27 травня 2019 р. Справа № 160/4578/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби з питань праці у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
21 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної служби з питань праці у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача - Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області, яка полягає у відмові Відповідача провести відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 30 листопада 2011 року, повторне (додаткове) спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався 21 червня 2018 року з Позивачем - ОСОБА_1 , та скласти Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1;
- зобов'язати Відповідача - Головне управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області провести повторне (додаткове) спеціальне розслідування обставин нещасного випадку, що стався 21 червня 2018 року на території ПРАТ «ЮЖКОКС» та внаслідок якого отримав тілесні ушкодження Позивач ОСОБА_1 , відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 30 листопада 2011 року, та скласти Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1.
За змістом частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначеннями, наведеними у статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року № 1105-XIV, факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».
За змістом статті 22 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року № 2694-XII, роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.
За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.
Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварії на виробництві затверджений Постановою Кабінету Міністрів України за № 1232 від 30 листопада 2011 року (далі Порядок № 1232).
Пунктом 54 Порядку № 1232 закріплено, що у разі надходження від роботодавця, робочого органу Фонду, представника профспілки, потерпілого або члена його сім'ї чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, скарги або їх незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин і причин настання нещасного випадку керівник Держпраці або його територіального органу з метою забезпечення об'єктивності проведення спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі, за результатами її роботи скасувати акти за формою Н-5 і Н-1, притягти до відповідальності посадових осіб підприємства та органів Держпраці, які порушили вимоги цього Порядку.
Рішення спеціальної комісії в іншому складі щодо результатів повторного (додаткового) спеціального розслідування обставин і причин настання нещасного випадку може бути оскаржено лише у судовому порядку.
Позивачем у позові зазначено, що 06 березня 2019 року спеціальною комісією було складено Акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5, що стався з позивачем 21 червня 2018 року о 10 годині 35 хвилин на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський проектно-будівельний центр», за результатами якого встановлено, що нещасний випадок не підпадає під дію Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232,а розслідується згідно з Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року N 270.
Не погодившись з такими висновками, позивач звернувся до відповідача із письмовою скаргою, у якій просив скасувати Акт за формою Н-5 від 06 березня 2019 року про проведення спеціального розслідування нещасного випадку, призначити комісію для розслідування обставин зазначеного випадку у іншому складі членів комісії, провести повторне (додаткове) спеціальне розслідування нещасного випадку, однак листом № С-417-11/04 від 15.04.2019 року відповідач повідомив, що не має підстав для скасування Акту за формою Н-5 від 06 березня 2019 року.
Частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Таким чином, розслідування нещасного випадку проводилося колегіальним органом - комісією, до складу якої увійшли не лише представники органів державної влади, але й інші особи. При цьому, комісія у складі зазначених осіб не здійснювала владні управлінські функції на основі законодавства, а розслідувала нещасний випадок на виробництві та склала відповідний акт за формою Н-5, який не є актом індивідуальної дії та не може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.
Порушені права позивача виникають із цивільних правовідносин, а тому їх захист можливий у порядку цивільного судочинства.
При цьому, законодавством закріплена можливість оскарження у судовому порядку Рішення спеціальної комісії в іншому складі щодо результатів повторного (додаткового) спеціального розслідування обставин і причин настання нещасного випадку, а не саму відмову у проведенні повторного (додаткового) спеціального розслідування нещасного випадку.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, у відкритті провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №160/4578/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби з питань праці у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Повідомити позивача, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева