справа № 755/6321/18 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Арапіна Н.Є.
21 травня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Саліхова В.В.
суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.
секретаря судового засідання: Дячук І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тельбін-комфорт» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 лютого 2019 року в справі за скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тельбін-комфорт», заінтересована особа: ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження,
У квітні 2018 року ОСББ «Тельбін-комфорт» звернулося до суду із скаргою та просив визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Головного територіального управління юстиції м. Києва Коломієць І.М. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 755/309/14-ц від 25.01.2017 про зобов'язання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тельбін-комфорт» відновити постачання холодної, гарячої і водовідведення та теплоенергїї в кв. АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 лютого 2019 року у задоволенні скарги відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСББ «Тельбін-комфорт» просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про задоволення скарги. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що квартира стягувача підключена до мереж тепло-водопостачання та водовідведення постачання, про що повідомлено державного виконавця та надано докази на підтвердження. Зазначає про добровільне виконання рішення суду боржником, тому державний виконавець неправомірно закінчила виконавче провадження за ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження». Також в порушення вимог законодавства державний виконавець не надав відповіді на заяву боржника 18.04.2017 та ігнорував надані боржником документи без повідомлення про їх прийняття чи відхилення. Звертає увагу на те, що постанова про поновлення виконавчого провадження була винесена в один день.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7028/2019
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що надані боржником документи не підтверджують добровільне виконання рішення суду. Вказав, що дії державного виконавця відповідають вимогам закону.
У судовому засіданні представники ОСББ «Тельбін-комфорт» - Снісаренко Л.А., Штеренберг О.О. підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведних в ній та просили останню задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про задоволення скарги.
ОСОБА_1 заперечував проти апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін.
Дніпровський РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві свого представника в судове засідання не направив, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомив.
На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності заінтересованої особи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСББ «Тельбін-комфорт» та Єршова Є.А., перевіривши наведені в скаргах доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2014 року, чим не виконано вимогист. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25 січня 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/309/15-ц від 25 червня 2014 року про зобов'язання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тельбін-Комфорт» відновити постачання холодної, гарячої води і водовідведення та теплоенергії в квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 71-72).
06 січня 2017 року ОСОБА_1 - стягувач звернувся до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/309/15-ц від 25 червня 2014 року (а. с. 70).
30 січня 2017 року головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коломієць І.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53299068 з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/309/15-ц від 25 червня 2014 року (а. с. 74-75).
23 лютого, 06 березня та 18 липня 2017 року головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коломієць І.М. складено акти державного виконавця, відповідно до яких виходом державного виконавця за адресою: квартира АДРЕСА_1 , встановлено, що рішення суду добровільно не виконано, водопостачання гарячої та холодної води не відновлено (а.с. 76, 80, 132).
03 березня 2018 року головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коломієць І.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до вимог п. 11 ч. 1 ст. 39, та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»(а. с. 150-151).
05 квітня 2018 року головним державним виконавцем подано до Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції України в місті Києві подання про притягнення керівника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тельбін-Комфорт» до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України (а. с. 146-149).
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тельбін-Комфорт», зазначаючи, що повністю виконало добровільно рішення суду від 25 червня 2014 року, звернулося до суду із відповідною скаргою.
Згідно ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на день винесення оскаржуваної постанови) у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Згідно п. 11 ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Згідно з ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Таким чином, рішення суду обов'язкові до виконання та державний виконавець пред винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження всі заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
При розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що боржник - ОСББ «Тельбін-комфорт» рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2014 року не виконує.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги правильними.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, ОСББ «Тельбін-комфорт» не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження добровільного виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2014 року.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тельбін-комфорт» залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 24.05.2019.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: І.М. Вербова
О.В. Шахова