Справа № 359/1239/19
Провадження № 2-а/359/79/2019
08 квітня 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,
при секретарі - Степаненко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
12.02.2019 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 в особі адвоката Данилової К.А., яким просила суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління ДФС у Київській області № 297 від 28.12.2018 р. про накладення адміністративного стягнення (а.с. 1-4).
Позовні вимоги обґрунтовує наступним. 28.12.2018 р. посадовою особою ГУ ДФС у Київській області було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №297, якою ФОП ОСОБА_1 за порушення ч.3 ст.1651 КУпАП та ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: за порушення термінів сплати (перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в період з 20.10.2014 р. по 17.12.2018 р., було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 680,00 грн. Позивач з зазначеною постановою не погоджується, вважає її протиправною та такою, що порушує її права та охоронювані законом інтереси. Так, вказує, що вона є фізичною особою-підприємцем, та платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У серпні 2018 року їй у телефонному режимі Бориспільським відділенням Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було повідомлено про наявність заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску та запропоновано з'явитися до податкового органу для надання пояснень та відповідних підтверджуючих документів. На підтвердження сплати ЄСВ позивачем були надані податковому органу оригінали платіжних доручень на підтвердження сплати ЄСВ: за III квартал 2013 року у розмірі 1194,03 грн.; за IV квартал 2013 року у розмірі 1218,67 гри.; за IV квартал 2014 року у розмірі 1 426,75 грн.; за І квартал 2015 року у розмірі 1 267,95 грн.; за II квартал 2015 року у розмірі 1 267,95 грн. Однак, подані ФОП ОСОБА_1 оригінали платіжних доручень про сплату ЄСВ за спірні періоди прийняті до уваги контролюючим органом не були, натомість, 28.09.2018 р. відповідачем було прийнято Рішення №0066085102 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску, відповідно якого до ФОП ОСОБА_1 було застосовано, за період з 21.01.2014 р. по 19.07.2018 р., штраф у розмірі 4344,80 грн. та нараховано пеню у розмірі 6 161,70 грн. Не погоджуючись з Рішенням №0066085102 від 28.09.2018 р., 14.12.2018 р. позивач звернулася з листом-скаргою до ДФС України про його скасування.
Зазначає, що 17.12.2018 р. посадовою особою ГУ ДФС у Київській області було складено протокол про адміністративне правопорушення №303, а 28.12.2018 р. - винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення №297. Також позивач вказує, не погоджуючись з оскаржуваною Постановою №297 від 28.12.2018 р., 05.01.2019 р. подала до ГУ ДФС у Київській області скаргу про її скасування. Вказує, що розглянувши її скаргу на рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №0066085102 від 28.09.2018 р., ДФС України 17.01.2019 р. прийняло рішення, яким скасувало Рішення №0066085102 як таке, що винесено з грубими порушеннями вимог чинного законодавства. Разом з тим, 18.01.2019 р. ГУ ДФС у Київській області було прийнято рішення про розгляд скарги (протесту) на постанову за справою про адміністративне правопорушення №826/К/10-36-10-01, яким скаргу ФОП ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а оскаржувану Постанову №297 від 28.12.2018 р. без змін. Вказане рішення відповідача від 18.01.2019 р. було отримано Позивачем 26.01.2019р. Позивач з вказаними доводами податкового органу не погоджується, вважає їх не обґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки нею було сплачено ЄСВ у строки та розмірі встановленими чинним законодавством, на підтвердження чого було надано відповідачу оригінали платіжних доручень про сплату ЄСВ, у тому числі, за спірні періоди, проте, відповідач платіжні доручення до уваги прийняв. Також звертає увагу суду, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0066085102 від 28.09.2018 р. на підставі якого було винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення №297 від 28.12.2018 р. було скасовано ДФС України як таке, що винесене з порушеннями норм чинного законодавства. Крім того зазначила, що станом на дату винесення оскаржуваної постанови від 28.12.2018 р. сплинув встановлений ст.38 КУпАП строк притягнення до адміністративної відповідальності, що свідчить про те, що відповідачем неправомірно накладено на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 680 грн., передбачене ст.165-1 КУпАП.
Одночасно, позивач звернулася з клопотанням про поновлення строків, яким просила поновити строк звернення до суду щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення №297 від 28.12.2018 р.( а.с.5,6).
У судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися, проте надали суду заяви, згідно яких просили суд проводити розгляд справи за їхньої відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів, позов підтримують та просять задовольнити.
Відповідач, суб'єкт владних повноважень, у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв та відзиву на позов суду не направив.
У відповідності до ч.1, 3 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд, дослідивши заяви, письмові матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з вимогами ч.3 вказаної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З досліджених у судовому засіданні документів встановлено, що уповноваженою особою ГУ ДФС у Київській області Д. Мельниченко, 28 грудня 2018 року було винесено оскаржувану постанову № 297 про накладення адміністративного стягнення відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , відповідно до змісту якої, остання порушила терміни сплати (перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в період з 20.10.2014 року по 17.12.2018 року, чим порушила п.2 ч.11 ст.25 ЗУ №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та ч.3 ст. 165-1 КУпАП. А також цією постановою відповідач наклав на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 гривень (а.с.9,10).
Так, п.2 ч.11 ст.25 ЗУ № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штрафні санкції у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Частиною 3 статті 165-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - у вигляді накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1,4 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно з вимогами ч.ч. 2,3ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Вимоги щодо оцінки доказів та розгляду справи закріплені ст. ст. 252 КУпАП України, якою орган (посадова особа)оцінює доказує за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як передбачено ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Так, за змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі одержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Будь-яких належних і допустимих доказів того, що позивачем було порушено терміни сплати (перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в період з 20.10.2014 р. по 17.12.2018 р, та відповідно, скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.165-1 КУпАП, відповідачем суду не надано, та не зазначено джерел їх здобуття.
Згідно твердження позивача, зазначених у адміністративному позові, на підтвердження сплати ЄСВ за періоди: ІІІ квартал 2013 року, ІУ квартал 2013 року, ІУ квартал 2014 року, І та квартали 2015 року, позивачем, ФОП ОСОБА_1 , були надані відповідачу оригінали платіжних доручень на підтвердження сплати ЄСВ за період 2013 по 2018 р., копії яких долучено до позовної заяви (а.с.22-47).
Суд звертає увагу, що відповідачем докази, які б доводили викладені в оскаржуваній постанові обставини зібрані не були. Не надані такі докази і під час судового розгляду справи.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем, у порушення вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП без всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.165-1 КУпАП.
Відповідно до вимог ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, слід зауважити, що обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з моменту подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Казначейства грошових коштів із рахунка платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу. При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.
Так, нормативно-правовими актами, що визначають правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а також Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 р.
Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлена Законом №2464-VI є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до п.1.24 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - це рух певної суми коштів із метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому готівкою. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - із дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - із дати списання коштів із рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів із рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
У той же час, ч.10 ст.9 Закону №2464-УІ» Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», визначено, що днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Таким чином, з наведеного слідує, якщо платник податків має належні докази своєчасного перерахування коштів до бюджету, то жодні штрафні санкції та пеня за несвоєчасне перерахування податків і зборів на такого платника не накладаються.
Також встановлено, що відповідачем станом на дату винесення оскаржуваної постанови №297 від 28.12.2018 р. порушено, встановлений ст.38 КУпАП, строк накладення адміністративного стягнення, оскільки порушення не є триваючим та з моменту його вчинення пройшло більше двох місяців.
Нормою статті 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Відповідно до п.3 ч.8 ст.9 Закону №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску, зазначені у п.4, п.5 та п.51 ч.І ст.4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
З огляду на зазначене і те, що платник єдиного внеску зобов'язаний нараховувати та сплачувати єдиний внесок до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, правопорушення передбачене ст.165-1 КУпАП не має ознак триваючого правопорушення.
Відповідна правова позиція Вищого адміністративного суду України, викладена в ухвалі від 11.02.2016 р. по справі № К/800/39057/15.
Враховуючи положення ст.38 КУпАП, двомісячний строк для накладення адміністративного стягнення за порушення терміну сплати єдиного соціального внеску за ІІІ-ІУ квартал 2013 року, IV квартал 2014 року, І та II квартал 2015 року мав обчислюватися відповідачем з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення платежу за відповідний квартал.
Позивач звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даним адміністративним позовом, здавши позовну заяву у відділенні поштового зв'язку 05.02.2019 року, про що свідчить відбиток штампу поштового відділення на описі вкладення у цінний лист та на конверті (а.с.56,57).
Клопотання про поновлення пропущеного строку оскарження постанови про накладання адміністративного стягнення позивач обґрунтовує тим, що в досудовому порядку оскаржував Постанову ГУ ДФС у Київській області про накладення адміністративного стягнення №297 від 28.12.2018 р. до вищестоящого органу. Рішення ГУ ДФС у Київській області №826/К/10-36-10-01 від 18.01.2019 р. про відмову в задоволенні скарги на оскаржувану постанову, було отримано позивачем - 26.01.2019 р., що підтверджується поштовим конвертом та роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти (а.с.16,20).
За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом ч.3 цієї статті, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, згідно з вимогами ч.3 ст.288 КАС України постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Суд, також враховує, що відповідно до ч.4 ст.121 КАС України визначено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що клопотання позивача про поновлення строку для звернення до суду із вказаним адміністративним позовом є обґрунтованим, узгоджується з положеннями ст.288 КАС України та підлягає задоволенню, оскільки позивач скористалась своїм правом оскаржити постанову про накладення адміністративного стягнення в досудовому порядку.
Згідно вимог п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням викладеного позовні вимоги позивача щодо скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованими та доведеними, і підлягають задоволенню, оскільки будь-які належні і допустимі докази, які б доводили факт порушення позивачем термінів сплати (перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в період з 20.10.2014 по 17.12.2018, а відповідно факт скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.165-1 КУпАП, відсутні.
Враховуючи вищенаведені вимоги ст. 247 КУпАП, а також враховуючи положення ч.2 ст.9, 286 КАС України, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача слід закрити.
Відповідно до ч.5 ст.288 КУпАП позивач звільнений від сплати судового збору, інші судові витрати у справі не значаться.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 74-77, 139,241-246,250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Поновити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду щодо оскарження постанови Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про накладення адміністративного стягнення №297 від 28.12.2018 р.
Скасувати постанову головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №297 від 28.12.2018 р. про накладення адміністративного стягнення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.3 ст.165-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 680 гривень, закрити справу про адміністративне правопорушення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, та у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Муранова-Лесів