Справа № 266/1516/19
Провадженя№ 2/266/561/19
24 травня 2019 року м. Маріуполь
Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участі секретаря Воропаєвої О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому зазначив, що 09.08.2010 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № б/н, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач зобов'язався щомісячно в строки, визначені умовами договору, здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим станом на 31.01.2019 року має заборгованість в сумі 199562,27 грн., яка складається з наступного: заборгованості за кредитом -3648,04 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом 191214,23 грн., заборгованість за пенею - 4700,00 грн.. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язання, і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк». Просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 126234,14 грн. та судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
Згідно ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.3, 4 ст. 12, ч.1, 2 ст.13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.
Ухвалу суду від 23.04.2019 р. про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу направлено за визначеною адресою та визначено строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 60)
У визначений строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, доказів на спростування вимог, що викладені в позовній заяві в порядку ст. 83 ЦПК України суду не надав.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, але ним у позовній заяві зазначено про розгляд справи у його відсутності, задоволення позову, крім того представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася без поважних причин, хоча про час, місце та дату розгляду справи було повідомлено належним чином замовною кореспонденцією ( а.с. 62) про причини неявки суд не повідомила, відзив не подала. Приймаючи до уваги думку представника позивача, який не заперечував проти заочного вирішення справи, суд ухвалив рішення про заочний розгляд справи відповідно до положень ст. ст. 280-283 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши докази, дійшов висновку про таке.
Судом встановлені наступні обставини, що згідно договору № б/н від 09.08.2010 року, який був укладений між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Позивач та ОСОБА_1 останній було надано кредит в сумі 5000,00 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3 % на місяць на суму залишку заборгованості. Своїм власним підписом в заяві позичальника відповідач засвідчив, що з зазначеними умовами надання кредиту йому надано повну інформацію (а. с. 8 оборотна сторона). Як вбачається з п.п.1.1.7.12 умов та правил надання банківських послуг строк дії договору протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгирується на той же строк( а.с. 21). Згідно до п.2.1.1.2.3. п. 2.1.1.2.4. умов та правил надання банківських послуг банк в любий момент має право змінити( зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт ( а. с. 26).
Своїм власним підписом в анкеті - заяві позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанкі Відповідач засвідчив, що з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифи банку відповідачу були надані для ознайомлення в письмовому вигляді, а також повідомлено, що вони розміщені у мережі Інтернет за адресою http://privatbank.ua/. Дана інформаціє є загальнодоступною, однаковою для всіх клієнтів банку та викладена у вигляді стандартних форм. З зазначеними умовами надання кредиту йому надано повну інформацію і йому відомо (а.с. 8).
Тобто договір укладений між сторонами є за своєю формою фактично договором приєднання, відповідно до приписів ст. 634 ЦК України.
Таким чином, підписавши заяву ОСОБА_1 підтвердила про своє ознайомлення з додатками до договору та приєдналася до нього на умовах визначених банком, з чого в свою чергу випливає, що Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Отже, даний договір про надання банківських послуг є чинним та згідно приписів ст. 204 ЦК України правомірним, а тому його умови є обов'язковими для сторін.
Судом встановлено, що Позивач свої обов'язки за договором виконав та надав Відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5000,00 грн. (а.с.51), шляхом передачі цієї картки 04.06.2011 року терміном дії до 02/16 р., що підтверджується особистим підписом Відповідача в заяві та довідкою про надання кредитних карток (а. с. 8, 55).
Згідно тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна 30 днів пільгового періоду» пільговий період до 30 днів ( пільгова ставка дії за умовами погашення до 25 числа місяця наступного за звітним); базова ставка % на місяць ( нараховується на залишок заборгованості)- 3% ( а.с. 9).
Після укладання договору, Відповідач користувався виданою карткою «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», здійснюючи платежі, розрахунки та поновлюючи рахунок, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку (а.с. 5-7, 50-54).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі п.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судом встановлено, що Відповідач в порушення умов договору свої обов'язки виконав частково, затримав сплату кредиту та процентів за його користування і станом на 31.01.2019 р. має заборгованість за кредитом сумі 3648,04 грн., процентів за користування кредитом в сумі 191214,23 грн.
За таких підстав, коли встановлено, що з вини Відповідача зобов'язання перед Позивачем не виконано, Відповідач в односторонньому порядку відмовився виконувати взяті на себе зобов'язання, щодо погашення кредиту та відсотків, суд приходить до висновку, що Позивач набув право вимагати від Відповідача повернення кредиту в повному обсязі.
Крім того з матеріалів справи вбачається, що на момент звернення банку до суду строк дії платіжної карти не минув, а тому АТ КБ «ПриватБанк» має право вимагати стягнення заборгованості за даним кредитним договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно наданого Позивачем розрахунку заборгованості, Відповідач станом на 31.01.2019 року має заборгованість за тіло кредиту в розмірі 3648,04 гривень (а.с.5-7).
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вбачається з довідки про умови кредитування з використанням платіжної карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» ( пільгова ставка дії за умовами погашення до 25 числа місяця наступного за датою виникнення заборгованості); базова ставка % на місяць ( нараховується на залишок заборгованості)-3%.
Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, які разом із заявою відповідача складають банківський договір (кредитний договір), банк має право проводити зміни, які викладені на банківському сайті htt://privatbank.ua/terms/pages/70/, а також на зміну інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку. Якщо протягом 7 днів банк не отримає повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови (а.с.15).
Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших умов обслуговування рахунків.
У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів Банку» клієнт має право надати Банку заяву про розірвання Договору виконавши умови п. 2.1.1.5.4 Договору.
Так з 01.01.2013 р. - процентна ставка була зменшена 2,5% на місяць, з 01.09.2014 р. -2,9% на місяць, а з 01.04.2015 р. збільшено до 3,6 % на місяць.
Отже, враховуючи, що сторони погодили умови договору про зміну процентної ставки, обов'язок позичальника отримувати виписки про стан картрахунків та про здійснення операції по картрахункам, виходячи з того, що відповідач після підвищення процентної ставки продовжував користуватись кредитом та частково погашав заборгованість, протягом 7 днів після підвищення тарифів не пред'являв вимоги щодо незгоди з ними та розірвання кредитного договору, вбачається, що банк дотримався умов щодо підвищення процентної ставки.
Крім того, у справі відсутні будь-які дані про те, що відповідач не погодився з діями банку щодо зміни процентної ставки, оскаржував ці дії, що також свідчить про те, що він погодився зі зміною процентної ставки, заперечень на позов не подавав.
З огляду на наведене підстав вважати незаконним нарахування позивачем процентів за користування кредитом відповідачу у справі не вбачається.
Враховуючи наявність порушень з боку Відповідача по поверненню кредиту, за користування кредитом підлягають сплаті відсотки за користування кредитом.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Згідно довідки про видачу кредитної картки вбачається, що строк дії картки до 02/16 р.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Оскільки строк дії картки, в межах якого надавався кредит закінчився 02/16 і виходячи з інформації наданої позивачем, платіжна картка не перевипускалася, права та інтереси позивача можуть бути забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, після 29.02.2016 року позивач не міг нараховувати проценти, що відповідає правовій позиції, яка висловлена у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року №444/9519/12.
Таким чином, загальна сума, яка підлягає оплаті в рахунок погашення відсотків за користування кредитними коштами станом на 29.02.2016 р. становить 12987,64 грн.
Враховуючи наявність порушень з боку Відповідача по поверненню кредиту, за користування кредитом підлягають сплаті відсотки за користування кредитом 12987,64 грн. оскільки вони нараховані в межах строку дії картки, в межах якого надавався кредит тобто до 02/16.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в сумі 3648,04 грн. та відсотків за користування кредитом у сумі 12987,64 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем по кредиту становить 16635,68 гривень, яка складається з наступного: 3648,04 гривень - заборгованість за кредитом, 12987,64- заборгованість по процентам.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з частковим задоволенням позову суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог 166,36/ 1262,34=13 %, а саме судовий збір (1921*13%=249,73) в розмірі 249 грн. 73 коп.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,2,5,7, 141, 274,278,279 ЦПК України суд
Позов Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( іпн НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.08.2010 року станом на 31.01.2019 року, яка складається з наступного: 3648,04 гривень - заборгованість за кредитом, 12987,64- заборгованість по процентам та судовий збір у розмірі 249,73 гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Копію судового рішення направити сторонам.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду, яка подається до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 27.05.2019 р.
Суддя: Шишилін О. Г.