27 червня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Гнатенка А.В.,
суддів:
Берднік І.С., Григор'євої Л.І.,
Гуменюка В.І., Данчука В.Г.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Бердянського районного суду від 22 липня 2003 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 12 листопада 2003 року,
У вересні 2002 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про стягнення з Державного казначейства України 12 003 гривень матеріальної шкоди та 500 000 гривень моральної шкоди, завданих незаконним засудженням їхнього сина - ОСОБА_3.
Ухвалою Бердянського районного суду від 22 липня 2003 року заяву задоволено частково. Постановлено стягнути з Державного казначейства України на користь заявників 8 322 гривні 60 копійок матеріальної шкоди. У задоволенні решти вимог відмовлено
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 12 листопада 2003 року вказану ухвалу місцевого суду скасовано, заяву залишено без розгляду.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решти вимог і задовольнити заяву, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи ухвалу місцевого суду та залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявниками порушено встановлений чинним законодавством порядок позасудового вирішення справи й можливість застосування цього порядку не витрачена.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали до суду, який незаконно засудив їхнього сина, померлого в місцях позбавлення волі, заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. До заяви вони долучили копії ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 14 травня 2002 року про скасування вироку Бердянського міського суду від 19 березня 2001 року та ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області від 6 червня 2001 року відносно їхнього сина, ОСОБА_3. про закриття справи за відсутністю в його діях складу злочину.
Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року встановлено випадки, умови та порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові внаслідок незаконного засудження.
Згідно зі ст. 5 вказаного Закону у разі смерті громадянина право на відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, і 4 статті 3 цього Закону, у встановленому законодавством порядку переходить до його спадкоємців.
Отже, ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись із заявою про відшкодування шкоди до Бердянського місцевого суду з дотриманням вимог указаного Закону та п. 12 Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого 4 березня 1996 року, зі змінами, внесеними 3 квітня 1998 року.
Тому в апеляційного суду не було підстав вважати, що заявники не дотримались порядку попереднього позасудового вирішення справи.
Отже, місцевий суд відповідно до ст. 12 указаного вище Закону вправі був розглянути заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 і постановити у справі ухвалу. Заявники ж згідно з ч. 2 ст. 12 цього Закону мали право ухвалу місцевого суду оскаржити в апеляційному порядку.
Оскільки апеляційний суд безпідставно застосував ст. 229 ЦПК України, скасувавши ухвалу місцевого суду й залишивши заяву без розгляду, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може бути залишена в силі.
Керуючись статтями 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 12 листопада 2003 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.В. Гнатенко
Судді:
І.С. Берднік
Л.І. Григор'єва
В.І. Гуменюк
В.Г. Данчук