Апеляційне провадження № 22-ц/824/5825/2019
Справа № 760/30767/18
Іменем України
22 травня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Богдан І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом?янського районного суду м. Києва в складі судді Українця В.В., постановлену в м. Київ 11 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Вітько Маріанни Мирсаєтівни, ОСОБА_4, Закритого акціонерного товариства UAB «EuroLegal Partners», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Толочко Яна Миколаївна про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсними договорів, повернення сторін у попереднє становище,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
В листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що рішенням апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року у справі № 450/2962/14 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів позов частково задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором позики від 01 січня 2010 року. В порядку забезпечення його позову ухвалами суду першої інстанції на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_1 , грошові кошти, рахунки тощо було накладено арешт, який знято не було, також арешт було накладено на майно ОСОБА_1 при здійсненні виконавчого провадження.
Рішення Солом?янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року у справі № 760/13996/15, на підставі якого за ОСОБА_1 визнано право приватної власності та проведено державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно на земельну ділянку та житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 станом на сьогоднішній день є чинним.
Рішенням Солом?янського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року у справі № 760/16021/15-ц встановлено, що іпотека ОСОБА_1 за іпотечним договором від 31 липня 2013 року з ОСОБА_4 була припинена в квітні 2015 року. Відтак, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 червня 2018 року про реєстрацію приватної власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку та житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 на підставі цього іпотечного договору є незаконними та підлягають до скасування.
Крім того, ОСОБА_4 12 липня 2018 року було відчужене нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , а саме земельну ділянку пл. 0,1 га. та житловий будинок, на користь відповідача Закритого акціонерного товариства UAB «EuroLegal Partners». Разом із тим, у ОСОБА_4 як продавця не виникло право продажу спірного майна, оскільки, як встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, договір іпотеки від 31 липня 2013 року припинив свою дію в квітні 2015 року, а відтак державний реєстратор не вправі був проводити державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_4 на підставі зазначеного договору іпотеки.
Вказував, що є заінтересованою особою у справі і домагається відновлення порушеного незаконною реєстрацією та укладеними наступними договорами його права, не вимагаючи повернення йому майна, яке є предметом спору, а вимагає повернення сторін до первісного стану з метою забезпечення виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року у справі № 450/2962/14 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_2 росив визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 червня 2018 року щодо реєстрації права власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку та житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , визнати недійсним договори купівлі-продажу даного майна від 12 липня 2018 року, укладені ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством UAB «EuroLegal Partners», повернути сторони договорів купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 12 липня 2018 року в попереднє становище шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на зазначене майно.
Ухвалою Солом?янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року відкрито провадження у даній справі.
Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Солом?янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на порушення судом першої правила підсудності, визначені ЦПК України, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до фізичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням, а позивачем пред'явлено позов до кількох відповідачів, серед яких зокрема ОСОБА_1 , місцем проживання якої є АДРЕСА_2 (Дарницький район м . Києва), Державний реєстратор Київської філії КП «Реєстрація нерухомості» ОСОБА_5 , місце реєстрації якого є м. Київ, проспект Перемоги 131 приміщення 3 (Святошинський район м. Києва). А отже, даний позов подано до Солом?янського районного суду м. Києва з порушенням правил підсудності.
Вказувала, що одним з відповідачів по справі є Закрите акціонерне товариство UAB «EuroLegal Partners», яке знаходиться за адресою Республіка Литва, м. Вільнюс, вул. Й. Савицького буд. 4. Відповідно повідомлення цього відповідача та його виклик повинен був здійснюватись у відповідності з договором, укладеним між Україною і Литовською республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 20 листопада 1994 року. Суду першої інстанції необхідно було звернутись до компетентного органу Литовської Республіки із судовим дорученням про надання правової допомоги, зокрема про вручення даному відповідачу позовної заяви разом із додатками до неї та зупинити провадження в даній справі до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність).
Відповідно до п. п. 41, 42 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК, в чинній редакції - ст. 30 ЦПК України) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК, в чинній редакції - ст. 30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Також, п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред'являються відповідно до частини першої статті 114 ЦПК (в чинній редакції - ст. 30 ЦПК України) за місцезнаходженням майна або основної його частини. Кваліфікація об'єктів як нерухомого майна здійснюється відповідно до статей 181, 190 та 191 ЦК. При цьому за місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред'являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому (щодо інвестиційних договорів про будівництво нерухомого майна, договорів про участь у фонді фінансування будівництва тощо).
Отже, виходячи із аналізу даних роз'яснень, віднесення позовів до виключної підсудності здійснюється, виходячи із критерію їх виникнення з приводу нерухомого майна, навіть коли вимоги не заявлені безпосередньо відносно самого нерухомого майна.
Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що позивач звернувся із позовом про оскарження правочинів та реєстраційних дій, вчинених відносно нерухомого майна, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Відтак, справа підсудна Солом?янському районному суду м. Києва, із врахуванням вимог виключної підсудності, що передбачені ч. 1 ст. 30 ЦПК України, а тому 11 грудня 2018 року Солом?янський районний суд м. Києва правомірно відкрив провадження в даній цивільній справі.
Заперечуючи проти дій суду першої інстанції при відкритті провадження, відповідач в апеляційній скарзі посилався на порушення судом першої інстанції правил підсудності, встановлених ст. 27 ЦПК України, оскільки відповідачі проживають у інших районах м. Києва, непідсудних Солом?янському районному суду м. Києва.
Дані доводи не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки загальна підсудність не повинна застосовуватись, якщо є підстави для застосування виключної підсудності за ст. 30 ЦПК України.
Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції процесуального порядку направлення поштової кореспонденції відповідачу, який знаходиться за межами України, не є підставою для скасування ухвали про відкриття провадження у справі та відхиляються апеляційним судом.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Солом?янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.