Справа № 160/625/18 Провадження №11-кп/802/219/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:ч.2 ст.286 КК України Доповідач: ОСОБА_2
23 травня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12018030120000159 від 06 вересня 2018 року, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - ОСОБА_8 на вирок Локачинського районного суду Волинської області від 26 листопада 2018 року щодо ОСОБА_7 , яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Журавець, Локачинського району, Волинської області, житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, пенсіонер, одружений, раніше не судимий, інвалід ІІІ групи,
визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ч.ч.1, 2 ст.76 КК України, а саме: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, а також додатковий обов'язок - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації,
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 05 вересня 2018 року орієнтовно о 12:00 год., керуючи трактором марки «Т- 40», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом, рухаючись на земельній ділянці, що знаходиться за адресою:с. Затурці, вул. Шкільна, 15, Локачинського району Волинської області, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, в результаті чого здійснив наїзд причепом від трактора на ОСОБА_9 , що призвело до спричинення їй тілесних ушкоджень, які відповідно до висновку експерта № 112 від 17 жовтня 2018 року за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких.
В прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_7 п.п. 2.3 б, 12.3 Правил дорожнього руху України.
У поданій на вирок апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, оскаржує вирок через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Вказує, що при призначенні покарання, судом не враховано обставини вчинення злочину, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, а також наслідки - заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень. У зв'язку із цим, просить вирок в частині призначеного покарання змінити та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням із покладенням на нього відповідних обов'язків.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, прокурора, яка подану апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити, обвинуваченого, який відносно її задоволення заперечив, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили тяжке тілесне ушкодження потерпілому та доведеність його винуватості у вчиненні даного злочину, ґрунтуються на зібраних у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку та перевірених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну юридичну оцінку, і які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.
Судом першої інстанції матеріали кримінального провадження, за згодою учасників судового провадження розглянуто в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. При цьому з'ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин та добровільність їх позиції. А тому вирок суду в цій його частині на предмет законності та обґрунтованості апеляційним судом не переглядається.
Як убачається із змісту мотивувальної частини вироку суду, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який у відповідності до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу винного, який раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, за місцем проживання характеризується виключно з позитивної сторони, одружений, пенсіонер, в повному обсязі відшкодував завдану потерпілій шкоду, яка в ході судового розгляду ствердила про відсутність до нього претензій майнового та морального характеру, а також думку самого потерпілої, яка просила не позбавляти ОСОБА_7 права керувати транспортними засобами.
Щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину підставно віднесені судом до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого. Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.
З урахуванням особи ОСОБА_7 , обставин, які пом'якшують його покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про призначення йому основного покарання у виді позбавленні волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України та про можливість його виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства, із застосуванням до нього ст.75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України, що дозволить здійснювати контроль з боку уповноваженого органу з питань пробації за його поведінкою.
Виходячи з роз'яснень п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", у кожному випадку призначення покарання за ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Погоджується апеляційний суд і з висновком суду про незастосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки такий висновок зроблений із урахуванням обставин вчинення злочину, його наслідків, думки потерпілої ОСОБА_9 , а також з урахуванням наведених ним доводів.
Таким чином призначене обвинуваченому покарання без позбавлення його права керувати транспортними засобами не є надто м'яким та таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного. І таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів, а тому підстави для задоволення поданої прокурором апеляційної скарги, відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Локачинського районного суду Волинської області від 26 листопада 2018 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді: