22 травня 2019 року м. Київ
Справа №755/18876/17-ц
Резолютивна частина постанови оголошена 22 травня 2019 року
Повний текст постанови складено 23 травня 2019 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Довгополої А.В.
учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відповідач ОСОБА_1
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Литвиненко Олени Леонідівни, яка діє на підставі довіреності в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2018 року, ухваленого суддею Катющенко В.П. в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Справа №755/18876/17-ц
№ апеляційного провадження:22-ц-824/4265/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Катющенко В.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
Позивач, АТ КБ «ПриватБанк», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 17749,74 гривень за кредитним договором № б/н від 30 жовтня 2013 року та судові витрати у розмірі 1600,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву №б/н від 30.10.2013 р., згідно якої отримав кредит у розмірі 2700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів а погашення заборгованості відповідач станом на 31.10.2017 р. має заборгованість - 17749,74 грн., з яких: 2454,69 грн. - заборгованість за кредитом; 13973,63 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п.2,1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 821,42 грн. - штраф (процентна складова).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2018 року в позові Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах № НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представником позивача Литвиненко О.Л., яка діє на підставі довіреності в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права.
В судовому засіданні представник позивача Штронда А.М. підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за його відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних доказів укладення сторонами кредитного договору із встановленням кредитного ліміту саме у розмірі 2700,00 грн. та із встановленим процентом кредитування у розмірі 30%, в той час як графа «бажаний ліміт кредитування» в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку взагалі не заповнена, а тому посилання позивача на те, що відповідач отримала кредит у виді визначеного в договорі ліміту спростовуються наявною в справі копією анкети-заяви. Крім того, позивачем в порушення ст. 181 ЦПК України, не надано доказів того, що платіжна картка, яка передбачена умовами Заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують тип та строк її дії, що є істотними умовами договору, та не надано доказів зарахування кредитних коштів на картку. Крім того, позивачем не надано доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити, який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником на картковий рахунок. Наданий же позивачем до матеріалів позовної заяви розрахунок заборгованості за договором № б/н від 31.10.2013 року не є належним та допустимим доказом наявності цивільно-правових відносин між сторонами у справі, оскільки по суті є калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог, а розрахунок заборгованості не є тим документом, який підтверджує наявність або відсутність коштів на рахунку особи та факт проведення певних фінансових операцій.
Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам і вимогам матеріального закону.
За нормами ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч.1 ст.638 та ст.1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення сторонами саме 30 жовтня 2013 року кредитного договору, видачі банком на виконання саме цього договору відповідного виду картки, видачі кредитних коштів, представником позивача, у передбаченому ст..ст.12,81 ЦПК України порядку суду першої інстанції, не надано.
Надана до позову анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка містить лише прізвище, ім'я, по батькові, дату народження та номер ідентифікаційного коду ОСОБА_1 , жодних інших відміток, зокрема, виду отриманої картки, розмір кредитного ліміту та строк дії картки, не містить.
За відсутності інформації, яку саме конкретно картку отримав ОСОБА_1 .., відсутня реальна можливість установити конкретні умови, на яких укладено договір, а тому самі по собі додані до позову Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку не дають підстав для висновку про доведеність позовних вимог.
Наявні в матеріалах справи розрахунки заборгованості також не підтверджують, що така заборгованість виникла по кредитному договору, укладеному 30 жовтня 2013 року, на що посилається позивач в позовній заяві.
Отже, оскільки позивачем не доведені обставини видачі ОСОБА_5 кредитної картки та грошових коштів на картковий рахунок на виконання умов, укладеного між сторонами 30 жовтня 2013 року договору, тому висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог є обґрунтованим та законним.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що відповідачем не спростовано наданий банком розрахунок заборгованості, відхиляються судом, оскільки надання заперечень щодо позовних вимог є правом відповідача, та їх відсутність не звільняє позивача від обов'язку доведення перед судом обґрунтованості заявлених вимог.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач користувався кредитними коштами, що підтверджується розрахунком заборгованості, не заслуговують на увагу, оскільки сам по собі розрахунок заборгованості не може підтверджувати користування відповідачем коштами, наданими у кредит 30 жовтня 2013 року, виписки по рахунку позивачем суду першої інстанції не надані.
Надані позивачем до апеляційної скарги виписки по картковому рахунку за період з 1 січня 2014 року по 1 січня 2019 року, не приймаються апеляційним судом до уваги, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, позивачем самостійно обрано підстави, на яких ґрунтуються позовні вимоги та докази, якими позивач ці вимоги обґрунтовує.
Рішення судом першої інстанції прийнято з огляду на виключно ті докази, які були надані позивачем.
Представником банку причин, що об'єктивно не залежали від нього, для подання нових доказів до суду апеляційної інстанції, не вказано, у зв'язку з чим відсутні підстави для прийняття нових доказів, які додані до апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача Литвиненко Олени Леонідівни, яка діє на підставі довіреності в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна