20 травня 2019 р.Справа № 520/10125/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Донець Л.О.,
Суддів: Бенедик А.П. , Гуцала М.І. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 року (головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., повний текст складено 18.02.19 року) по справі № 520/10125/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області
про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
13.11.2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі по тексту - відповідач) в якому просив: визнати протиправною відмову відповідача, викладену в листі (відмові) від 22.10.2018 року № Н-12009/0-8331/0/95-18; зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га, яка розташована на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області; зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га, яка розташована на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду задоволено адміністративний позов.
Визнано протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформлену листом відповідача від 22.10.2018 року № Н-12009/0-8331/0/95-18.
Зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву шляхом надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2 га, що розташована на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області з цільовим призначенням земельної ділянки «для ведення особистого селянського господарства».
Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати судове рішення, та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Стягнути з позивача на користь відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2114, 40 грн. за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, що як наслідок, призвело до необґрунтованого рішення суду. Зазначає, що судове рішення ухвалене з недотриманням норм ч .1 чт. 19, 118 Земельного Кодексу України, ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вимогам п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі».
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач 19.09.2018 року звернувся до відповідача з заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу за межами села Федорівка (контур 601), кадастровий номер НОМЕР_1 , на території на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області з метою оформлення права власності для ведення особистого селянського господарства, яка такому, що має статус учасника бойових дій. До даної заяви додає копію паспорта - 2 аркуші; копію ІНПП - 1 аркуш; викопіювання із публічної кадастрової карти України НОМЕР_2 1аркуш; копію посвідчення учасника бойових дій - 1 аркуш; довідку про безпочередню участь особи в АТО - 1 аркуш (а. с. - 37- 41).
Листом від 22.10.2018 року № Н-12009/0-8331/0/95-18 відповідач повідомив позивача, що заяву з доданими до неї матеріалами перевірено та встановлено, що земельна ділянка, яка зазначена у графічних матеріалах доданих до заяви, не включена до альбому-атласу з резервування земельних ділянок для учасників антитерористичної операції, що затверджений наказом відповідача від 09.02.2016 року № 17 «Про затвердження переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції» (зі змінами, внесеними наказом Головного управління від 04.10.2018 року № 192). За даних обставин, відповідачем відмовлено у наданні дозволу на розбробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з урахуванням вимог частини 7 статті 118 Земельного уондексу України, та запропоновано обрати іншу земельну ділянку з альбому-атласу з резервування земельних ділянок.
Задовольнивши адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави відмови позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою суперечать приписам Земельного кодексу України та заявлені позивачем позовні вимоги є обгрунтованими.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.
Положеннями ч. ч. 6-9 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства мають право звернутися з відповідним клопотанням, з наданням відповідних документів.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач 19.09.2018 року звернувся до відповідача з заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу за межами села Федорівка (контур 601), кадастровий номер НОМЕР_1 , на території на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області з метою оформлення права власності для ведення особистого селянського господарства, яка такому, що має статус учасника бойових дій. Додатково повідомив, що земельної ділянки на ведення особистого селянського господарства не має, та надає згоду на обробку персональних даних для реалізації вимог Земельного законодавства. До даної заяви додає копію паспорта - 2 аркуші; копію ІНПП - 1 аркуш; викопіювання із публічної кадастрової карти України НОМЕР_2 1аркуш; копію посвідчення учасника бойових дій - 1 аркуш; довідку про безпочередню участь особи в АТО - 1 аркуш (а. с. - 37- 41).
У відповідності до ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Таким центральним орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до Положення про нього, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15.
Таким чином, Держземагентство України, його територіальні органи наділено повноваженнями передавати у власність або у користування для всіх потреб земельні ділянки сільськогосподарського призначення лише державної власності.
В свою чергу, законом визначено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у листі відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вони законом не передбачені.
Вже згаданою вище ч. 7 ст. 118 ЗК України, встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме, надати дозвіл, або надати мотивовану відмову в наданні дозволу.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині сьомій статті 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.
Разом з тим, частиною 9 статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.
Статтею 118 ЗК України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Разом з тим, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.
Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333.
Згідно з п. 8 наведеного Положення № 333, Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року по справі №806/2208/17.
Таким чином, викладена в листі відповідача від 22.10.2018 року № Н-12009/0-8331/0/95-18 відмова щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка обумовлена тим, що земельна ділянка, яка зазначена у графічних матеріалах доданих до заяви, не включена до альбому-атласу з резервування земельних ділянок для учасників антитерористичної операції, що затверджений наказом відповідача від 09.02.2016 року № 17 «Про затвердження переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції» (зі змінами, внесеними наказом Головного управління від 04.10.2018 року № 192) за формою та змістом не може вважатись відмовою у розумінні частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформлену листом відповідача від 22.10.2018 року № Н-12009/0/95-18.
Зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2 га, що розташована на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області з цільовим призначенням ділянки «для ведення особистого селянського господарства».
Щодо посилань відповідача в своїй апеляційній скарзі на ту обставину, що зобов'язання надання дозволу на розробку проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, то колегія суддів зазначає наступне.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Земельним кодексом України визначено порядок розгляду даної категорії питань, та зазначається, що відповідний орган виконавчої влади розглянувши питання про надання земельної ділянки для особистого селянського господарства надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою, або мотивовану відмову.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що розгляд заяви позивача може завершитись її задоволенням, або вмотивованою відмовою у ненаданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Відповідач, під час розгляду заяви позивача, не виконав вимоги Земельного кодексу щодо вмотивованого обґрунтування підстав відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Частиною 3 ст. 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
За вищенаведеної норми, колегія суддів зазначає, що відсутні підстави для розподілу понесених судових витрат суб'єктом владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, тому судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомовою звукозаписуваньго технічного засобу не здійснюється.
На підставі п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 року по справі № 520/10125/18 скасувати, з прийняттям рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформлену листом відпововідача від 22.10.2018 року № Н-12009/0/95-18.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2 га, що розташована на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області з цільовим призначенням ділянки "для ведення особистого селянського господарства".
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.О. Донець
Судді А.П. Бенедик М.І. Гуцал
Повний текст постанови складено 24.05.2019 року