червня 2011 року, яка знаходиться на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області та належала спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 .
19 липня 2011 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Агрофірма «Аршиця» договір оренди землі № б/н, відповідно до якого передала вказану земельну ділянку в оренду відповідачу.
12 липня 2014 року реєстраційною службою Новосанжарського районного управління юстиції Полтавської області здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, про що внесено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Того ж дня сторонами було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору оренди землі.
Пунктами 4.1.- 4.4. договору оренди землі визначено, що орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому виразі складає 5 192,11 грн за один повний рік користування земельною ділянкою. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата сплачується щорічно, протягом поточного календарного року, за який здійснюється виплата, але не пізніш 30 грудня у грошовій, натуральній (сільськогосподарською продукцією) або у відробітковій (роботами, послугами) формі за угодою сторін. Орендна сплата виплачується орендодавцю за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб.
Встановлено, що у 2012 році ОСОБА_1 виплачено орендну плату за землю в розмірі 7 788,22 грн, у 2013 році - 7 788,22 грн, у 2014 році - 8 186,51 грн, у 2015 році - 10 234,71 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Пунктом 1 статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Однією з основних засад цивільного законодавства є свобода договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (пункт 3 частина перша статті 3, статей 6, 627 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції, що діяла на час реєстрації договору, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Згідно частин 1, 2, 3 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги:
Встановлено, щоу спірному договорі оренди землі сторони визначили розмір орендної плати у грошовому виразі - 5 192,11 грн, до якого застосовується індекс інфляції, та встановили грошову, натуральну та відробіткову форми виплати орендної плати у строк не пізніше 30 грудня року, за який сплачується орендна плата.
Згідно зі статтями 16, 18, 19 Закону України «Про оренду землі» договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Судом було встановлено, що сторонами досягнуто всіх істотних умов договору, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», що діяв на момент підписання договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Аршиця».
Тобто, договір було укладено відповідно до чинного на момент його укладення законодавства, і він відповідає вимогам законодавства та є чинним.
Відповідно до п. «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Тобто, розірвання договору оренди землі, відповідно до п. «д» частини першої статті 141 ЗК України можливе лише при систематичній несплаті (тобто несплати 100 % орендної плати).
Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач позивачу сплачував орендну плату.
Відповідно до довідки від 03 січня 2017 року ОСОБА_1 має пай і сума доходу з урахуванням індексації за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року складає 11 615,98 грн, з них ПДФО становить 2 090,88 грн, ВЗ становить 174,24 грн. Фактично виплачено 9 350, 86 грн (за 2016 рік) (а. с. 99).
Відповідно до відомостей по наданню послуг (а. с. 104, 105 ) з яких вбачається, що ОСОБА_1 надавалися послуги ТОВ «Агрофірма «Аршиця» в рахунок орендної плати 2016 року.
Апеляційний суд правильно вказав, що відповідно до положень актів цивільного законодавства нормативна грошова оцінка земель є обов'язковою основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати лише щодо земельних ділянок державної та комунальної власності.
При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 січня 2017року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В. М. Коротун В. І. Крат
В. П. Курило