36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
20.05.2019р. Справа № 917/243/19
за позовною заявою Приватного підприємства "ІНТЕБ-ПЛАСТ" (39631, Полтавська область, м. Кременчук, пров. Героїв Бреста, буд. 52, код ЄДРПОУ 36805047)
до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (39039, м. Полтава, вул. В. Чорновола (Куйбишева), 22-А, код ЄДРПОУ 32017261)
про стягнення 1 106 648,50грн.,
Суддя Ореховська О.О.
Секретар судового засідання Кобець Н.С.
За участю представників:
від позивача - Москаленко І.О., посвідчення адвоката № 1796 від 25.07.2017р.
від відповідача - ОСОБА_1 , посвідчення адвоката № 1315 від 26.08.2016р., ордер на надання правової допомоги ПТ № 140536 від 16.05.2019р.
В судовому засіданні 20.05.2019р. суд, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.
Приватне підприємство "ІНТЕБ-ПЛАСТ" звернулось до господарського суду Полтавської області із позовною заявою (вх. № 328/19 від 11.02.2019р.) до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості за Договором купівлі - продажу (поставки) товарів (з доставкою) № 19/04-18б від 19.04.2018р. в сумі 1 106 648,50грн. , з яких 1 030 940,76грн. - основний борг, 1 587,65грн. - пеня, 13 049,00грн. - 3% річних, 61 071,00грн. - інфляційні втрати.
Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання з оплати поставленого ОСОБА_2 , внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.02.2019р. ( з урахуванням ухвали суду від 21.02.2019р. про виправлення описки) зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/243/19. Призначено підготовче засідання у справі на 19.03.2019р.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.03.2019р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 02.05.2019р.
Оскільки дата проведення підготовчого засідання припала на період перебування судді Ореховської О.О. у відпустці, ухвалою суду від 26.04.2019р. визначено нові дату та час проведення судового засідання у справі - 20.05.2019р.
В судовому засіданні 20.05.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 917/243/19 та за письмовою згодою всіх учасників справи розпочато розгляд справи по суті, про що постановлено протокольну ухвалу.
Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 2511 від 13.03.2019), в якому визнає наявність заборгованості перед позивачем за поставлені товари в сумі 1 030 940,76 грн. Позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1 587,65грн., 3% річних в сумі 13 049,00 грн. та 61 071,00грн. інфляційних вважає незаконними та необґрунтованими, посилаючись на умови укладеного сторонами Договору купівлі - продажу (поставки) товарів (з доставкою) № 19/04-18б від 19.04.2018р. , зокрема, на:
- п.7.3.8 Договору, яким передбачено, що неустойка, встановлена даним Договором для покупця є виключною. В разі порушення покупцем умов Договору, винна сторона зобов'язана сплатити на користь іншої сторони (на вимогу останньої) неустойку (штраф, пеню) передбачену цим Договором, без відшкодування збитків;
- п. 7.3.12 Договору, яким передбачено, що нарахування будь-яких сум щодо відповідальності замовника за невиконання грошового зобов"язання за цим Договором припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов"язання.
З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що датою початку обрахунку прострочення виконання зобов"язання за Договором з урахуванням п. 4.3. Договору є 07.09.2018р., а датою закінчення з обрахунку прострочення виконання зобов"язання за Договором з урахуванням п. 7.3.12 Договору (один місяць) - 07.10.2018р., що становить 31 день, а не 154 дні, як зазначає позивач
- п.7.3.13 Договору, згідно якого загальний розмір відповідальності покупця за цим Договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов"язань замовника.
З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що загальний розмір його відповідальності перед позивачем не може перевищувати 10 309,40грн.
29.03.2019 р. від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 3192), в якому останній не погоджується з запереченнями відповідача та, посилаючись, зокрема, на п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Також позивач звертає увагу на те, що нарахування пені за порушення виконання договірних зобов"язань передбачено ст. 7.3.7 Договору. Зазначає, що обрахування пені ним проведено з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає.
Представник відповідача проти позову заперечує за мотивами, викладеними у відзиві на позов.
Під час розгляду справи судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
19.04.2018р. між Приватним підприємством "Інтеб-Пласт" (постачальник, позивач) та Дочірнім підприємством "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупець, відповідач) укладено Договір купівлі - продажу (поставки) товарів (з доставкою) № 19/04-18б (надалі-Договір), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов"язався поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов"язався прийняти і оплатити наступні товари - Код 09130000-9 Нафта і дистилятори (бензин А-92) згідно ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" (надалі - Товар).
Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:
- ОСОБА_3 , що підлягає поставці згідно умов цього Договору становить: бензин А-92 - 250 000,0л. Кількість товару є орієнтовною, остаточна кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором визначається відповідно до заявок Покупця, оформлених згідно вимог цього Договору. Покупець на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку Товару та не зобов"язаний замовляти Товар на всю суму, визначену сторонами як ціна Договору (п. 1.2. Договору);
- Постачальник повинен поставити покупцю Товар (товари), якість яких відповідає умовам (вимогам) ДСТУ 4839:2007. "Бензини автомобільні підвищеної якості" чи ДСТУ 7687:2015 "Бензини автомобільні Євро. Технічні умови" чи іншим діючим нормам (п. 2.1. Договору);
- Ціна цього Договору становить 7 925 000,00грн., у тому числі ПДВ - 1 320 833,33грн., що станом на дату укладання Договору дорівнює загальній вартості Товару. Загальна вартість Товару за цим Договором складається із вартості кожної партії Товару , поставленої в межах строку дії цього Договору (п. 3.1. та 3.2. Договору);
- Ціна за одиницю товару на момент укладання договору становить 31,70грн./л з ПДВ (п. 3.6. Договору);
- Розрахунки за поставлений Товар проводяться шляхом: оплати покупцем розрахунку постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у п.4.2 Договору, проте у будь-якому випадку після отримання покупцем повного розрахунку від замовника на відповідні цілі (п. 4.1. Договору);
- Сторони свідчать, що покупець зобов"язується розрахуватись з постачальником за отриманий товар протягом 90 банківських днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначений в п. 4.1., п. 4.2. цього Договору проте у будь-якому випадку лише після отримання покупцем повного розрахунку від замовника на відповідні цілі. У випадку затримки Постачальником передачі повного пакету документів, визначених Договором цінним листом з описом вкладення Покупцю, обов"язок оплатити відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов"язань (п.4.3 Договору);
- Датою передачі товару від продавця покупцю, вважається дата підписання видаткової накладної на Товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально - відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами та виконання постачальником умов Договору (п. 5.4. Договору);
- Постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку Товарів у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку Товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього Договору; належним чином виконувати умови Договору (п. 6.3. Договору);
- Покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені Товари; приймати поставлені Товари згідно з видатковими накладеними актом приймання-передачі товару; належним чином виконувати умови Договору (п. 6.1. Договору);
- У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов"язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором. Передбачена законами України відповідальність застосовується з урахуванням положень цього Договору (п. 7.1. Договору);
- Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018р. (п. 10.1. Договору);
- Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 10.3. Договору).
На виконання господарсько-договірних зобов"язань позивач передав у власність відповідача товар (бензин А-92 ) на загальну суму 1 030 940,76грн., що підтверджується видатковими накладними № 27/04 від 27.04.2018р. (на суму 397 734,60грн.) та № 27/04-2 від 27.04.2018р. (на суму 633 206,16грн.), підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.
Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату № 27/04-4 від 27.04.2018р. на суму 397 734,60грн. та № 27/04-5 від 27.04.2018р. на суму 633 206,16грн., які відповідачем оплачені не були.
Станом на дату звернення позивача з позовом за відповідачем рахується заборгованість за Договором купівлі - продажу (поставки) товарів (з доставкою) № 19/04-18б від 19.04.2018р. в розмірі 1 030 940,76грн., що також підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву (вх. № 2511 від 13.03.2019р.).
Таким чином, оскільки відповідач свої зобов"язання за Договором в частині своєчасного розрахунку за поставлений товар не виконав, позивач звернувся до суду за захстом своїх порушених прав та законних інтересів. При цьому, просить стягнути з відповідача 1 106 648,50грн. , з яких 1 030 940,76грн. - основний борг, 1 587,65грн. - пеня, 13 049,00грн. - 3% річних, 61 071,00грн. - інфляційні втрати.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до норм ст. ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Відповідно ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки та купівлі-продажу.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України).
Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.
Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.
Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Судом встановлено, позивач виконав свої договірні зобов'язання належним чином, здійснив передачу товару відповідачеві на умовах, визначених умовами Договору. Факт отримання товару відповідачем не заперечується.
За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В п. 4.3 Договору сторони узгодили, що покупець зобов"язується розрахуватись з постачальником за отриманий товар протягом 90 банківських днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначений в п. 4.1., п. 4.2. цього Договору проте у будь-якому випадку після отримання покупцем повного розрахунку від замовника на відповідні цілі. У випадку затримки Постачальником передачі повного пакету документів, визначених Договором цінним листом з описом вкладення Покупцю, обов"язок оплатити відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов"язань (п.4.3 Договору).
Посилання представника відповідача в судовому засіданні на те, що за умовами п. 4.3. Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем після отримання ним повного розрахунку від замовника до уваги не приймається з огляду на приписи ст. ст. 212 та 692 ЦК України. Так, зокрема, згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фіксують факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Таким чином, обов'язок відповідача щодо оплати товар витікає з положень Цивільного Кодексу України, умов Договору, а строк оплати є таким, що настав.
Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення своїх договірних зобов"язань, оплату товару в сумі 1 030 940,76грн. не здійснив. Доказів в спростування вищевикладеного відповідач суду не надав.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення 1 030 940,76грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За неналежне виконання відповідачем умов Договору позивач заявив до стягнення з відповідача 1 587,65грн. пені, обрахування якої позивачем здійснено за 154 дні прострочення виконання зобов"язання починаючи з 07.09.2018р.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В п. 7.3.7. Договору сторони узгодили, що в разі порушення строку оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов"язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,001% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,0001% від суми боргу (сплачується одноразово).
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Дослідивши умови укладеного між сторонами у справі Договору суд встановив відсутність у ньому застережень щодо нарахування пені у інший спосіб ніж той, що передбачений нормами ЦК України та ГК України
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що заявлений розмір пені відповідає вимогам ЦК України, ГК України та умовам Договору, тому позовні вимоги в частині нарахування пені в сумі 1 587,65грн.грн. є правомірними та підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга Закон").
Позивачем за час прострочення виконання грошового зобов'язання нараховано та заявлено до стягнення з відповідача:
- 13 049,00грн. 3% річних, обрахування яких здійснено за 154 дні прострочення виконання зобов"язання починаючи з 07.09.2018р.;
- 61 071,00грн. інфляційних втрат за період з вересень 2018р. - січень 2019р.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Вищенаведене спростовує твердження відповідача про безпідставність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
Судом встановлено, що відповідач не виконав грошове зобов'язання у строк, визначений укладеним між сторонами Договором, що, водночас, визнається останнім у поданому до суду відзиві на позовну заяву.
Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних нарахувань та 3% річних, суд прийшов до висновку, що заявлені розміри нарахувань не перевищують розрахункових, відповідають вимогам чинного законодавства і є правомірними (перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних витрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон").
Таким чином, оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 13 049,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 61 071,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунком позивача, який за перерахунком суду є арифметично вірним.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 030 940,76грн. основного боргу, 1 587,65грн. пені, 13 049,00грн. 3% річних та 61 071,00грн. інфляційних втрат обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (39039, м. Полтава, вул. В. Чорновола (Куйбишева), 22-А, код ЄДРПОУ 32017261, р/р НОМЕР_1 в ПАТ "МТБ БАНК", МФО 328168, ІПН 320172616015) на користь Приватного підприємства "ІНТЕБ-ПЛАСТ" (39631, Полтавська область, м. Кременчук, пров. Героїв Бреста, буд. 52, код ЄДРПОУ 36805047, ІПН 368050416039, р/р НОМЕР_2 в АТ "Райффайзен Банк "Аваль", м. Київ, МФО 380805, р/р НОМЕР_3 в ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 331401) основний борг за Договором купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) № 19/04-18б від 19.04.2018р. в сумі 1 030 940,76грн., пеню в сумі 1 587,65грн., 3% річних в сумі 13 049,00грн., інфляційні втрати в сумі 61 071,00грн. та 16 599,75грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 24.05.2019р.
Суддя О.О. Ореховська