Головуючий у суді першої інстанції Козлов Р.Ю.
Єдиний унікальний номер справи № 757/37349/18-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7001/2019
23 травня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Верланова С.М., Савченка С.І.,
секретар - Тютюнник О.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення аліментів та розірвання договору про сплату аліментів на дитину .
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -
У липні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 24 вересня 2008 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 грудня 2017 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Як зазначає позивач, донька проживає з нею і вона самостійно утримує дитину, виховує, піклується про її фізичний і духовний розвиток.
Між сторонами 27 січня 2017 року було укладено нотаріально посвідчений договір про сплату аліментів на дитину. Згідно з умовами договору, за домовленістю батьків, встановлено обов'язок батька сплачувати на утримання дитини аліменти в розмірі 1500 грн. щомісяця. В той же час, відповідач добровільно не виконує зобов'язання відповідно до умов договору щодо сплати аліментів у повному обсязі та іншої матеріальної допомоги не надає. При цьому, з часу укладення договору значно змінився рівень життя, підвищились ціни та потреби дитини. З посиланням на зазначені обставини позивач просила суд задовольнити пред'явлені нею вимоги у повному обсязі , а саме просить розірвати договір про сплату аліментів на дитину, укладений 27 січня 2017 року між нею та відповідачем, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання їх спільної з відповідачем доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач у відзиві заперечував проти позову, зазначив , що обставини викладені у позовній заяві є необґрунтованими та такими що не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами, а всі докази на які посилається позивач ґрунтуються на припущеннях. Також відповідач зазначив, що позивач зі свого боку належним чином не виконує умови договору, не надає дозволу бачитись з дитиною, змінивши місце їх з дитиною проживання. Доводи щодо злісного ухилення відповідача від сплати аліментів у розмірі встановленому в договорі, позивач належним чином не підтвердила, відтак обставини на які посилається ОСОБА_1 не можуть бути підставою для розірвання даного договору, і як наслідок стягнення аліментів у розмірі 10 000 грн, який на думку відповідача є необґрунтовано завищеним.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено .
Не погоджуючись з рішенням суду , позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги .
У скарзі посилалась на порушення норм матеріального права , невідповідність висновків суду обставинам справи . Зазначила , що суд при винесенні не врахував інтереси дитини , а також не взяв до уваги судову практику з цього питання .
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції , 24 вересня 2008 року між сторонами було укладено шлюб. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 грудня 2017 року шлюб між сторонами розірвано( т.1 а.с. 13)
У шлюбі народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( т.1 а.с. 14) .
Судом також встановлено, що спору щодо визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 між сторонами не було.
Всі питання щодо визначення розміру аліментів на утримання дитини, порядку їх сплати, визначення місця проживання дитини та порядок спілкування відповідача з донькою, узгоджені сторонами у добровільному порядку в Договорі про сплату аліментів на дитину, який посвідчено 27 січня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковіною І.В. за номером в реєстрі 49.( т.1 а.с. 15-17)
Відповідно до п. 2 вказаного договору за домовленістю Батьків, даним договором встановлюється обов'язок Батька сплачувати на утримання дитини аліменти в розмірі 1500,00 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок щомісяця.
Згідно п. 7 вказаного договору розмір аліментів, визначений в даному договорі, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом Батька або Матері у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках передбачених законом.
Також, сторони домовились, що дитина буде проживати з матір'ю за адресою АДРЕСА_1 (п. 3 Договору).
Окрім цього, даним Договором (п.3) сторони погодили час та порядок спілкування батька з дитиною, а саме: батько може спілкуватись з дитиною щотижня у вівторок та четвер з 9-00 год. по 21-00 год. та у вихідні дні двічі на місяць: перші та треті вихідні місяця або другі та четверті вихідні місяця за його вибором з 9-00 год. суботи до 21-00 год. неділі без присутності матері. Також, батько може спілкуватись з дитиною засобами телефонного зв'язку щоденно без погодження з матір'ю.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилалася на те, що на даний час витрати на утримання дитини складають близько 20 000 грн щомісяця
( забезпечення книжками, зошитами , харчування дитини у шкільному закладі , батьківські внески на розвиток школи, позашкільні заняття, оздоровлення дитини під час канікул , періодичні лікування дитини ( ОРВІ , Грип ) . Відповідач у порушенням умов укладеного договору взяті на себе зобов'язання щодо сплати аліментів не виконує, а тому їй завдана шкода в зв'язку з неможливістю одержання аліментів на утримання дитини, що є істотним порушенням договору з боку відповідача і наслідком цього має бути розірвання договору у порядку ч.2 ст. 651 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 189 Сімейного Кодексу України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Сімейного Кодексу України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст. 8 Сімейного Кодексу України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного Кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Згідно зі ст. 651 ЦК України встановлюються підстави для зміни або розірвання договору. По-перше, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.
Згідно зі ст. 652 ЦК України встановлюється, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Несплата аліментів не може вважатися підставою для розірвання договору, адже договір про сплату аліментів на дитину в порядку ст. 189 Сімейного Кодексу України має силу виконавчого напису. Нормами чинного сімейного законодавства встановлено порядок укладення договору про сплату аліментів на дитину та зазначаються правові наслідки у разі невиконання такого договору. Звернення з вимогою про зміну чи розірвання договору про сплату аліментів на дитину, з посиланням на несплату аліментів не відповідає вимогам законодавства .
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правові підстави розірвання договору за рішенням суду регламентовані положеннями частини 2 ст. 651 ЦК України, якою передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.( Постанова Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-75цс13)
Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Таким чином, Договір між сторонами може бути розірваний за рішенням суду лише у разі доведеності стороною Договору істотного порушення іншою стороною умов договору, що полягає у доведеності самого порушення іншою стороною договору, заподіяння цим порушенням шкоди стороні, яка просить розірвати договір, і значне позбавлення цієї сторони внаслідок понесеної шкоди того, що вона розраховувала отримати при укладенні договору.
При цьому, шкода згідно ч. 2 ст.651 ЦК України охоплюється змістом положень ст.22 ЦК України, відповідно до яких шкода може полягати у заподіянні збитків особі, пошкодженні її майна (майнова шкода) та заподіянні моральної (немайнової) шкоди.
Як зазначає позивач у своєму позові, у порушення укладеного між сторонами договору, відповідач не виконує умови щодо сплати аліментів у строки встановлені договором,що як уже зазначалося , не відповідає вимогам ст. 189 Сімейного Кодексу України .
Однак, як викладено вище, само по собі невиконання стороною умов Договору про яку зазначає позивачка, не є достатньою підставою згідно ст.651 ЦК України для розірвання Договору судом.
Зокрема, позивачем суду не доведено факт заподіяння їй шкоди в розумінні положень ст. 22 ЦК України у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору, і яка не дозволяє позивачеві отримати очікуване при його укладенні.
Крім того судом вірно встановлено , що позивачем на надано доказів , що всі можливості для отримання результату договору вичерпані.
Частиною 2 ст. 189 Сімейного Кодексу України прямо передбачено право позивачки звернутися до відповідних органів із заявою про стягнення аліментів на підставі виконавчого напису нотаріуса у примусовому порядку, у разі невиконання відповідачем свого зобов'язання за договором про стягнення аліментів.
Доводи позивача , що на даний час розмір стягуваних за договором аліментів є замалий , спростовуються ст. 192 Сімейного Кодексу України, відповідно до якої розмір аліментів визначений рішенням суду або за домовленістю сторін, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках передбачених цим Кодексом.
Аналогічні умови сторони узгодили в укладеному між ними Договорі про сплату аліментів від 27 січня 2017 року (п. 7 Договору).
Таким чином зміна матеріального становища позивача як отримувача аліментів передбачає інший спосіб захисту, аніж розірвання Договору про сплату аліментів та стягнення їх в більшому розмірі, який передбачений умовам договору.
ОСОБА_1 заявляючи вимоги про розірвання договору в цілому, у своєму позові зазначає про невиконання відповідачем лише положень які стосуються сплати аліментів, в той час як укладеним договором про розірвання якого пред'явлено вимогу , врегульовані інші, крім сплати аліментів правовідносини, що може зменшити гарантії дитини ,чи погіршити її права .
Висновок суду ,що відсутні правові підстави ,передбачені ч.2 ст.651 ЦК України для розірвання договору між сторонами, відповідає встановленим обставинам і вимогам законодавства, а відтак висновок про відмову у задоволенні позову про розірвання договору є вірним .
Враховуючи, що не встановлено підстав для розірвання Договору про сплату аліментів, суд дійшов вірного висновку ,що вимоги позивача про стягнення аліментів також задоволенню не підлягає. Будь-яких інших вимог щодо зміни розміру аліментів позивач не заявляла .
Отже, суд першої інстанції, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача . При цьому суд створив всі умови для змагальності сторін, в тому числі роз'яснював права сторонам їх права та обов'язку доведення тих обставин на які вони посилались на підтвердження своїх вимог.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави , суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України , колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на постанову може бути подана до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше 30 травня 2019 року.
Головуючий
Судді