м. Вінниця
27 травня 2019 р. Справа № 120/184/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Альчука М.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління ДФС України у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування рішення, -
До суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області, яким просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 30.1.2018 року № Ф9159-17 в сумі 14986,74 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.12.2016 року подано заяву про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю у відповідності до ст. 31 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», на підставі чого внесено відповідний запис до Єдиного реєстру адвокатів України. В подальшому ОСОБА_1 пішов працювати у прокуратуру Вінницької області. Стверджує, що адвокатська діяльність зупинена, доходів від адвокатської діяльності він не отримує, а вище зазначеним роботодавцем сплачуються всі обов'язкові платежі, зокрема і єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування, а відтак останній звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування. Однак, податковим органом під час винесення податкової вимоги не враховано вищезазначені обставини, тому позивач вказує, що винесена податкова вимога є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягаю скасуванню.
До суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд в задоволені позовних вимог відмовити, мотивуючи тим, що якщо особи є фізичними особами-підприємцями (крім ФОП, які є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу) та одночасно провадять незалежну професійну діяльність, то вони сплачують єдиний внесок у розмірі 22 % бази нарахування, визначеної ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", як фізичні особи-підприємці (залежно від обраної системи оподаткування) згідно п.5 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську діяльність. Також зазначає, що по технічним причинам відсутні нарахування позивача за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати 21.01.2019 року. Таким чином, станом на 04.02.2019 року згідно ІКП до ЄСВ рахується заборгованість в сумі 14986,74 грн.
На адресу суду позивачем подано клопотання про заміну відповідача по справі.
Ухвалою суду від 04.05.2019 року замінено неналежного відповідача Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Вінницькій області на належного Головне управління ДФС України у Вінницькій області.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач є адвокатом з 26.04.2011 року відповідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 722 від 13.05.2011 року.
Згідно Витягу з Єдиного реєстру адвокатів АВ № 0001200 від 18.01.2019 року, від 28.03.2014 року свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 722, згідно п. 1 ст. 31 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зупинено.
Позивачем також подано заяву від 28.03.2014 року форми № 8-ОПП про припинення платника податків, що підтверджується вхідним штампом податкового органу про отримання № 5739/Ш від 15.04.2014 року.
В подальшому, згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 11.04.2014 року наказом № 276 призначений на посаду старшого прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області.
17.01.2019 року позивач отримав поштовим відправленням вимогу № Ф-9159-17 від 17.12.2018 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 14986,74 грн.
Вважаючи безпідставним нарахування єдиного внеску, а вимогу такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску визначається Законом України від 08.07.2010 № «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно із ст. 9 зазначеного Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 1 (крім абз. 7) ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами та для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Водночас, особливості сплати єдиного внеску для різних платників унормований ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 вказаного закону платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Отже, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої роботи. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської прибуткової діяльності та факту зайнятості особи.
Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» .
Так, згідно зі ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 вказаного Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.
Отже, законом передбачено правові наслідки зупинення права на заняття адвокатською діяльністю: протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України (ч. 5 ст. 32 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України (ч. 6 ст. ст. 31,ч. 7 ст. 32 зазначеного Закону).
Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч. 1ст.17 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Окрім того, як свідчать данні з листа Міністерства фінансів України від 18.04.2017 р. № 11220-16-10/10500, який погоджувався спільно із Державною фіскальною службою України, фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат), може бути знята з обліку на підставі поданої до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою № 8-ОПП за умови внесення до Єдиного реєстру адвокатів України записів про зміну організаційної форми адвокатської діяльності або зупинення чи припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Таким чином, з 28.03.2014 року ОСОБА_1 не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність факту зайнятості позивача в розумінні законодавства про зайнятість населення.
Поряд з цим, як свідчать матеріали справи, надана позивачем довідка з Прокуратури Вінницької області 22.01.2019 року № 11-23 вих. 19 про те, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури в періоди: - з червня 2003 року по травень 2011 року; - з квітня 2014 року по жовтень 2015 року. Наказом прокурора Вінницької області 20.10.2015 року № 1464к звільнений із займаної посади. Наступним Наказом прокурора Вінницької області 12.09.2016 року № 1155к поновлений на роботі в органах прокуратури, тобто єдиний внесок за ОСОБА_1 в період зупинення його адвокатської діяльності сплачується роботодавцем - Прокуратурою Вінницької області, доказів на спростування чого відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд зазначає, що оскільки адвокатська діяльність ОСОБА_1 зупинена, то позивач не здійснює підприємницьку діяльність, тобто останній не є самозайнятою особою та відповідно не отримує прибуток від адвокатської діяльності, тому відповідачем помилково винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9159-17 від 17.12.2018 року в сумі 14986,74 грн., а відтак позовні вимоги в частині скасування вищезазначеної податкової вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується твердження позивача, про те, що вимога про сплату єдиного соціального внеску винесена без будь-якої перевірки, суд не бере до уваги дане твердження. Оскільки, згідно п. 3 розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Пунктом 4 розділу VI Інструкції передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Із зазначеного слідує, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, а і на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вище викладене, на користь позивача підлягають стягненню понесені ним документально підтвердженні витрати зі сплати судового збору в сумі 768.40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.код. НОМЕР_2 ) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (21027, вул. Костянтина Василенка, 21, м. Вінниця, ЄДРПОУ 39476158) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 17.12.2018 року № Ф-9159-17.
Стягнути на користь ОСОБА_1 768,40 грн., судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович