АДРЕСА_4 травня 2019 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 752/6166/17
номер провадження: 22-ц/824/6282/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
за участю секретаря - Воронової Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника закритого акціонерного товариства «Київгума» - адвоката Рівного Євгенія Олександровича на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 березня 2019 року у складі судді Плахотнюк К.Г., у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Київгума» в особі ліквідатора Кудляка Євгена Васильовича до Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного управління юстиції в місті Києві Коровайко Оксани Сергіївни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Некрилова Костянтина Юрійовича, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень,
У березні 2017 року закрите акціонерне товариство «Київгума» (далі - ЗАТ «Київгума») в особі ліквідатора Кудляка Є.В. звернулось до суду з позовом до державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в місті Києві (далі - державний реєстратор Управління державної реєстрації ГТУЮ в місті Києві) Коровайко О.С., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі - приватного нотаріуса КМНО) Некрилова К.Ю., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Управління державної реєстрації ГТУЮ у місті Києві) про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, у якому просило:
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ у місті Києві Коровайко О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31230484 від 05 вересня 2016 року про реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 ;
визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Некрилова К.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31214947 від 02 вересня 2016 року про реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 ;
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ у місті Києві Коровайко О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 310050069 від 22 серпня 2016 року про реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_3 за ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ у місті Києві Коровайко О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31065765 від 23 серпня 2016 року про реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_4 за ОСОБА_2 та ОСОБА_2
05 березня 2019 року відповідач ОСОБА_6 подав до суду першої інстанції письмове клопотання про закриття провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Заява мотивована тим, що відповідно до ч.1 ст. 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), користуючись усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, має право звертатися виключно до господарського суду та лише у випадках, передбачених цим Законом. Згідно з ч.1 ст.41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку, а відповідно до ч.2 цієї статті ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження. Однак жоден з документів чи правочинів, на підставі яких за відповідачами ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і ОСОБА_2 було проведено державну реєстрацію об'єктів незавершеного будівництва: житлових корпусів №№ 16 , АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 за адресою: АДРЕСА_5 , не є скасованими, анульованими чи визнаними недійсними або такими, на підставі яких відповідачі не мали права подавати заяву про державну реєстрацію нерухомого майна у встановленому чинним законодавством порядку. Також позивач не надав доказів того, що комітетом кредиторів ЗАТ «Київгума»приймались рішення про звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів боржника недійсними. Тому вважає, що позовні вимоги, подані від імені боржника ЗАТ «Київгума» ліквідатором Кудляком Є.В., підлягають розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 березня 2019 рокузакрито провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник ЗАТ «Київгума» - адвокат Рівний Є.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Також просить покласти на ОСОБА_6 витрати по сплаті судового збору.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що даний спір є публічно - правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки суд не звернув уваги на те, що цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а пов'язаний з вирішенням спору про права позивача на нерухоме майно, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду. Тому вважає, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вказує, що заявлене відповідачем ОСОБА_6 клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що даний позов підлягає розгляду за правилами господарського судочинствав межах справи про банкрутство ЗАТ «Київгума», не підлягає задоволенню, оскільки предметом даного позову є скасування реєстраційних дій, що не підпадає під дію ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому провадження у справі не підлягає закриттю з цих підстав.
Відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 подали відзив на апеляційну скаргу ЗАТ «Київгума», в якому вказують, що вони не мають підстав стверджувати, що даний спір за позовною заявою ЗАТ «Київгума» в особі ліквідатора Кудляка Є.В. підлягає розгляду саме в порядку адміністративного судочинства. Вважають, що з огляду на суб'єктний склад сторін спору та вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо предметної юрисдикції справ за участі банкрута, даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства в межах справи про банкрутство. Зазначають, що доводи апеляційної скарги про те, що даний позов про скасування реєстраційних дій не підпадає під дію ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не заслуговують на увагу, оскільки даний спір є приватноправовим, стосується прав на майно і позивач звернувся за захистом свого порушеного права на користування земельною ділянкою та права власності на майновий комплекс, який розташований на цій земельній ділянці. Вказують, що ліквідатор ЗАТ «Київгума» не має будь-яких повноважень на проведення господарської діяльності банкрута та будь-яких прав на розпорядження земельною ділянкою чи ведення на ній або з її використанням господарську діяльність. Крім того, майно, реєстрація якого оскаржується позивачем по справі, не належало банкруту ЗАТ «Київгума» і не входило до складу його ліквідаційної маси. З урахуванням наведеного, просять змінити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в частині визначення предметної юрисдикції.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак суд першої інстанції належним чином вимог закону не виконав, прийняв судове рішення без дотримання норм процесуального права.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у даній справі, суд першої інстанції керувався п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України й виходив із того, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та підсудна Окружному адміністративному суду міста Києва.
Проте з вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п.1 ч.1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами п.1 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Наведені норми узгоджуються з положеннями ст.ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є скасування рішення приватного нотаріуса КМНО Некрилова К.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31214947 від 02 вересня 2016 року та скасування рішень державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ у місті Києві Коровайко О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31230484 від 05 вересня 2016 року, індексний номер 310050069 від 22 серпня 2016 року, індексний номер 31065765 від 23 серпня 2016 року, про реєстрацію права власності за відповідачами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на об'єкти незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 АДРЕСА_4.
Позовні вимоги ЗАТ «Київгума» в особі ліквідатора ОСОБА_7 . обґрунтовані тим, що реєстраційні дії з оформлення права власності на об'єкти незавершеного будівництваза відповідачами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 вчинені за відсутності для цього правових підстав, а саме, неподання ними документів, які підтверджують їх право на виконання будівельних робіт та речових прав на земельну ділянку, так як державна реєстрація права власності на об'єкти незавершеного будівництва проводиться лише за забудовником, а таким забудовником і користувачем земельної ділянки є позивач, а не вказані відповідачі.
Тобто, оскаржуючи проведення реєстраційних дій та прийняття рішень про державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна за відповідачами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 ,позивач фактично оспорює набуте ними право власності на ці об'єкти.
За правилами п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Аналіз зазначених обставин справи та норм права дає підстави вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а стосується захисту його приватного інтересу, оскільки спір щодо реєстраційних дій, здійснених на підставі укладених договорів, стосується спору про право цивільне, в межах якого можуть бути вирішені й питання, пов'язані з реєстрацією прав власності на будівлі.
Скасування рішень державного реєстратора з проведення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, на підставі яких відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 набули право власності, обов'язково будуть впливати на майнові права тих фізичних осіб, щодо яких ці реєстраційні дії буде скасовано, оскільки питання правомірності укладення угод та їх виконання, на підставі яких здійснено реєстрацію, обов'язково постане перед судом, який буде вирішувати цей спір.
Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, колегія суддів вважає, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки суду першої інстанцій, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства,є помилковими, оскільки стосуються набутого права власності на об'єкти нерухомого майна відповідачами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , що потребує встановлення судом обставин правомірності його набуття та виходить за межі компетентності адміністративних судів, а тому підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/17908/14.
За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для закриття провадження у даній справі відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можна визнати законною і обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню на підставі ст.379 ЦПК України, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Також колегія суддів вважає, що не підлягає задоволенню клопотання ОСОБА_6 про закриття провадження у даній справі з тих підстав, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, виходячи з такого.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 листопада 2013 року у справі №5002-19/5719.2-2010 за заявою кредитора товариства з обмеженою відповідальністю «Шико-2004», боржника ЗАТ «Київгума» визнано банкрутом; відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строком на 12 місяців; встановлено строк ліквідаційної процедури з дати прийняття цієї постанови до 08 листопада 2014 року; ліквідатором банкрута ЗАТ «Київгума» призначено арбітражного керуючого Кудляка Є.В.; припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Пітеляка В.В.; зобов'язано ліквідатора здійснити ліквідацію боржника у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», після проведення розрахунків із кредиторами, скласти та представити суду в строк до 08 листопада 2014 року на затвердження звіт про виконану роботу, ліквідаційний баланс із додатками, що передбачено законом (а.с.17-АДРЕСА_3 т.1).
Встановлено, що на даний час процедура ліквідації ЗАТ «Київгума» не завершена, іншого ніж ОСОБА_7 ліквідатора не призначено.
Наведене також підтверджується постановою апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року (а.с.28-33, т.3).
Відповідно до ч.1 ст.98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право:
1) звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом; 2) скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу; 3) отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом; 4) залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами; 5) запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їх згодою; 6) отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом направлення офіційних запитів до держателя або адміністратора відповідного реєстру; 7) подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх повноважень; 8) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно з ч.4 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
По справі встановлено, що предметом спору у даній справі є оскарження ЗАТ «Київгума» в особі ліквідатора Кудляка Є.В. проведення реєстраційних дій та прийняття рішень про державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна за відповідачами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 .
Тобто, даний спір не є майновим спором з вимогами до боржника, у тому числі спором про визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, а тому положення ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на спірні правовідносини не поширюються.
За таких обставин дана справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Тому клопотання ОСОБА_6 про закриття провадження у справі з тих підстав, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, не підлягає до задоволення з наведених вище підстав.
Що стосується прохання в апеляційній скарзі про покладення на відповідача ОСОБА_6 витрат по сплаті судового збору, то воно не підлягає задоволенню, оскільки чинним цивільним процесуальним законодавством України не передбачено вирішення апеляційним судом питання про розподіл судових витрат при скасуванні ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направленні справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника закритого акціонерного товариства «Київгума» - адвоката Рівного Євгенія Олександровича - задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 березня 2019 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді