Справа № 22ц-397-2007р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія про Грабовий П.С.
стягнення зарплати Доповідач в апеляційній інстанції
Захарова А.Ф.
"05" березня 2007 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Захарової А.Ф.
суддів Подороги В.М., Адаменко Л.В.
при секретарі Авласової М.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 08 грудня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ КБ «Приватбанк» про стягнення належної заробітної плати, невиплаченої при незаконному звільненні працівника та відшкодування моральної шкоди.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника ЗАТ КБ «Приватбанк», який заперечував проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1, судова палата,-
встановила:
В жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства (ЗАТ) Комерційний банк (КБ) «Приватбанк» про стягнення належної заробітної плати, невиплаченої при незаконному звільненні працівника та відшкодування моральної шкоди. В якості третьої особи був залучений директор філії Черкаського головного регіонального управління закритого акціонерного товариства КБ «Приватбанк» Шуршин Віктор Олександрович.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що працював у відповідача з 18.04.2003 року на посаді юрисконсульта юридичного відділу, потім з 21.01.2004 року менеджером по банківському обслуговуванню юридичних осіб, а з 29.07.2004 року -спеціалістом корпоративного бізнесу відділення групи «Б».
Працюючи сумлінно, отримував лише заохочення, дисциплінарних стягнень не мав.
За звернення та оформлення 04.07.05 року в електронному вигляді через систему «Приват Док» наказів про надання щорічної основної відпустки з 12.07.2005 року за відпрацьований робочий 2004-5 рік та невикористаних 6 днів основної відпустки за відпрацьований 2003-4 рік та 6 днів невикористаної основної відпустки за відпрацьований 2004-5 рік, працюючи, на території радіактивного зараження - у зоні посиленого радіологічного контролю - ст.147 КЗпП України, ст.47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» управлінням банку незаконно було застосовано відносно нього дисциплінарні стягнення, - оголошені догани наказами директора філії Черкаського ГРУ ЗАТ КБ «Приватбанк» Шуршиним В.О. ІНФОРМАЦІЯ_1, і звільнили його наказом НОМЕР_1 на підставі п.3 ст.40 КЗпП України - за систематичне невиконання службових обов'язків.
В результаті протиправних дій відповідача його позбавлено права на відпустку, на отримання премії, винагороди за участь в погашенні проблемних актів, виплати компенсацій громадянам, які працюють на територіях радіактивного забруднення, своєчасної виплати зарплати при незаконному звільненні, не виплативши йому 50000 грн. та завдавши моральної шкоди в сумі, як він оцінює 361651 грн. 52 коп.
Керуючись викладеним, ст.237-1 КЗпП України, просив зобов'язати відповідачів надрукувати і направити спростування відомостей про незаконне застосування у відношенні нього заходів дисциплінарного стягнення, довівши до відома працівників Ватутінського, Катеринопільського, Звенигородського, Лисянського, Тальнівського, Шполянського, Чигиринського, Жашківського, Кам'янського, Канівського, Смілянського, Драбівського, Маньківського, Чорнобаївського, Городищенського, Уманського, Корсунь-Шевченківського, Монастирищенського, Христинівського, Золотоніського, Черкаського центрального, Придніпровського відділень Черкаського ГРУ ЗАТ КБ «Приватбанк» голові Черкаської облдержадміністрації Черево О.В.,начальнику інспекції - Головному державному інспектору праці у Черкаській області Гаврилову О.В., першому заступнику начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Александрову В.А. прокурору Черкаської області, прокурору Соснівського району м.Черкаси, голові правління ЗАТ КБ «Приватбанк» Дубілету О.В. Просив зобов'язати відповідачів відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 361651 грн. 52 коп. і стягнути із ЗАТ КБ «Приватбанк» на його користь 50000 грн.
Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.
Рішенням Соснівського райсуду м.Черкаси від 8 грудня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі на це рішення ОСОБА_1 просе його скасувати як незаконне, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, скасувати ухвалу суду від 05.12.06 року.
Обговоривши матеріали справи, судова палата вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював з 18 квітня 2003 року на посаді юрисконсульта юридичного відділу Черкаського головного регіонального управління ЗАТ КБ «Приватбанк» а з 21 січня 2004 року за його власним бажанням на підставі письмової заяви призначений на посаду менеджера по банківському обслуговуванню юридичних осіб (спеціалістом корпоративного бізнесу).
В процесі трудової діяльності за допущені порушення на ОСОБА_1 наказами директора Черкаського ГРУ ІНФОРМАЦІЯ_2 були накладені два стягнення у вигляді доган. Зазначені накази були ним оскаржені до суду, однак рішення Соснівського райсуду м.Черкаси від 15 листопада 2005 року, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 30 січня 2006 року вони визнані обгрунтованими, (ар.спр. 207-212 т.1).
За систематичне невиконання своїх службових обов'язків ОСОБА_1 наказом директора Черкаського ГРУ ЗАТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 було звільнено з роботи за п.З ст.40 КЗпП України.
Встановлено, що за наказом НОМЕР_2 директора Черкаського ГРУ ЗАТ КБ «Приватбанка» було скасовано дію наказів ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді менеджера з банківського обслуговування юридичних осіб/спеціаліста з кредитування юридичних осіб Звенигородського відділення з обов'язками, передбаченими посадовою інструкцією, з 12.07.2005 року (ар.спр. 190 т.1). В наказі цьому було зазначено «виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за вимушений прогул». І, як свідчать матеріали справи, 09 листопада 2005 року така сума в обсязі 4789,23 грн. йому була нарахована і виплачена, про що мається його особистий підпис в заяві про видачу готівкою (т.1, ар.спр.175).
По справі також встановлено, що під час звільнення ОСОБА_1 за наказом НОМЕР_1 йому була нарахована заробітна плата за 8 відпрацьованих робочих днів (з 01.07 по 12.07.2005 року) в розмірі 431,06 грн., компенсація за невикористану відпустку за 29 календарних днів в сумі 1190,16 грн., а всього 1621,22 грн., з сумою до виплати 1168 грн. 41 коп.
З метою вручення йому копії наказу про звільнення, трудової книжки та розрахункових коштів ОСОБА_1 11.07.2005 року було повідомлено начальником юридичного департаменту Черкаського ГРУ ЗАТ КБ «Приватбанк», Костецьким О.І., про що складено було відповідний акт з участю начальника управління персоналом Коваленко А.В. та юрисконсультом юрдепартаменту Зборовського С.Є. Черкаського ГРУ (ар.ар. спр. 196 т.1). Допитана свідком керуючий Звенигородським відділенням ЗАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 пояснила в суді, що вона та головний бухгалтер Звенигородського відділення «Приватбанку» особисто вимагали, щоб ОСОБА_1 отримав необхідні кошти в день звільнення, але він відмовився це зробити. 22 липня 2005 року співробітниками Звенигородського відділення «Приватбанку» ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було складено акт про те, що цією датою вони повідомили ОСОБА_1 про необхідність отримати готівкою через касу розрахункові кошти в сумі 1168 грн. 41 коп., проте ОСОБА_1 від цього відмовився в черговий раз, в результаті чого кошти були повернуті на рахунок Черкаського ГРУ «Приватбанк» (т.1, ар.спр. 183), де були задепоновані.
Після поновлення ОСОБА_1 на роботі 26.10.2005 року наказом НОМЕР_2, йому, як видно з справи, було проведено перерахунок компенсації за невикористану відпустку, а саме: - сума 1190 грн. 16 коп. компенсації за невикористану відпустку була відрахована.
Оскільки ОСОБА_1 за його заявою від 05.11.2005 року наказом НОМЕР_3 була надана відпустка на 24 календарних дні - з 09.11.05 року за період 2004-2005 років йому нараховано відпускних 1013 грн. 04 коп.
12.12.2005 року наказом НОМЕР_4 за його заявою від 25.11.2005 року ОСОБА_1 була надана відпустка у 12 календарних днів, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи за період 2003-2005 роки (за отриманням яких позивач до цього не звертався раніше). Ці гроші йому теж були виплачені, про що свідчать дані на ар.спр. 181 т.1. Нараховано ОСОБА_1 було зарплату за вимушений прогул в цей період, як зазначалось вище (це за липень-жовтень місяці 2005 року, в розмірі 4637,01 грн., а також здійснено всі види оплати праці згідно документів, що надійшли в бухгалтерію банку (табель робочого часу, накази на відпустку, лікарняні листки). Всього нараховано за вказаний період у листопаді місяці 2005 року 5994 грн. 95 коп., сума до видачі становить 5089,30 грн., яку ОСОБА_1 отримав повністю: 09.11.2005 року - 4789,23 грн. та 30.11.2005 року - 300,07 грн. - ар.спр. 175; 176; 204 т. 1.
Ніякої заборгованості перед позивачем ОСОБА_1 відповідач не має, про що доведено всіма матеріалами справи, включаючи довідки бухгалтерії ЗАТ КБ «Приватбанк» покази заступника головного бухгалтера відповідача Селянко Н.П., та начальника управління персоналом (т.1 ар. 204, ар.спр. 3-5 т.2).
Будь-яких належних даних про підтвердження своїх доводів щодо того, що відповідач з ним не розрахувався ОСОБА_1 ні суду першої інстанції ні апеляційній інстанції не надав, в зв'язку з чим обгрунтованим є висновок суду про відмову в задоволенні таких вимог позивача як і щодо зобов'язання надрукувати спростування в районні відділення «Приватбанку» та деяким іншим особам про накладення на нього дисциплінарних стягнень, що не грунтуються на положеннях діючого законодавства.
Правильно відмовлено судом і в задоволенні вимог позивача щодо відшкодування матеріальної і моральної шкоди, ніби спричинених йому відповідачем.
Позивачем не надано суду відповідних доказів щодо порушення його прав з боку посадових осіб «Приватбанку», які б мали негативні наслідки, що йому дійсно спричинено будь-яку матеріальну чи моральну шкоду, не вказавши і на джерела витребування таких даних.
Оцінюючи все наведене у сукупності, судова палата вважає, що рішення суду відповідає обставинам справи, вимогам закону і підстав для його зміни чи скасування та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 - не вбачається. Доводи останньої були предметом обговорення суду першої та другої інстанції і не знайшли свого підтвердження.
Щодо ухвали від 05.12.06 року про відмову в задоволенні відводу судді-головуючому по справі, то згідно закону така не оскаржується.
Керуючись ст.ст. 303; 304; 307; 308; 317; 218 ЦПК України, судова палата,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 08 грудня 2006 року, залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двохмісячного строку.