Справа № 826/4275/18
про залишення апеляційної скарги без руху
23 травня 2019 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Кузьменко В. В. перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг-Будівництво» до Державної фіскальної служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство «Центренерго» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2018 року.
Апелянтом втретє подано апеляційну скаргу.
Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху оскільки не відповідає вимогам ст. ст. 295 та 296 КАС України.
Так, ст. 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 6 ч.3 ст. 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також ст. 13 цього Кодексу, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.
Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.
Зокрема, ст. 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а п. 1 ч. 5 ст. 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2018 року подано апелянтом втретє лише 26.04.2019.
Як свідчать матеріали справи, апелянт звернувся вчасно з апеляційною скаргою на вказане рішення суду.
Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху, через її невідповідність ст.296 КАС України, а саме: апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року клопотання апелянта про продовження строків на усунення недоліків задоволено, продовжено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року на десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 у задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про продовження строків для усунення недоліків апеляційної скарги - відмовлено.
Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 червня 2018 року повернути особі, яка її подала на підставі ч. 2 ст. 298 КАС України.
Подаючи апеляційні скарги вдруге 04.01.2019 та 08.01.2019 апелянт вказує про поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а саме, відсутність належного фінансування податкових органів, що призвело до повернення апеляційної скарги поданої вперше.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2018 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено та апеляційні скарги Державної фіскальної служби України залишено без руху.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг-Будівництво» до Державної фіскальної служби України, третя особа: публічне акціонерне товариство «Центренерго», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України, подану представником Філімончуком І.М., на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг-Будівництво» до Державної фіскальної служби України, третя особа: публічне акціонерне товариство «Центренерго», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України, подану представником Безсмертною М.В., на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг-Будівництво» до Державної фіскальної служби України, третя особа: публічне акціонерне товариство «Центренерго», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - повернуто апелянту.
Подаючи апеляційну скаргу втретє, апелянт посилається на те, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 апеляційну скаргу повернуто у зв'язку з ненаданням документів, що підтверджують повноваження представника та несплатою судового збору.
У той же час, вказує, що право на справедливий судовий розгляд гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Однак, повернення вперше та вдруге поданої апеляційної скарги, відмова у відкритті апеляційного провадження чи відсутність фінансування державного органу не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
При цьому, оформлення апеляційної скарги у відповідності до вимог КАС України, дотримання строків оскарження при первинному зверненні до суду та бажання заявника реалізувати своє права на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі після постановлення Шостим апеляційним адміністративним судом ухвал про повернення апеляційної скарги, не є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття апеляційного провадження.
Дотримання вимог встановлених процесуальним законодавством є складовою частиною належного здійснення правосуддя.
Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Невиконання вимог щодо сплати судового збору та належного підтвердження повноважень представника на подання апеляційної скарги, що зумовило повернення вперше та вдруге поданих апеляційних скарг, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.
Доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, суд вважає, що зазначені апелянтом обставини не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання наведених підстав пропуску строку апеляційного оскарження поважними, так як скаржником не надано жодних доказів на підтвердження неможливості подання апеляційної скарги в межах встановленого КАС України строку на апеляційне оскарження.
Вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом подання суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказавши інші поважні причини його пропуску з відповідними доказами.
Статтею 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (п. 6-7 ч. 5 цієї статті).
Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги і документів, що до неї повинні бути додані, в тому числі докази сплати судового збору.
Для цього апелянт як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Окрім того, суд враховує висновок Європейського суду з прав людини, викладений в рішенні від 18.10.2005 у справі «МШ «Голуб» проти України», відповідно до якого, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Крім того, дослідивши апеляційну скаргу, встановлено, що апелянтом не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги та подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Апелянт посилається на норми процесуального закону, якими передбачено можливість звільнення від сплати судового збору, враховуючи майновий стан сторони, зазначає про рішення Конституційного Суду України щодо встановлення помірного судового збору.
Перевіривши зазначене клопотання вважаю, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Положеннями ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У відповідності до ч. 1 ст. 8 вказаного Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень ст. 296 КАС України є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
Обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати.
При цьому слід враховувати, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами.
З урахуванням наведених норм права єдиною підставою для відстрочення або розстрочення, зменшення чи звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
В свою чергу, апелянтом не подано жодних доказів на підтвердження відсутності можливості для сплати судового збору, не наведено інших доводів.
Тож, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Доводи заявника щодо необхідності звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст. 73, 74 КАС України, доказами, а отже, не є достатньою і необхідною правовою підставою для відстрочення йому сплати судового збору або для звільнення від його сплати, у відповідності до ч. 1 ст. 133 КАС України, тому його клопотання задоволенню не підлягає.
Крім того, колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду стосовно того, що податкові органи не є суб'єктами, на яких розповсюджується дія ст. 8 Закону України «Про судовий збір» щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (станом на час подання позову) за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано юридичною особою необхідно сплатити 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, позивач повинен сплатити судовий збір при поданні позову до суду в розмірі 1762 грн.( 1*1762,00 грн).
Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Таким чином, апелянт повинен сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду в розмірі 2643 грн. (1762 грн *150%).
Реквізити для сплати судового збору за подачу апеляційних скарг:
Одержувач: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101
ЄДРПОУ одержувача: 38004897.
Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП)
МФО банку: 899998, рахунок: 34312206081055.
Код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом подання суду апеляційної інстанції: оригіналу документа про сплату судового збору за вказаними вище реквізитами чи інші підтверджуючі документи.
Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 Кодексу, застосовуються положення ст. 169 Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути вказані недоліки та надати суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, у випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду з апеляційною скаргою у строк, визначений законом та документ про сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 169, 296, 298, 325, 328 КАС України, -
У задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг-Будівництво» до Державної фіскальної служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство «Центренерго» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати апелянту строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Повідомити апелянта, що у разі не усунення недоліків до строку встановленого судом, апелянту буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Кузьменко