Номер провадження 2/243/1430/2019
Номер справи 243/3433/19
27 травня 2019 року м.Слов?янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Мінаєва І.М.,
за участю секретаря судового засідання Янчевського В.Ю.,
розглянувши в порядку загального позовного провадженняцивільну справу за позовною заявою Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 ,
вимоги позивача: про звільнення земельної ділянки,
учасники справи: не з?явились,
негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:
І. Виклад позиції позивача.
1. 04.04.2019 р. Миколаївська міська рада звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про звільнення земельної ділянки.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у 2018 р. було виявлено, що відповідач на земельній ділянці, розташованій біля будинків № 4 по АДРЕСА_1 по АДРЕСА_2 , самовільно зайняв земельну ділянку, встановивши металевий гараж. 28.03.2018 р. на адресу відповідача було надіслано лист, в якому відповідачу було запропоновано у строк до 29.06.2018 р. демонтувати незаконно встановлену металеву споруду. Однак, ОСОБА_1 земельну ділянку не звільнив, звернувся з колективним зверненням, в якому зазначив, що металеві гаражі та контейнери встановлювалися мешканцями цих будинків протягом 10 років і більше для господарських потреб (зберігання домашнього майна). 27.09.2018 р. комісією виконавчого комітету було проведено обстеження цієї земельної ділянки, яким встановлено, що ОСОБА_1 не маючи документів на право користування земельною ділянкою самовільно її зайняв, дату зайняття земельної ділянки не встановлено, яка перебуває у комунальній власності Миколаївської об?єднаної територіальної громади, загальною площею 0,0020 га, встановивши на цій земельній ділянці металевий гараж, розміром: висота - 2 м., довжина - 5 м., ширина - 4 м., сірого кольору. Встановлений металевий гараж не належить до нерухомого майна, оскільки його переміщення не призведе до його знецінення та не призведе до зміни призначення. Постійна депутатська комісія Миколаївської міської ради з питань містобудування, будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів рекомендувала звернутися до суду для вирішення цього питання.
Посилаючись на наведені обставини та порушення прав позивача, як власника зазначеної земельної ділянки, що була самовільно зайнята відповідачем, ст.ст.12, 38, 116, 125 Земельного кодексу України, позивач просить суд зобов?язати відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,0020 га, біля будинків: АДРЕСА_3 , самовільно зайняту відповідачем, шляхом знесення (демонтування) металевого гаражу розміром: висота - 2 м., довжина - 5 м., ширина - 4 м., за рахунок ОСОБА_1 , з приведенням земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан та стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
2. Представник позивача Сухоруков В.Г ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності юридичної особи № 5597/03-10-14-1 від 17.12.2018 р., надав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечував.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
3. Ухвалою суду 05.04.2019 р. позовну заяву залишено без руху, позивачеві наданий строк для усунення недоліків.
4. Ухвалою суду від 23.04.2019 р. загальне позовне провадження у зазначеній цивільній справі було відкрито, справа призначена до підготовчого судового засідання.
5. Ухвалою суду від 10.05.2019 р. підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.
6. Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (стаття 128 ЦПК України), в судове засідання не з?явився без поважних причин, а позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.
7. Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв?язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
IV. Фактичні обставини, встановлені Судом.
8. Як вбачається з акту по виявленню рухомого майна по АДРЕСА_4 . АДРЕСА_2 та по вул.Коцюбинського у м АДРЕСА_5 ?янського району Донецької області від 27.09.2018 р., комісією у складі двох спеціалістів відділу комунальної власності, ЖКГ, транспорту, благоустрою та екології виконавчого комітету Миколаївської міської ради та спеціаліста відділу земельних відносин проведено огляд території по АДРЕСА_6 у АДРЕСА_5 . Встановлено, що загальна площа земельної ділянки складає близько 01400 га (за даними публічної кадастрової карти України), земельна ділянка не огороджена, на земельній ділянці знаходиться шість гаражів, зокрема металевий гараж, який має наступні параметри: висота - 2 м., довжина - 5 м., ширина - 4 м., колір - сірий, загальна площа, яку займає гараж, становить 20 кв.м. (0,0020 га). Відомості про особу, якою було втснаовлено металевий гараж на землях Миколаївської міської ради: ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_7 (а.с.6). До акту додано фотокартку гаражу сірого кольору (а.с.7).
9. Відповідно до листа виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28.03.2018 р. на ім?я ОСОБА_1 , виконавчий комітет звертається з проханням демонтувати незаконно встановлені металеві споруди у термін до 29.06.2018 р. Зазначений лист було отримано ОСОБА_1 05.04.2019 р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.8).
10. Згідно з витягом з протоколу постійної комісії з питань містобудування, будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів № 30 від 17.12.2018 р., комісія, розглянувши звернення ОСОБА_3 з питання законності встановлення морських контейнерів та гаражів по вул.Кошуби та вул.Коцюбинського, що направлене на адресу адміністрації президента України, вирішила доручити виконавчому комітету підготувати позов до суду з питання законності встановлення морських контейнерів та гаражів по вул.Кошуби та вул.Коцюбинського для вирішення питання згідно чинного законодавства (а.с.9-10).
V. Оцінка Суду.
11. За змістом положень статей 25, 26, 31, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження у галузі будівництва - щодо здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій та вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування, а у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища - щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи міських рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (стаття 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Тобто цей позов про знесення самочинного будівництва обумовлено не реалізацією передбачених законами України повноважень суб?єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а захистом права комунальної власності, що свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин.
12. Здійснення такого державного контролю означає обов?язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб?єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин. Натомість Харківська міська рада в межах наданих їй законами повноважень такого контролю не здійснювала, відповідних рішень, обов?язкових для виконання відповідачем, не приймала, приписів про усунення порушень не видавала, а спір, який є предметом цього судового розгляду, пов?язаний з вирішенням питання щодо речового права, тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
13. Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.
Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено виключно до компетенції міських рад.
14. За змістом ст.ст.38-39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Статтею 40 Земельного кодексу України передбачено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
15. Згідно з ч.1,2 ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Таким чином, власником спірної земельної ділянки площею 0,0020 га є територіальна громада м.Миколаївка в особі Миколаївської міської ради.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної чи комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст.125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
16. Згідно з п.б ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за самовільне зайняття земельних ділянок.
За змістом ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.
17. Частиною 2 ст.90 Земельного кодексу України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
18. Як вбачається з позовної заяви Миколаївської міської ради, нею будь-яких рішень щодо надання дозволу відповідачу на користування земельною ділянкою, на якій відповідачем встановлено металевий гараж, не приймалось. Зазначені доводи позивача відповідачем не спростовані, будь-яких правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку не надано.
19. Положенням ст.212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
20. З системного аналізу положень ст. 116, 123, 124, ч. 2 ст. 134, ст. 212 ЗК, ст. 1 Закону України від 19.06.2003 № 963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель», можна зробити висновок, що відповідно до вимог наведеного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, при вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.
Тобто, при вирішенні даного спору дослідженню підлягають, зокрема, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування та вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
21. Як встановлено під час судового розгляду справи, жодного доказу на підтвердження наявності у відповідача права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, або вжиття ним заходів до оформлення права на зазначену земельну ділянку суду не надано, тому суд приходить до висновку про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки і, відповідно, обґрунтованість позовних вимог. Таким чином, відповідачем було встановлено металевий гараж на самовільно зайнятій ним земельній ділянці, площею 0,0020 га, яка знаходиться у комунальній власності, що обмежує права власника розпоряджатися нею та використовувати за призначенням. Таким чином, порушене право позивача підлягає судовому захисту, а позовні вимоги - задоволенню.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
22. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
23. Позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом було сплачено судовий збір у сумі 1921,00 грн., який з огляду на задоволення позовних вимог, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,
1. Позовні вимоги Миколаївської міської ради про звільнення земельної ділянки - задовольнити в повному обсязі.
2. Зобов?язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_7 , звільнити земельну ділянку площею 0,0020 га, біля будинку АДРЕСА_6 , АДРЕСА_5 , яка була ним самовільно зайнята, шляхом демонтування металевого гаражу сірого кольору висотою 2 м., шириною 4 м., довжиною 5 м. за рахунок ОСОБА_1 , з приведенням земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан, здійснити облаштування території (вивезення сміття).
3. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_7 , на користь Миколаївської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи: 04341413, місцезнаходження: Донецька область, Слов?янський район, м.Миколаївка, площа Енергетиків, будинок 2/14) витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00 грн.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У відповідності до п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до /або через відповідні суди.
Суддя
Слов'янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв