Головуючий І інстанції: Бадюков Ю.В.
15 травня 2019 р.Справа № 2040/5934/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання - Ковальчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНТОРГСЕРВІС» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНТОРГСЕРВІС» до Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
24.07.2018 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНТОРГСЕРВІС» (подалі - ТОВ «ГРАНТОРГСЕРВІС», підприємство) звернувся до суду з позовом, яким, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог /а.с. 86, 101/, просить:
- скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України (подалі - ДФС України, контролюючий орган), яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації № 378033/41396119 від 07.12.2017 року;
- зобов'язати ДФС України зареєструвати податкову накладну № 12, виписану ТОВ «ГРАНТОРГСЕРВІС» 06.11.2017 року на суму з ПДВ 381.085 грн., датою її подання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржуване рішення ДФС України є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки податкова накладна складена з дотриманням вимог чинного законодавства. На виконання рішення про зупинення реєстрації податкової накладної до контролюючого органу надіслані копії документів, які підтверджують факт придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей, а відтак податкова накладна № 12 від 06.11.2017 року, що виписана на адресу покупця - ТОВ «ЛІГА А» підлягає обов'язковій реєстрації в ЄРПН.
Заперечуючи проти позову, у відзиві ДФС України вказує, що у реєстрації податкової накладної можуть відмовити, якщо платник ПДВ не надав письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній (розрахунку коригування), реєстрацію якої зупинили та не надав копій документів, необхідних для ухвалення рішення про реєстрацію. Зазначає, що позивачем не надано документів з яких можливо встановити обсяги та дату господарської операції за вищезазначеною податковою накладною.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 року визнано поважними причини пропуску ТОВ «ГРАНТОРГСЕРВІС» строку на звернення до суду із даним позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року (рішення у повному обсязі складено 09.01.2019 року) у задоволенні адміністративного позову ТОВ «ГРАНТОРГСЕРВІС» відмовлено.
Висновок суду вмотивований тим, що до контролюючого органу позивачем не надано копій документів, які би підтверджували факт постачання соняшника на адресу ПП «ЛІГА А», а відтак суд погодився із висновком контролюючого органу про те, що надані позивачем копії документів не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
В апеляційній скарзі позивач ТОВ «ГРАНТОРГСЕРВІС», посилаючись на прийняття судового рішення з порушенням норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.
На думку апелянта, суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що позивачем було надано до ДФС України податкову накладну № 12 від 06.11.2107 року, яка підтвердила обсяги постачання та усі документи стосовно придбання товару, а контролюючий орган жодним чином не визначив перелік саме яких документів на його думку є достатній.
Таким чином, оскаржуване рішення ДФС та рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог є необґрунтованими, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною у реєстрації якої було відмовлено, а ДФС зі свого боку було порушено вимоги законодавства стосовно зупинення реєстрації та винесення відповідного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.
Отже, зважаючи на наявність передбачених, законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної, отже рішення суду є не законним та необґрунтованим.
У відзиві на апеляційну скаргу ДФС України зазначає, що вимоги ТОВ «ГРАНТОРГСЕРВІС» є необґрунтованими, не підтвердженими відповідними доказами, відтак, судове рішення не підлягає скасуванню.
За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша статті 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «ГРАНТОРГСЕРВІС» задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судом установлено, що позивачем ТОВ «ГРАНТОРГСЕРВІС», як постачальником, на адресу ПП «ЛІГА А» (отримувач, покупець), номенклатура товарів - соняшник, 38.3 т., складено податкову накладну № 12 від 06.11.2017 року на суму 381.085,00 грн. з ПДВ, та направлено 29.11.2017 року для реєстрації в ЄРПН /а.с. 30/.
Після направлення податкової накладної для реєстрації автоматизованою системою ДФС України платнику направлено Квитанцію № 1 від 30.11.2017 року, у якій зазначено, що у відповідності до вимог п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація означеної ПН зупинена, з підстав того, що остання відповідає критеріям ступня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 1206. Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН відповідно до п. «в» пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена п. 4 цього наказу /а.с. 11/.
01.12.2017 року на виконання зазначених вимог позивачем через автоматизовану систему на адресу відповідача направлені пояснення та наступні документи:
- видаткова накладна № 1 від 02.11.2017 року, видана ФГ «АН-КОР» на адресу ТОВ «ГРАНТОРГСЕРВІС» /а.с. 90/;
- акт приймання - передачі соняшника № 109 від ФГ «АН-КОР» на ТОВ «ГРАНТОРГСЕРВІС» на зерновому складі - ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» філія «Сахновщинський елеватор» від 02.11.2017 року /а.с. 93/;
- акт приймання - передачі соняшника № 110 від ФГ «АН-КОР» на ТОВ «ГРАНТОРГСЕРВІС» на зерновому складі - ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» філія «Сахновщинський елеватор» від 02.11.2017 року /а.с. 95/.
07.12.2017 року за результатами розгляду наданих документів Комісією ДФС України прийнято рішення № 378033/41396119, яким, з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН/РК, позивачу відмовлено у реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 12 від 06.11.2017 року /а.с. 13/.
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми п. 187.1. ст. 187 ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1. ст. 188 ПК України).
Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
За приписами п. 74.2. ст. 74 ПК України в ЄРПН забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3. статті 74 ПК України).
У відповідності до п. 2 постанови КМУ від 29.12.2010 року № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (подалі - Порядок № 1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1. статті 192 та пунктом 201.10. статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1. статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3. і 200-1.9. статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16. статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13).
Аналогічні норми містяться і у п.п. 201.16.1. пункту 201.16. ст. 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, встановлених відповідно до пункту 74.2. статті 74 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 201.16.1. п. 201.16. ст. 201 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування.
Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Постановою КМУ «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» від 29.03.2017 року № 190 встановлено, що комісія ДФС приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу ДФС протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.
Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.
Згідно п. 1 Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН, затверджених наказом Мінфіну від 13.06.2017 року, № 567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН (подалі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року N 567 (подалі - Критерії):
1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв:
- договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;
- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;
- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Як установлено судовим розглядом, що на виконання вимог контролюючого органу позивачем не надано документів, які би підтверджували факт постачання соняшника на адресу ПП «ЛІГА А», відтак, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що надані ТОВ «ГРАНТОРГСЕРВІС» документи (видаткова накладна № 1 від 02.11.2017 року, видана ФГ «АН-КОР» на адресу ТОВ «ГРАНТОРГСЕРВІС»; акти приймання - передачі соняшника № 109, № 110 від ФГ «АН-КОР» на ТОВ «ГРАНТОРГСЕРВІС» на зерновому складі - ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» філія «Сахновщинський елеватор» від 02.11.2017 року) не є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію спірної податкової накладної № 12 від 06.11.2017 року.
За наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог ТОВ «ГРАНТОРГСЕРВІС», та відмову у їх задоволенні.
Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНТОРГСЕРВІС» залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року, - без змін.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський
Постанова у повному обсязі складена і підписана 24 травня 2019 року.