27 червня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Лихути Л.М.,
Пшонки М.П.,
Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 26 квітня 2006 року,
У грудні 1996 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, який під час судового розгляду уточнив та доповнив.
Зазначав, що є головою правління АТ фірми “Ворскла». Протягом десяти років відповідачки, які працюють на підприємстві, усно та письмово розповсюджували стосовно нього відомості, які порочать його честь, гідність та ділову репутацію, звинувачуючи його у зловживанні службовим становищем, викраденні майна фабрики, незаконному створенні Страхової компанії “Полярна зірка» та придбанні автомобілів.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати відповідачок спростувати поширені ними недостовірні відомості та стягнути на його користь моральну шкоду, яку він оцінив у 2000 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17.11.2005 р. у позові відмовлено, а заяву ОСОБА_3 про поворот виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 19.07.1999 р. задоволено частково.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 26.04.2006 р. рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спростувати на загальних зборах акціонерів відомості, що не відповідають дійсності, порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, та які були викладені ними в заявах від 13.06.1996 р. та 26.10.1996 р. до Генеральної прокуратури України про допущенні ОСОБА_1 порушення при створені АСТ “Полярна зірка» та придбанні ним автомобілів. В решті позову та у задоволені заяви ОСОБА_3 про поворот виконання рішення місцевого суду від 19.07.1999 р. відмовлено.
В обґрунтування касаційної скарги відповідачки посилаються на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставлять питання про скасування рішення апеляційного суду й залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, відповідачки звертались до Генеральної прокуратури України за захистом своїх прав, а не з метою приниження честі, гідності та ділової репутації позивача.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд прийшов до висновку, що відповідачки, які були належним чином повідомлені про відсутність в діях позивача протиправних дій при створені АСТ “Полярна зірка» та придбанні ним автомобілів, звертаючись до Генеральної прокуратури України з листами аналогічно змісту, знали, що наведена ними інформація не відповідає дійсності, оскільки ці факти вже були предметом ретельної перевірки.
Проте погодитись з такими висновками апеляційного суду не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦК УРСР 1963 р., що діяв на час існування спірних правовідносин, громадянин або організація вправі вимагати по суду спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх честь і гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.
ОСОБА_1 звернувся в суд за захистом свого права, вважаючи його порушеним зверненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 13.06.1996 р. та 26.10.1996 р. до Генеральної прокуратури України, у яких, на його думку, викладені відомості, які порочать його честь, гідність та ділову репутацію.
Однак із матеріалів справи вбачається і це було встановлено судом першої інстанції, що відповідачки, направили до Генеральної прокуратури України свої звернення від 13.06.1996 р. та 26.10.1996 р. в порядку оскарження дій прокуратури області щодо неналежної перевірки їх попередніх звернень відносно порушеного ними питання про порушення їх прав позивачем, як головою правління акціонерного товариства.
За таких обставин, викладення відповідачками у скаргах до правоохоронного органу відомостей про порушення їх прав посадовою особою акціонерного товариства при виконанні ним функціональних обов'язків не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цієї посадової особи.
Таким чином, апеляційний суд дійшов хибного висновку про те, що звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України з приводу діяльності голови правління - ОСОБА_1 мали на меті приниження його честі, гідності та ділової репутації, а не були спрямовані на реалізацію відповідачками права на захист їх особистих і майнових прав.
Згідно ст. 339 ЦПК України - установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
З огляду на наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 336, 337, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 26 квітня 2006 року скасувати, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 листопада 2005 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
М.П. Пшонка
Я.М. Романюк