Справа №487/8290/18
Провадження №2/487/840/19
(ЗАОЧНЕ)
14.05.2019 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Щербини С.В., за участю секретаря судового засідання Ободенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Заводського відділу Державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про зняття арешту з майна,-
10.12.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Заводського відділу Державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про зняття арешту з майна.
В обґрунтування позову зазначала, що згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом її матері - ОСОБА_2 належить домоволодіння АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати померла. Звернувшись до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори, з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, їй було відмовлено, оскільки на вищезазначене домоволодіння було накладено арешт. Крім того у позові зазначала, що арешт на домоволодіння було накладено державним виконавцем в межах здійснення виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу № 487/11673/14-ц виданого 30.03.2015 року Заводським районним судом м.Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь МКП «Миколаївводоканал» заборгованості за спожиті послуги водопостачання та водовідведення у сумі 4375,15 грн., а також судовий збір.
Посилаючись на те, що на теперішній час виконавче провадження закрито, необхідність в накладенні арешту відпала, просила суд зняти арешт з майна, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 17.12.2018 року провадження у справі відкрито.
В судове засідання позивач не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Не заперечує проти винесення заочного рішення судом.
У судове засідання представник відповідача не з'явилась, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, поважних причин неявки суду не повідомила. Заяв, клопотань, відзиву на позов від відповідача до суду не надходило. Суд вважає можливим постановити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали цивільно ї справи, суд приходить до наступного.
Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.11.1995 року ОСОБА_2 належить домоволодіння АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2
Як вбачається із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис № 5129.
При зверненні до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на домоволодіння АДРЕСА_1 , після смерті матері, позивачу стало відомо, що постановою ДВС Заводського району м. Миколаєва 26.08.2015 року накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2
Згідно листа заступника начальника Заводського відділу ДВС від 18.04.2019 року, вбачається, що у відділі здійснювалось виконавче провадження з примусового виконання судового наказу №487/11673/14-ц виданого 30.03.2015 року Заводським районним судом м.Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь МКП «Миколаївводоканал» заборгованості за спожиті послуги водопостачання та водовідведення за договором реструктуризації у сумі 4375,15 грн., та судовий збір.
26.08.2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №47163189 на підставі якої 29.09.2015 року відносно вказаного боржника внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта. 02.10.2015 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» в зв'язку зі смертю боржника.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до пункту 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Отже, арешт майна обмежує законні права позивача на прийняття спадщини після смерті її матері.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Враховуючи наявність арешту на домоволодінні АДРЕСА_1 , неможливість скасування даного обтяження в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та наявності підстав для їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м.Миколаєва, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_2 ) до Заводського відділу Державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ( м.Миколаїв вул.. Робоча 1) про зняття арешту з майна- задовольнити.
Зняти арешт з майна - домоволодіння АДРЕСА_1 яке належить ОСОБА_2 (померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ),накладений постановою державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 26.08.2015 року (ВП №47163189) з примусового виконання судового наказу виданого Заводським районним судом м.Миколаєва 03.12.2014року по справі № 2-н/487/2452/14 ( 487/11673/14-ц).
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя С.В.Щербина