ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
14 травня 2019 року 16:10 № 640/21584/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі судових засідань Прокопенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Імперіал Тобакко Продакшн Україна"
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
за участі представників сторін:
від позивача - Федоренко О.В.,
від відповідача - Кирилов О.В.
Приватне акціонерне товариство "Імперіал Тобакко Продакшн Україна" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників Державної фіскальної служби від 10 жовтня 2018 року №0011124104.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновок викладений Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві в акті від 24 вересня 2018 ороку №2804/28-10-41-04/20043260 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Імперіал Тобакко Продакшн Україна" з питань своєчасності повноти нарахування та сплати акцизного податку за період з 01 листопада 2017 року по 30 листопада 2017 року» про порушення підпункту 213.1, підпункту 213.2.1 пункту 213.2 статті 213 Податкового кодексу України є необґрунтованим, оскільки партію тютюнових виробів позивачем втрачено внаслідок крадіжки, у зв'язку з чим останній звернувся до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення, що в розумінні Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» є форс-мажорною обставиною, отже у позивача відсутній обов'язок нараховувати та сплачувати податкове зобов'язання з акцизного податку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року у порядку, визначеному частиною 7 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача вказує, під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Імперіал Тобакко Продакшн Україна" з питань своєчасності повноти нарахування та сплати акцизного податку за період з 01 листопада 2017 року по 30 листопада 2017 року встановлено відсутність вивезення підакцизних товарів, вказаних у митній декларації (експорт) від 28 листопада 2017 року №UA100110/2017/412674 за межі митної території України. Таким чином у позивача на дату подання декларації з акцизного податку за листопад 2017 року була в наявності митна декларація (експорт), по якій відсутні відомості, що підтверджують фактичне вивезення товару за межі митної території України, тобто не виконано вимоги підпункту 213.2.1 пункту 213.2 статті 213 Податкового кодексу України щодо операцій з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню, отже такі підакцизні товари підлягають оподаткуванню акцизним податком згідно з підпунктом 213.1.1 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України.
Додаткового представник відповідача зазначив, що позивачем не отримано належного доказу настання форс-мажорних обставин, яким є сертифікат торгово-промислової палати.
У відповіді на відзив представник позивача вказував на відсутність підстав, визначених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, для проведення позапланової перевірки позивача, оскільки останнім було надано у п'ятнадцятиденний строк запитувані відповідачем документи.
У додаткових поясненнях представник позивача вказує, що позивачем 18 січня 2019 року подано уточнюючу декларацію з акцизного податку за листопад 2017 року, у якій зменшено суму пільг у рядку Б11 «Сума пільг операцій, які не підлягають оподаткуванню акцизним податком (пункт 213.2 статті 213 розділу ІV Кодексу)», і додано суму 3 474 972 грн. в рядок зобов'язань Б1 «Операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції)», але одночасно знято дану суму по рядку Б9.2 «Інші випадки» Д1 (к.16).
В судовому засіданні 14 травня 2019 року представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
24 вересня 2018 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Імперіал Тобакко Продакшн Україна" з питань своєчасності повноти нарахування та сплати акцизного податку за період з 01 листопада 2017 року по 30 листопада 2017 року, результати якої оформлені актом від 24 вересня 2018 ороку №2804/28-10-41-04/20043260 (далі - акт перевірки).
З акту перевірки вбачається, що перевіркою Приватного акціонерного товариства "Імперіал Тобакко Продакшн Україна" з питань своєчасності нарахування та сплати акцизного податку за період з 01 листопада 2017 року по 30 листопада 2017 року встановлено порушення підпункту 213.1.1 пункту 213.1 статті 213, підпункту 213.2.1 пункту 213.2 статті 213 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з акцизного податку за листопад 2017 року на 3 474 971,5 грн.
На підставі акту перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2018 року №0011124104, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем тютюн та тютюнові вироби на загальну суму 3 343 714,38 грн (за податковим зобов'язанням 3 474 971,5 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 868 742,88 грн.).
Рішенням Державної фіскальної служби України від 07 грудня 2018 року №39741/6/99-99-11-06-01-25 скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2018 року №0011124104 залишено без задоволення.
Незгода позивача з податковим повідомленням-рішенням від 10 жовтня 2018 року №0011124104 зумовила звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до вимог пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової виїзної перевірки.
Так, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Відповідно до вимог пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
З наведених норм вбачається, що виявлена контролюючим органом недостовірність даних, що містяться у поданих платником податків податкових деклараціях, визначається законодавцем в якості підстави для призначення позапланової перевірки платника податків лише у випадку, коли сумніви, які виникли у контролюючого органу, не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.
Отже, передувати прийняттю контролюючим органом наказу про проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України має відповідний письмовий запит контролюючого органу про надання пояснень та їх документального підтвердження і невиконання такого запиту платником податків.
За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, є підстави для призначення документальної позапланової перевірки.
З наведених норм вбачається, що виявлена контролюючим органом недостовірність даних, що містяться у поданих платником податків податкових деклараціях, визначається законодавцем в якості підстави для призначення позапланової перевірки платника податків лише у випадку, коли сумніви, які виникли у контролюючого органу, не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.
За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, є підстави для призначення документальної позапланової перевірки.
Судом встановлено, що листом від 26 березня 2018 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України звернувся до позивача із запитом стосовно надання інформації та її документального підтвердження щодо обставин включення акцизного податку до податкової декларації акцизного податку за листопад 2017 року митної декларації №UA100110/2017/412674 від 28 листопада 2017 року.
Листом від 24 квітня 2018 року №98/18 позивачем надано відповідачу відповідні пояснення та документи на їх підтвердження.
В даному випадку суд вважає, що позивачем не усунуто виявлену відповідачем недостовірність даних, що містяться у поданій позивачем декларації акцизного податку за листопад 2017 року, тобто перевірку позивача призначено за наявності підстав, визначених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що на виконання умов контракту №75/ехр від 01 квітня 2016 року позивачем 28 листопада 2017 року відвантажено тютюнові вироби в кількості 830,0 тисяч штук загальною вартістю 31 598,60 євро, що підтверджено наступними документами: інвойсом IV 178759 від 28 листопада 2017 року, накладною на відпуск товарів/матеріалів IV 178759 від 28 листопада 2017 року, податковою накладною №83 від 28 листопада 2017 року, митною декларацією №UA100110/2017/412674 від 28 листопада 2017 року, CMR №211942 від 28 листопада 2017 року, дорученням №192937 від 28 листопада 2017 року, актом загрузки від 28 листопада 2017 року.
Через електронний документообіг Приватним акціонерним товариством "Імперіал Тобакко Продакшн Україна" 15 грудня 2017 року надіслано до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби декларацію акцизного податку за листопад 2017 року №9268974026 з додатками. В додатку 4 вказаної декларації «Розшифровка оборотів, які не підлягають оподаткуванню, звільняються від оподаткування, оподатковуються за нульовою ставкою у графі 14 «Дата перетину митного кордону» позивачем не зазначена дата перетину митного кордону України товару на суму акцизного податку 3 474 951,50 грн (гр. 10), яка не підлягає оподаткуванню по митній декларації від 28 листопада 2017 року №UA100110/2017/412674, номер якої вказано у графі 15 «Номер».
При цьому, до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 грудня 2017 року внесено запис про кримінальне провадження №12017250250002025, згідно фабули якого 29 листопада 2017 року двоє невідомих осіб чоловічої статі погрожуючи предметом зовні похожим на пістолет незаконно заволоділи автомобілем д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричепом д.н.з. НОМЕР_2 , в якому перебували тютюнові вироби, чим завдали Товариству з обмеженою відповідальністю "Ламан Тран-Експрес" матеріального збитку в особливо великих розмірах.
З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено відсутність фактичного вивезення підакцизних товарів, вказаних у митній декларації від 28 листопада 2017 року №UA100110/2017/412674, за межі митної території України.
З огляду на викладене, відповідач вказує, що у позивача на дату подання декларації з акцизного податку за листопад 2017 року в наявності митна декларація (експорт), по якій відсутні відомості, що підтверджують фактичне вивезення товару за межі митної території України, відповідно, позивачем не виконуються вимоги підпункту 213.2.1 пункту 213.2 статті 213 Податкового кодексу України щодо операцій з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню, і, відповідно, такі товари підлягають оподаткуванню акцизним податком згідно з підпунктом 213.1.1 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання з акцизного податку за листопад 2017 року на 3 474 971,50 грн.
Відповідно до підпункту 213.2.1 пункту 213.2 статті 213 Податкового кодексу України операції з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню: вивезення (експорту) підакцизних товарів (продукції) платником податку за межі митної території України.
Товари (продукція) вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною декларацією, у тому числі, якщо відвантаження відбулося у звітному періоді, а вивезення (експортування) - у наступному звітному періоді і на дату подання декларації з акцизного податку за звітний місяць наявна така митна декларація.
Згідно з частинами 1, 5 статті 255 Митного кодексу України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Митного кодексу України митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до пункту 29 частини 1 статті 4 Митного кодексу України митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Так, постановою Кабінету Міністрів України «Питання пов'язані із застосуванням митних декларацій» від 21 травня 2012 року №450 підтвердження здійснення експортної операції є наявність відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України на зворотному боці аркуша з позначенням « 3/8» форми МД-2 засвідченою підписом та особистою номерною печаткою посадової особи митного органу, яким оформлено відповідну митну декларацію на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії, а в разі декларування товарів з використанням електронної митної декларації, шляхом внесення посадовою особою митного органу в пункті пропуску через державний кордон до Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів інформації про вивезення товарів за межі митної території України.
Відповідно до частини 1 статті 82 Митного кодексу України експорт (остаточне вивезення) - це митний режим відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.
Одночасно частиною 1 статті 84 Митного кодексу України визначено, що товари поміщені у митний режим експорту, втрачають статус українських товарів з моменту їх фактичного вивезення за межі митної території України.
Згідно підпунктів 213.1.1, 213.1.6 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є операції з: реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції); обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат з урахуванням пункту 214.6 статті 214 цього Кодексу.
Пунктом 216.3 статті 216 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкового зобов'язання щодо зіпсованого, знищеного, втраченого підакцизного товару (продукції) є дата складання відповідного акта. У цьому пункті втраченим є товар (продукція), місцезнаходження якого платник податку не може встановити.
Разом з цим, пунктом 216.3 статті 216 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо втраченого підакцизного товару (продукції) не виникає, якщо:
а) платник податку документально зафіксував ці втрати та надав контролюючим органам необхідні докази того, що відповідний підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок аварії, пожежі, повені чи інших форс-мажорних обставин і його використання на митній території України є неможливим;
б) підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого товару (продукції) чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом. Ця вимога застосовується у разі втрати підакцизних товарів (продукції) у межах нормативів втрат, які затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, не підлягають оподаткуванню операції з підакцизними товарами у разі підтвердження факту вивезення (експорту) підакцизних товарів (продукції) платником податку за межі митної території України, або підтвердження втрати такої продукції внаслідок форс-мажорних обставин.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Отже, протиправні дії третіх осіб є форс-мажорною обставиною визначеною статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», яка підлягає засвідченню Торгово-промисловою палатою України.
Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати від 15 липня 2014 року № 40(3), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
З системного аналізу викладеного вбачається, що крадіжка тютюнових виробів, за фактом вчинення якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено запис №12017250250002025 від 01 грудня 2017 року, є форс-мажорною обставиною. Проте, наявність такої форс-мажорної обставини потребує засвідчення Торгово-промисловою палатою України.
Судом встановлено, що позивачем не вчинено жодних дій з метою отримання відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України, тобто у позивача відсутні належні доказами наявності форс-мажорної обставини, яка звільняє від оподаткування, отже такі товари (продукція) підлягають оподаткуванню відповідно до підпункту 213.1.1 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України.
За таких обставин, висновки Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про порушення позивачем вимог підпункту 213.1.1 пункту 213.1 статті 213, підпункту 213.2.1 пункту 213.2 статті 213 Податкового кодексу України знайшли підтвердження під час розгляду справи.
Одночасно суд вважає безпідставним посилання позивача на уточнюючу декларацію з акцизного податку за листопад 2017 року, у якій зменшено суму пільг у рядку Б11 «Сума пільг операцій, які не підлягають оподаткуванню акцизним податком (пункт 213.2 статті 213 розділу ІV Кодексу)» і додано суму 3 474 972 грн. в рядок зобов'язань Б1 «Операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції)», але одночасно знято дану суму по рядку Б9.2 «Інші випадки» Д1 (к.16), подану 18 січня 2019 року, оскільки така декларація подана після проведення перевірки.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування правомірності свого рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про не обґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Імперіал Тобакко Продакшн Україна" відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко
Повний текст рішення виготовлено 24 травня 2019 року.