Справа № 620/318/19 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.
23 травня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Парінова А.Б.,
Беспалова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року (прийняте в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суддя Заяць О.В) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України), у якому просив визнати протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення повного розрахунку з позивачем при звільненні; стягнути з Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2017 року в сумі 306 514 (триста шість тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 08 коп.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що його виключено зі списків частини наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 01.03.2017 року № 41, а повний розрахунок проведений лише 07 грудня 2018 року, тобто строк з 02.03.2017 по 07.12.2018 є часом прострочення розрахунку зі мною при звільненні.
Також, апелянт вказує, що відповідно сума середньомісячного заробітку, яка належить до виплатити у зв'язку із затримкою розрахунку складає 306 514,08 грн. (447,48 грн. і середньоденний розмір грошового забезпечення) х на 646 (кількість днів затримки з 02.03.2017 року по 07.12.2018 року).
02.05.2019 від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що індексація грошового забезпечення не є основою грошового забезпечення військовослужбовців на підставі якої відбулась нібито затримка розрахунку при звільненні, тим паче усі інші належні до виплати при звільнені кошти відповідачем виплачені своєчасно. Сума коштів, яка надійшла від військової частини НОМЕР_1 07.12.2018 виплачена позивачу на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року по справі № 825/2046/17.
Також, відповідач зазначає, що твердження позивача стосовно невиплати йому належних сум при звільненні та як наслідок стягнення з військової частини НОМЕР_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є неправильними, так як з позивачем на день звільнення було проведено повний розрахунок виплат грошового забезпечення, за виключенням виплати за індексацію грошового забезпечення.
Відповідач зазначає, що грошове забезпечення та індексація забезпечення військовослужбовців поняття нетотожні та фінансуються по різних кодах бюджетної кваліфікації згідно кошторису.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу в Командуванні Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ).
Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних України (по особовому складу) від 19 січня 2017 року № 17 позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я), наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 01.03.2017 № 41 він виключений із списків особового складу частини та направлений для зарахування на військовий облік до Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату Чернігівської області.
Під час звільнення військової служби з позивачем не був проведений повний розрахунок за належне грошове забезпечення, а саме його складової - індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2017 року.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернувся до суду. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 по справі №825/2046/17 зобов'язано Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення. На виконання даного рішення суду 07.02.2018 позивачу перераховане належне грошове забезпечення.
Вважаючи затримку в проведенні з ним розрахунку при звільненні незаконною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення № 114), що визначає порядок проходження служби, а також права і обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, до яких належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ та яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.
При цьому Положенням № 114 не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника з органів внутрішніх справ.
Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Згідно з вимогами ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Як передбачає частина перша статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, законодавець закріпив обов'язок роботодавця виплатити працівнику в день його звільнення усі належні йому від підприємства, установи, організації суми та поклав відповідальність за невиконання вказаного обов'язку у вигляді виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних України (по особовому складу) від 19 січня 2017 року № 17 позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я), наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 01.03.2017 № 41 виключено із списків особового складу частини та направлений для зарахування на військовий облік до Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату Чернігівської області.
Під час звільнення військової служби з позивачем проведений розрахунок за належне грошове забезпечення, що підтверджується, зокрема, довідкою від 17.03.2017 №116/44 (а.с.15) про виплачені види грошового забезпечення, з якої вбачається, що в березні 2017 року, однак, не був проведений розрахунок за одну зі складових - індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2017 року, а такий, фактично, (виплату індексації грошового забезпечення) проведено 07.12.2018 на виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року у справі №825/2046/17 зазначено: «14.10.2017 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період із січня 2016 року по день виключення зі списків особового складу (березень 2017 року)».
Крім того, з ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2017 року вбачається, що позивач ( ОСОБА_1 ) у справі №825/2046/17 з позовом до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2017 та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2017 звернувся 13.12.2017.
Частиною другою статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За такого правового врегулювання, передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.
При цьому стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.
Така позиція суду узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08.04.2010 передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статей 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов'язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов'язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права.
Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.
За таких обставин колегія суддів вважає, що за наявності спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 КЗпП України є безпідставним.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, в постановах від 24.01.2018 у справі № 807/1502/15 та від 27.06.2018 у справі № 810/1543/17.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що твердження позивача стосовно невиплати йому належних сум при звільненні та як наслідок стягнення з військової частини НОМЕР_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є неправильними, так як з позивачем на день звільнення було проведено повний розрахунок виплат грошового забезпечення, за виключенням виплати за індексацію грошового забезпечення, яка взагалі не нараховувалася відповідачем, а з заявою про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період із січня 2016 року по день виключення зі списків особового складу (березень 2017 року) позивач звернувся до відповідача лише через пів року після його звільнення та така індексація присуджена за рішенням суду.
Індексація грошового забезпечення не є основою грошового забезпечення військовослужбовців на підставі якої відбулась нібито затримка розрахунку при звільненні, тим паче, усі інші належні до виплати при звільненні кошти відповідачем виплачені своєчасно.
Сума коштів, яка надійшла від військової частини НОМЕР_1 07.12.2018 виплачена позивачу на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року по справі № 825/2046/17.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що у діях відповідача відсутні ознаки протиправності.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо доводів апелянта про необхідність врахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 06.03.2018 (справа № 804/3722/17), від 28.03.2018 (справа № 823/630/16), від 19.04.2018 (справа №803/1210/16), від 24.10.2018 (справа № 806/277/16) та від 11.10.2018 (справа №806/829/17), колегія суддів зазначає, що такі не можуть бути враховані, оскільки такі постанови прийнято за інших правових підстав та обставин справи.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Ю.Ключкович
Судді А.Б. Парінов
О.О. Беспалов