23.05.2019 Справа № 920/254/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції справу №920/254/19
за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», м. Суми
про стягнення 402586,47 грн.,
за участю представників сторін в режимі відеоконференції:
від позивача: Лисенко П.П. (ордер серії ДП № 148 від 06.11.2017)
від відповідача: не прибув
Суть спору: до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Арселорміттал Кривий Ріг» з позовом, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» 402586,47 грн. попередньої оплати, сплаченої на виконання умов договору № 1430 від 18.05.2017, укладеного між сторонами даного спору, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
Відповідач відзиву на позов не подав, у судове засідання свого повноважного представника не направив, відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення 21.03.2019 та 13.05.2019 про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 07.05.2019 закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті в судове засідання в режимі відеоконференції на 23.05.2019.
Відповідно до положень ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за відсутності представника відповідача у судовому засіданні.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Судом досліджено докази, подані позивачем на підтвердження заявлених вимог.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив:
18.05.2015 між сторонами у справі був укладений договір № 1430, згідно умов п. 1.1 якого ПАТ «СМНВО» (постачальник за договором, відповідач у справі) зобов'язався передати у власність ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (покупця за договором, позивача у справі) товар, ціна і кількісні характеристики якого зазначені у специфікації №1.
Додатковою угодою №1 від 18.01.2018 до договору №1430 Специфікацію №1 було анульовано, доповнено договір №1430 Специфікацією №1а (додаток №1 до додаткової угоди №1 від 18.01.2018) та додатком №2 «Графік виготовлення насосів ВВН2-300».
Специфікацією №1а було передбачено поставку трьох одиниць товару - «Насос вакуумний водокільцевий ВВН2-300 без електродвигуна з муфтою зубчатою 1.3910- 657.73.00».
Пунктом 3.1 договору №1430 (у редакції додаткової угоди №1 від 18.01.2018) було визначено загальну вартість договору у сумі 4 025 864,70 гривень, що включає в себе вартість товару за Специфікацією №1а.
Пунктом 3.2 договору №1430 (у редакції додаткової угоди №1 від 18.01.2018) було передбачено здійснення оплати за поставлений товар на умовах попередньої оплати в розмірі 30% від вартості товару зазначеної у Специфікації №1а.
24.01.2018 позивач на виконання п.3.2 договору №1430 від 18.05.2017 (в редакції додаткової угоди №1 від 18.01.2018 року) згідно виставленого відповідачем рахунку №31 від 18.01.2018, перерахував суму попередньої оплати у сумі 1207759,41 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0600003729 від 24.01.2018, копію якого долучено до матеріалів справи (при цьому 1207759,41 грн. є сумою попередньої оплати за три одиниці товару, відтак розмір попередньої оплати за одну одиницю товару становить 402 586,47 грн.).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач поставив позивачеві товар у кількості 2 одиниць:
- 12.04.2018 за видатковою накладною №32 було поставлено товар - «Изделие №23128/001-1 «Насос вакуумний водокільцевий ВВН2-300 без електродвигуна з муфтою зубчатою 1.3910-657.73.00» у кількості однієї одиниці;
- 26.04.2018 за видатковою накладною №33 було поставлено товар - «Изделие №23128/001-2 «Насос вакуумний водокільцевий ВВН2-300 без електродвигуна з муфтою зубчатою 1.3910-657.73.00» у кількості однієї одиниці.
Як зазначав позивач, 30% вартості кожної одиниці товару було ним сплачено як попередню оплату, що підтверджується платіжним дорученням №0600003729 від 24.01.2018, відповідно доплаті за кожну поставлену одиницю товару підлягало по 939368,43 грн.
За поставлені дві одниці товару позивачем було здійснено доплату платіжними дорученнями №600017112 від 08.05.2018 та № 0600020040 від 05.06.2018, відтак дві одиниці поставленого товару оплачені покупцем у повному обсязі.
Третя одиниця товару (изделие «Изделие №23128/001-3) відповідачем поставлена не була, хоча за неї позивач сплатив суму попередньої оплати у розмірі 402 586,47 грн. (30% від вартості).
Відповідно до п.2.2. договору №1430 від 18.05.2017 (в редакції додаткової угоди №1 від 18.01.2018) строк поставки товару визначається у відповідності до «Графика изготовления насосов ВВН2-300 для ПАО «АрселорМиттал Кривой Рог» по з/з23128/001 (изд№1-3)».
Зазначеним графіком не було передбачено дати поставки третьої одиниці товару, однак було передбачено, що третя одиниця товару має бути виготовлена до 19.04.2018.
Однак, як зазначає позивач, після виготовлення третя одиниця товару не була йому поставлена.
Пунктом 3.2 договору №1430 (в редакції додаткової угоди№1 від 18.01.2018) було передбачено, що постачальник направляє письмове повідомлення про готовність товару до відвантаження на електронну пошту Yuriy.nikitvuk.contractor@arcelormittal.com.
Однак, як вказує позивач, такого повідомлення про готовність товару до відвантаження не було направлено постачальником та не було повідомлено покупця про готовність товару до відвантаження жодним іншим способом.
Відповідно до ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так як умовами договору не було визначено строк передачі третьої одиниці товару, 07.02.2019 позивач направив відповідачу вимогу від 25.01.2019 цінним листом штрих-код №4900069423812 з описом вкладення.
Вимога про поставку товару була отримана останнім 12.02.2019, що підтверджується друкованими відомостями сайту .http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma- poshuku .
Вказаною вимогою було встановлено відповідачеві семиденний термін з дня її отримання для повідомлення про готовність третьої одиниці товару до відвантаження.
Відтак до 19.02.2019 відповідач мав повідомити позивача про готовність третьої одиниці товару до відвантаження, однак такого повідомлення ним здійснено не було.
У зв'язку з невиконанням відповідачем як постачальником взятих на себе зобов'язань, позивач 22.05.2018 звернувся до нього з листом №03/5024, у якому повідомив про неприйнятність прострочення поставки третьої одиниці товару та вимагав здійснити поставку до 27.05.2018.
Постачальник повідомив, що внаслідок виниклих обставин зможе здійснити поставку до 30.06.2018, проте відповідних дій не вчинив.
У зв'язку з тим, що відповідачем не виконано взяті зобов'язання по поставці товару, позивач вимагає від відповідача повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар, сплаченої згідно платіжного доручення № 0600003729 від 24.01.2018 у розмірі 402586,47 грн., про що подав даний позов до суду.
Відповідач своєї позиції стосовно позовних вимог не висловлював, правом на участь у судових засіданнях не скористався.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.
Статтею 266 Господарського кодексу України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 267 Господарського кодексу України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем. Договором може бути передбачений порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк кількості товарів.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. 1 ст. 530 ЦК України.
Згідно з частиною 2 вказаної статті якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 693 Цивільного кодексу України покупцю надано право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав цей товар у встановлений строк.
В силу статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено судом у ході розгляду даної справи та підтверджено наявними у ній доказами, дослідженими судом, відповідач належним чином не виконав договірне зобов'язання по поставці товару, а також не скористався своїм правом на участь у судових засіданнях та подання доказів для доведення своєї позиції стосовно предмета спору.
Відтак з урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 6038,80 грн.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 183, 232, 233, 236- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (40004, м. Суми, вул. Горького, 58; код ЄДРПОУ 05747991) на користь Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1; код ЄДРПОУ 24432974) 402586,47 грн. суми попередньої оплати за товар; 6038,80 грн. витрат по сплаті судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено 27.05.2019.
Суддя В.Л. Котельницька