м. Вінниця
16 травня 2019 р. Справа № 120/541/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Фурмана В.В.
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представників відповідача: Жукової Т.А., Андріюк О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до: Головного управління Державної фіксальної служби у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 , позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0147445006 від 29.11.2018 р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що за результатами камеральної перевірки контролюючим органом виявлено порушення строків сплати єдиного податку, внаслідок чого прийнято спірне рішення, яким нараховано штрафні санкції.
З таким рішенням позивач не погоджується і вказує, що згідно платіжних доручень ще до дати винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення суми штрафних санкцій за порушення строку сплати грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб за вересень 2018 року, за грудень 2015 року сплачено самостійно.
Також вказує, що нею згідно платіжного доручення №365 від 18.05.2018 р. своєчасно сплачено ЄП в сумі 744, 60 грн., однак кошти банківською установою перераховані лише 21.05.2018 р. Тобто, саме з вини банку в даний період своєчасно не перераховано єдиний податок, а відтак, до неї не можуть застосовуватись штрафні санкції.
Окремо позивач зазначає, що у липні 2018 р. була переплата, яка мала бути своєчасно зарахована на погашення єдиного податку, а тому за цей місяць відсутня про строчка зі сплати податку.
Ухвалою суду від 19.02.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду на 19.03.2019 р. без виклику учасників справи.
11.03.2019 р. надійшов відзив на позовну заяву (вх. №13308), в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову вказуючи, що за періоди з 20.12.2015 р. по 19.01.2016 р., 20.05.2018 р. по 21.05.2018 р., з 20.07.2018 р. по 25.07.2018 р., з 20.09.2018 р. по 26.09.2018 р. рахувалась податкова заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб, у зв'язку із чим, нараховано штрафні санкції.
19.03.2019 р. надійшла відповідь на відзив (вх. №14931) аналогічна зі змістом позову.
Ухвалами від 19.03.2019 р. відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні та витребувано додаткові докази і відкладено розгляд справи на 12.04.2019 р. без виклику учасників справи.
12.04.2019 р. ухвалою суду повторно витребувано додаткові докази і відкладено розгляд справи на 06.05.2019 р.
06.05.2019 р. призначено справу до судовий розгляду на 16.05.2019 р. з викликом сторін.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили задовольнити з підстав зазначених у ньому.
Представники відповідача просили в задоволенні позову відмовити з підстав вказаних у відзиві.
Дослідивши докази, заслухавши думку учасників справи, суд встановив наступне.
29.11.2018 р. головним державним ревізором/інспектором ГУ ДФС у Вінницькій області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового ) зобов'язання - єдиного податку з фізичних осіб ФОП ОСОБА_4 , за наслідком якої складено акт №36680/5006/НОМЕР_5 від 29.11.2018р. у якому зафіксовано порушення п.295.1. ст.295 ПК України, а саме несвоєчасна сплату суми податкового (грошового) зобов'язання (єдиного податку з фізичних осіб).
На підставі даного акту прийнято податкове повідомлення - рішення №0147445006 від 29.11.2018 р., яким застосовано штраф у сумі 1 238, 70 грн.
Не погоджуючись із даним рішенням ОСОБА_4 оскаржила його до ДФС України, за наслідком розгляду скарги прийнято рішення від 21.01.2019р. №2919/6/99-99-11-05-01-25 про залишення без змін податкового повідомлення рішення №0147445006, а скарги без розгляду.
Дані обставини та не погодження із спірним рішенням, стали підставою для звернення до суду.
Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу (п. 122.1 статті 122 ПК України).
Із аналізу процитованих норм видно, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця, у разі ж несплати такої у визначені законом строки, накладається штраф в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником.
Так, судом встановлено та підтверджується карткою обліку платника податків і платіжними дорученнями, а також не заперечується позивачем, наступні дати сплати єдиного внеску:
- 19.01.2016 р. - 243, 60 грн. (строк сплати 20.12.2015 р. );
- 21.05.2018 р. - 744, 60 грн. (строк сплати 20.05.18 р. );
- 25.07.2018 р. - 744, 60 грн. (строк сплати 20.07.18 р. );
- 26.09.2018 р. - 744, 60 грн. (строк сплати 20.09.18 р. ).
Отже, позивачем допущено порушення строків сплати єдиного внеску за вказані періоди, що є підставою для застосування штрафу.
Окремо оцінюючи позицію позивача щодо своєчасної сплати податку за травень 2018 року, суд зазначає наступне.
Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0/7-20190424/763 від 24.04.2019 р., ОСОБА_4 по рахунку № НОМЕР_4 21.05.2018 року здійснено оплату 744,6 грн. на рахунок НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3 єдиний податок за травень 2018 р. Перераховано в бюджет повністю.
При цьому, платіж здійснено наступним чином:
- Документ створений 18.05.2018 р. пт. 21:41:41;
- Документ підписаний 19.05.2018 р. Сб. 13:29:52,
- Документ відправлений 19.05.2018 р. сб. 13:29:52
Протокол проходження через СЕП НБУ
- 19.05..2018 р. 13:29:58 - ввод платежа
- 19.05.2018 р. 13:29:59 - проведений
- 21.05.2018 р. 9:10:03 -підтвердження платежа в НБУ.
Як стверджує позивач, нею платіж сформовано, а податок сплачено своєчасно, до 20.05.2018 р. Несвоєчасність його проведення банком, а саме 21.05.2018 р. не може мати наслідком застосування відповідальності у вигляді штрафу за відсутності вини платника.
Визначаючись щодо таких аргументі суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон №2346-III), переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.
Положеннями статті 8 Закону №2346-III встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.
Отже, міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів, при цьому, якщо документ надійшов не в операційний час, такий виконується наступного робочого дня.
Слід зазначити, що в розумінні статті 1 Закону №2346-III, операційний день - це частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах. Операційний час - частина операційного дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.
Враховуючи процитовані норми, а також те, що позивачем створено платіжний документ не в операційні день та час, - відсутні підстави вважати, що з вини банку несвоєчасно здійснено сплату єдиного податку.
На думку позивача, ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
З такою позицією суд не погоджується, виходячи з наступних міркувань.
Зі змісту положень статті 1 Закону №2346-III випливає, що ініціатор - це особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.
Ініціювамння - подання команди на виконання певної дії (роботи). Отже, ініціюючи переказ, платник вчиняє дії направленні на формування та/або подання відповідного документа. При цьому, ініціювання є початковою стадією переказу, однак не завершальною.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону №2346-III, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Суд зазначає, що поняття «інінціювання переказу» та «завершення переказу» не є тотожними, як помилково вважає позивач.
За таких обставин, враховуючи, що платіж сформовано позивачем поза межами операційного часу та виконано в подальшому банківською установою у перший робочий день, суд доходить висновку, про безпідставність доводів позивача в досліджуваній частині.
Стосовно самостійної сплати штрафних санкцій за вересень 2018 р., грудень 2015 р., то суд вказує на наступне.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Отже, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму такого (грошового зобов'язання) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, окрім випадку оскарження рішення.
Більш того, пунктом 87.9 статті 87 ПК України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені (п.131.2 ст.131 ПК України).
Отже, податковий орган зараховує кошти, які сплачує платник податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати. Відтак, за відсутності рішення про нарахування штрафних санкцій та, відповідно, відсутності грошового зобов'язання по таких (штрафних санкціях) на час сплати позивачем штрафу, контролюючим органом не можуть бути спрямовані кошти на його погашення.
В контексті наведеного суд надає оцінку аргументам позивача щодо наявності переплати та необхідності її зарахування в рахунок погашення чергових платежів і вказує про таке.
Так, дійсно судом встановлено та підтверджується сторонами, що станом на 31.12.2017 р. за позивачем рахувалась переплата у розмірі 414,17 грн.
20.05.2018 р. останній граничний термін коли позивач мала сплатити 744,60 грн. єдиного податку. У зв'язку з несплатою такого та на його погашення було зараховано 414,17 грн. існувавшої переплати. Однак сума заборгованості зі сплати податку залишилась у розмірі 330,43 грн. (744,60 грн. - 414, 17 грн.). 21.05.2018 р. позивачем здійснено сплату податку у розмірі 744,60 грн. із яких 414,17 грн. як переплата залишились на рахунку.
Як зазначалось вище, стаття 122 ПК України встановлює ставку штрафу за несвоєчасну сплату (перерахунвання) ЄП в розмірі 50 % від ставки податку, а не від суми боргу. А тому, за наявності заборгованості зі сплати податку навіть у розмірі 330,43 грн. у контролюючого органу наявні були підстави для застосування штрафу у розмірі 50 % саме від 744,60 грн. (ставка податку).
Аналогічна ситуація склалась й у наступних періодах.
20.06.2018 р. граничний строк сплати 744,60 грн. єдиного податку. 20.06.2018 р. списано 414,17 грн. переплати. Залишок заборгованості зі сплати ЄП станом на 21.06.2018 р. - 330,43 грн. Фактична сплата податку у розмірі 744,60 грн. відбулась 4.06.2018 р. В цей же день утворилась переплата у розмірі 414,17 грн. Штраф застосовано у розмірі 50% від 744,60 грн. (ставки податку).
20.07.2018 р. граничний строк сплати 744,60 грн. єдиного податку. 20.07.2018 р. списано 414,17 грн. переплати. Залишок заборгованості зі сплати ЄП станом на 21.07.2018 р. - 330,43 грн. Фактична сплата податку у розмірі 744,60 грн. відбулась 25.07.2018 р. В цей же день утворилась переплата у розмірі 414,17 грн. Штраф застосовано у розмірі 50% від 744,60 грн. (ставки податку).
20.09.2018 р. граничний строк сплати 744,60 грн. єдиного податку. 20.09.2018 р. списано 414,17 грн. переплати. Залишок заборгованості зі сплати ЄП станом на 21.09.2018 р. - 330,43 грн. Фактична сплата податку у розмірі 744,60 грн. відбулась 26.09.2018 р. В цей же день утворилась переплата у розмірі 414,17 грн. Штраф застосовано у розмірі 50% від 744,60 грн. (ставки податку).
Таким чином наявність у позивача переплати у розмірі меншому ніж необхідно на сплату авансових платежів з єдиного податку та її зарахування у строки визначені законом не вплинуло на розмір штрафних санкцій та наявність підстав для їх нарахування.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що факт порушення строків сплати єдиного внеску знайшов своє підтвердження, відповідно, спірне рішення є правомірним.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 19 Конституції України)
За змістом статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вище наведене, на думку суду, підстави вважати, що відповідач діяв не в межах та не у спосіб визначений чинним законодавством.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваної бездіяльності та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
в задоволенні позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_5).
Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код 39402165 ).
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна