печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11779/19-к
20 травня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 від 18.02.2019 та зобов'язання вчинити дії,
06.03.2019 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , яка передана слідчому судді 07.03.2019, на постанову прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 від 18.02.2019 про відмову у задоволенні клопотання датованого 30.07.2018, зареєстрованого органом досудового розслідування 30.07.2018 під № 62 та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування доводів скарги захисник посилається на те, що він звернувся до слідчого з клопотанням від 30.07.2018 вх. № 62 про допит в якості свідка у кримінальному провадженні № 42016000000003127 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого постановою Верховної Ради України «Про формування складу Кабінету Міністрів України» № 1968-VI від 11.03.2010 було призначено на посаду Міністра аграрної політики України, за обов'язкової участі адвокатів Адвокатського об'єднання «Войченко і Дульський». Проте своєю постановою від 18.02.2019 прокурор відмовив у задоволенні вказаного клопотання, про що виніс постанову, яку особа, що подала скаргу вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню внаслідок її незаконності та необґрунтованості та просить зобов'язати уповноважених осіб ГВП Генеральної прокуратури України вчинити дії вказані в клопотанні.
У судове засідання особа, що подала скарга, не з'явилася, про розгляд скарги повідомлена належним чином, через канцелярію суду адвокат ОСОБА_3 подав заяву про розгляд скарги у відсутність заявника.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином, через канцелярію суду прокурор ОСОБА_5 подав письмові заперечення, в яких просив у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Відповідно до положень ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Частиною 2 ст. 22 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 93 КПК України зазначено, що сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому ст. 220 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 220 КПК України встановлено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
На стадії досудового розслідування особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником можуть бути оскарженні рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, що встановлено п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Частиною 1 ст. 223 КПК України визначено, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети (ч. 2 ст. 223 КПК України).
Судовим розглядом встановлено, що у Головній військовій прокуратурі Генеральної прокуратури України перебуває кримінальне провадження № 420160000000003127, за підозрою ОСОБА_4 та інших у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч.4 ст.28, ч.1 ст. 366 КК України.
30.07.2018 до ГВП Генеральної прокуратури України звернувся адвокат ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 з клопотанням про допит ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в якості свідка.
Постановою від 18.02.2019 прокурор відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 у задоволенні вказаного клопотання відмовив. Вказану постанову заявник отримав 26.02.2019.
При дослідженні матеріалів скарги, зокрема, клопотання заявника, за результатами якого прокурором прийнято рішення про відмову у його задоволенні, встановлено, що викладені в клопотанні вимоги відносяться до слідчих дій в розумінні ст. 220 КПК України.
Відповідно до ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Відтак вказана скарга подана повноважною особою, у визначений законом спосіб, та з дотриманням строків на звернення до слідчого судді з метою оскарження такого рішення.
Зі змісту постанови вбачається, що в обґрунтування відмови в задоволенні клопотання, прокурор вказав, що органом досудового розслідування повідомлено адвоката ОСОБА_3 про те, що Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003127 від 04.11.2016 завершено та стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
За встановлених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора, які викладені в постанові та вважає, що вона винесена з урахуванням принципу законності кримінального провадження, встановленого ч. 2 ст. 9 КПК України, що передбачає повне та всебічне дослідження обставин кримінального провадження, з дотриманням вимог ч. 5 ст. 110 КПК України, так як постанова містить зміст обставин, які є підставами для її прийняття, мотиви прийняття, їх обґрунтування, а вимоги клопотання адвоката ОСОБА_3 спрямовані на проведення слідчих дій, які під час відкриття матеріалів іншій стороні не проводяться, оскільки, аналізуючи положення частини першої статті 290 КПК України, слід дійти висновку про те, що законодавцем передбачено повідомлення сторін про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування після визнання вже зібраних, тобто вже наявних, під час досудового розслідування доказів достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, і подальше їх збирання виходитиме за межі досудового розслідування.
Таким чином, слідчий суддя, розглянувши скаргу в межах питань, які були винесені на її розгляд сторонами кримінального провадження, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного прийшов до висновку, що в силу принципу змагальності сторін, адвокатом не надано належних та допустимих доказів та в судовому засіданні не встановлено таких, які б давали підстави слідчому судді прийти до висновку, що вимоги скарги базуються на об'єктивних фактах і правових підставах, які б слугували для скасування постанови про відмову у задоволенні клопотання, а відтак в задоволенні скарги слід відмовити.
Що стосується вимог заявника, якими він просить зобов'язати сторону обвинувачення вчинити дії, вказані в клопотанні від 30.07.2018, їх слід залишити без задоволення, оскільки дана вимога є похідною від першої - про скасування постанови про відмову у задоволенні згадуваного клопотання про проведення допиту.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 2,7, 9, 223, 220, 303, 309 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 від 18.02.2019 та зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1