Справа № 756/451/17
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6413/2019
22 травня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,
за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 лютого 2019 року у складі судді Шевчук А.В.,
у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У січні 2017 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (надалі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позивач зазначав, що 28 березня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 002-28521-280313, відповідно до умов якого, остання отримала кредит у розмірі 55 800 грн., строком на 364 календарних дні, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 36,00% річних.
Посилаючись на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 14грудня 2016 року утворилась заборгованість, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору на загальну суму 66 803 грн. 83 коп., яка складається з : тіло кредиту - 0 грн.; прострочене тіло кредиту - 46535 грн. 08 коп.; заборгованість за відсотками - 20 268 грн. 75 коп.; заборгованість за комісіями - 0 грн.; а також судові витрати.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 лютого 2019 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування матеріального права, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що матеріали справи не містять доказів перевипуску платіжної картки, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність визначеного строку повернення кредитних коштів.
Крім того, ПАТ «Дельта Банк» звернувся з вимогою про стягнення коштів поза межами визначеного законом трирічного строку позовної давності, оскільки останній не прострочений платіж було здійснено 31 травня 2013 року, а з позовною заявою до суду ПАТ «Дельта Банк» звернулись 19 грудня 2016 року.
Скаржником також зазначено, що як вбачається з розрахунку, ПАТ «Дельта Банк» не одноразово здійснював зміну розміру ліміту кредитної лінії, проте жодного разу належним чином позивачем про це не було повідомлено.
Посилаючись на те, що судом під час ухвалення рішення не враховано заяву про застосування строку позовної давності, а також неврахування та ненадання належної оцінки долученим до матеріалів справи довідкам, скаржник просить апеляційну скаргу задовольнити.
Про день і час учасники судового розгляду справи повідомлені належно, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність учасників судового розгляду справи.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи, 28 березня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 002-28521-280313, відповідно до умов якого, остання отримала кредит у розмірі 55 800 грн., строком на 364 календарних дні, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 36,00% річних (а.с.6).
Відповідно до п. 1.3. договору на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки, банк надає клієнту кредит шляхом відкриття клієнту відновлювальної відкличної кредитної лінії в загальному розмірі 100 000 грн. та на день укладення цього договору встановлює ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 55 800 грн.
Згідно п. 2.3. кредитного договору, клієнт сплачує банку проценти за користування кредитною лінією та/або овердрафтом за ставками, які зазначені в тарифах.
При цьому, проценти за користування кредитною лінією та/або овердрафтом нараховуються банком у валюті рахунку поденно, на суму використаних коштів станом на кінець кожного дня виходячи з кількості днів у періоді нарахування (факт/факт). При нарахуванні процентів враховується день виникнення та не враховується день повернення заборгованості за кредитною лінією та/або овердрафтом по рахунку, у відповідності до п. 2.4. договору.
Пунктом 2.5. встановлено, що під недозволеним овердрафтом (далі овердрафтом) в цьому договорі сторони розуміють проведення клієнтом операцій по рахунку та/або утримання з рахунку платежів на користь банку, що призвело до перевищення витратного ліміту.
Відповідно до п. 3.6. клієнт зобов'язаний щомісяця в строки, визначені правилами, здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу (ОМП), складові якого зазначаються у тарифах. Обов'язковими складовими ОМП є частка погашення заборгованості, овердрафт та прострочена заборгованість попередніх періодів. В залежності від умов тарифів ОМП можуть включатись інші платежі.
Встановлено, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Відповідно до наявного у справі розрахунку станом на 14 грудня 2016 року заборгованість відповідача перед банком становить 66803 грн. 83 коп. і включає в себе: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 46 535 грн. 08 коп. та заборгованість за відсотками у сумі 20 268 грн. 75 коп. (а.с.5).
Задовольняючи позов районний суд виходив з підстав його доведеності.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено існування договірних відносин між сторонами та факт порушення відповідачем встановлених у договорі умов.
Твердження апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів перевипуску платіжної картки, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність визначеного строку повернення кредитних коштів, колегія суддів визнає безпідставними.
Так, у п. 1.5 кредитного договору № 002-28521-280313 від 28 березня 2013 року встановлено, що кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів. Кожна наступна кредитна лінія надається після спливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі, та не потребує підписання додаткових угод до цього договору.
Отже, підписавши кредитний договір відповідач підтвердила відсутність необхідності укладання додаткових угод для продовження договірних зобов'язань.
Відповідно до матеріалів справи, боржником не спростовано факт отримання платіжної картки та грошових коштів, як і не спростовано факт користування отриманими в кредит коштами.
Доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ «Дельта Банк» звернувся з вимогою про стягнення коштів поза межами визначеного законом трирічного строку позовної давності, оскільки останній непрострочений платіж було здійснено 31 травня 2013 року, а з позовною заявою до суду ПАТ «Дельта Банк» звернулись 19 грудня 2016 року, є безпідставними.
Так, з долученого до справи розрахунку убачається, що останній платіж відповідачем за тілом кредиту було здійснено у період з 02 червня 2014 року по 27 червня 2014 року, у сумі 1121 грн. 66 коп., а за відсотками у період з 03 листопада 2014 року по 28 листопада 2014 року, у розмірі 2000 грн. (а.с.5).
Встановлено, що позов ПАТ «Дельта Банк» подано 04 січня 2017 року (а.с.3).
Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
З вищенаведеного убачається, що ПАТ «Дельта Банк» звернулося у суд в межах трирічного строку позовної давності, а отже, колегія суддів не вбачає наявність правових підстав до застосування строку позовної давності, про що просила відповідач під час розгляду справи по суті спору.
Посилання скаржника про те, що як вбачається з розрахунку, ПАТ «Дельта Банк» не одноразово здійснював зміну розміру ліміту кредитної лінії, проте жодного разу належним чином позивачем про це не було повідомлено, колегія суддів оцінює критично, остільки у п. 1.2 договору № 002-28521-280313 від 28 березня 2013 року зазначено, що ліміт кредитної лінії розраховується банком самостійно.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права районним судом застосовано правильно.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 23 травня 2019 року.
Суддя-доповідач:
Судді: