ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.05.2019Справа № 910/3924/19
Господарський суд міста у складі судді Бондаренко Г. П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 910/3924/19
За позовом Споживчого товариства "УТФ" (04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 30, офіс 287)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул.Пожарського, 3)
Про стягнення штрафних санкцій по договору
Без виклику учасників (представників) справи
Споживче товариство "УТФ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (відповідач) про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну оплату заборгованості за договором поставки кукурудзи та пшениці № 291/2017/КАМ/О від 30.08.2017 року у розмірі 8 619, 68 грн, з яких 3 053, 90 грн пені, 315, 92 грн трьох відсотків річних, 3 391, 50 грн інфляційних втрат та 1 858, 36 грн втраченої вигоди, а також просив покласти на відповідача витати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки кукурудзи та пшениці № 291/2017/КАМ/О від 30.08.2017 року, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач несвоєчасно оплатив прийнятий ним товар, тим самим прострочив виконання свого обов'язку, внаслідок чого у відповідача виникло зобов'язання по оплаті штрафних санкцій перед позивачем за неналежне виконання вказаного правочину.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи №910/3924/19 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін; запропоновано сторонам надати докази по справі та повідомлено, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду у строк до 15.04.2019.
17.04.2019 до відділу діловодства суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог СТ «УТФ» в повному обсязі. Так, відзив обґрунтовано тим, що всупереч умов Договору, Позивачем надавалися документи вибірково, не у момент поставки та не в повному об'ємі. До того ж, відповідно до Витягу з ЄРПН № 56023 від 22.01.2018, податкову накладну № 22 від 26.12.2017 було зареєстровано Продавцем 09.01.2018. Крім того, документи про поставку товару було надано до покупця 29.12.2017, що підтверджується штемпелем на накладній № 26 від 26.12.2017. Таким чином, відповідач наголошує на тому, що Позивачем вчасно не надано всіх необхідних документів, передбачених договором № 291/2017/КАМ/О від 30.08.2017, зокрема сертифікатів якості, накладної, не зареєстровано податкову накладну, то за таких обставин у Відповідача не настало зобов'язання по оплаті за поставлений Позивачем Товар, відповідно до чого судом не можуть бути задоволені вимоги стосовно стягнення з ТОВ «Комплекс Агромарс» пені за прострочення виконання зобов'язання, 3% річних за користування чужими коштами, тому як строк виконання зобов'язання по оплаті за поставлений Товар не настав, відповідно відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій. Також Відповідач зазначив, що розмір позовних вимог розраховано Позивачем невірно, оскільки під час нарахування інфляційних збитків не були враховані положення абзацу третього п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань». Крім того, Відповідач стверджує, що Позивачем не обґрунтовано та не доведено підстав для нарахування збитків у вигляді упущеної вигоди, не подано доказів на підтвердження його реальної можливості щодо отримання доходів у вигляді недоотриманих відсотків від відкриття депозитного рахунку, з огляду на це вимоги Позивача про стягнення упущеної вигоди не можна визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
17.04.2019 від Позивача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності, в якому міститься прохання застосувати строки спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва -
30.08.2017 між Споживчим Товариством «УТФ», в особі Голови правління Кравець Ігоря Вячеславовича (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (Філія «Київкомбікорм»), в особі Генерального директора Сігал Марини Анатоліївни (далі - Покупець) укладено договір поставки кукурудзи та пшениці №291/2017/КАМ/О (далі - Договір), відповідно до п. 3.1. якого Постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку Товару , який не обтяжений правами третіх осіб, передати його у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений Постачальником товар належної якості та в обумовлені сторонами строки.
Згідно з п. 3.2. договору, предметом даного Договору є поставка кукурудзи та пшениці, що вирощується на полях (далі - Товар), кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю якого та вартість визначена специфікаціями до даного договору та товарно-супровідними документами а кожну окрему партію товару.
Пунктом 4.3. Договору встановлено, що строк поставки Товару складає 2 (два) робочих дні з моменту замовлення Покупця.
Вартість Товару визначається у рахунку-фактурі, який виставляється Постачальником на кожну окрему партію Товару (п. 7.1. Договору).
Згідно п. 7.2. Договору, розрахунок за Товар здійснюється на умовах 100% після оплати вартості замовленого Товару на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 7 (семи) календарних днів за умови настання наступних умов:
· з дати поставки Товару Покупцю;
· за умови отримання оригіналів документів, зазначених в п. 4.4. даного Договору;
· за умови реєстрації податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних.
В свою чергу п. 4.4. Договору встановлює, що у момент поставки на кожну партію товару Постачальник надає Покупцю наступні документи:
· сертифікат якості;
· товарно-транспортна накладна (ТТН);
· видаткову накладну;
· оригінал рахунку-фактури;
· інші супровідні документи згідно діючого законодавства.
В п. 8.3. Договору сторони погодили, що Покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення, від вартості неоплаченого Товару.
На виконання умов укладеного Договору Постачальник здійснив поставку узгодженого Товару Покупцю за накладною № 26 від 26.12.2017 на суму 226 100,00 грн.
Однак, як зазначає Позивач, в порушення умов укладеного Договору, Відповідачем за вищевказаною накладною було здійснено розрахунок за Товар поза межами 7 (семи) календарних днів, як то передбачено п. 7.2. Договору, а саме 19.01.2018, що підтверджується Платіжним дорученням № 9623044281 на суму 45 220,00 грн. та Платіжним дорученням № 9623044328 на суму 180 880,00 грн.
У зв'язку з тим, що Відповідач порушив умови Договору, несвоєчасно розрахувавшись за отриманий Товар згідно накладної № 26 від 26.12.2017, Позивачем нараховано пеню у розмірі 3 053,90 грн., 3% річних у розмірі 315,92 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 391,50 грн. та втрачену вигоду у розмірі 1 858,36 грн.,. яку позивач просить стягнути з відповідача
Таким чином, предметом позову у справі є вимога Позивача про стягнення з Відповідача штрафних санкцій (пені, 3% та інфляційних витрат) у розмірі 6 761,32 грн. та втраченої вигоди у розмірі 1 858,36 грн.
В свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач зазначає про те, що Позивачем не були надані оригінали документів, зазначені в п. 4.4. Договору, що є порушенням п. 7.2. Договору. Крім того, відповідно до Витягу з ЄРПН № 56023 від 22.01.2018, податкову накладну № 22 від 26.12.2017 було зареєстровано Продавцем 09.01.2018, що свідчить про не вірний та не обґрунтований розрахунок заявленої позовної вимоги щодо визначення дати початку нарахування пені, 3.% та інфляційних витрат.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських, згідно ст.. ст.. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.. ст.. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України і у відповідності до приписів ст.. 629 ЦКУ є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст. 655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 ЦКУ за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. (ч.2, 3 ст. 712 ЦКУ).
Згідно ч.1 ст. 530 ЦКУ якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦКУ покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що розрахунок за Товар здійснюється протягом 7 (семи) календарних днів за умови настання наступних умов: з дати поставки Товару Покупцю; за умови отримання оригіналів документів, зазначених в п. 4.4. даного Договору; за умови реєстрації податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних.
Тобто, між сторонами було погоджено оплату Товару не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати поставки Товару Покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних. Саме дата реєстрації податкової накладної і є початком відліку для виникнення обов'язку у Покупця оплати отриманого Товару.
Відповідно до Витягу з ЄРПН № 56023 від 22.01.2018, податкову накладну № 22 від 26.12.2017 було зареєстровано Продавцем 09.01.2018. Таким чином, розрахунок за Товар повинен був бути здійснений Покупцем до 16.01.2018 включно. В той же час, згідно з Платіжним дорученням № 9623044281 на суму 45 220,00 грн. та Платіжним дорученням № 9623044328 на суму 180 880,00 грн. оплата Товару була здійснена Покупцем 19.01.2018, що доводить факт виконання Покупцем взятих на себе зобов'язань з пропуском погодженого сторонами строку на два дні.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст..610 ЦКУ).
Статтею 611 ЦКУ встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно з приписами ст. 230 Господарського кодексу України, у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
В п. 8.3. Договору сторони погодили, що Покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення, від вартості неоплаченого Товару.
Однак, згідно з ч. 1, 2 ст. 258 ЦКУ для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Як встановлено п. 1 ч. 2 статті 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Враховуючи те, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару по договору № 291/2017/КАМ/О від 30.08.2017 року з 17.01.2018 року, то позовні вимоги про стягнення пені за порушення такого зобов'язання можуть бути заявлені протягом одного року, тобто до 18.01.2019 року включно.
Позовну заяву про стягнення пені за порушення строків виконання відповідачем грошового зобов'язання подано позивачем 28.03.2019 року, про що свідчить відмітка канцелярії суду про прийняття позовної заяви, тобто з пропуском встановленого строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем у справі.
Як встановлено ч. 4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування кої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, в частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3 053,90 грн Позивачу належить відмовити через заявлено даної вимоги поза межами строку позовної давності.
Вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий Позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позивних вимог в цій частині, оскільки при розрахунку Позивачем було допущено помилку під час визначення періодів нарахування, а саме дати початку та дати закінчення прострочення.
Тож, за розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення інфляційних втрат є сума у розмірі 0 грн., що свідчить про відсутність підстав у задоволенні позивних вимог в цій частині, яка розрахована наступним чином:
Сума заборгованості (грн.)Розрахунковий періодКількість днів прострочкиІндекс інфляції за заданий періодВтрати від інфляції за розрахунковий період
226 100,0017.01.2018-18.01.2018200
Загальна сума втрат від інфляції за заданий період0
(розрахунок інфляційних втрат здійснено за допомогою системи Ліга:Закон)
Перевіривши наданий Позивачем розрахунок трьох відсотків річних, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позивних вимог в цій частині, оскільки при розрахунку Позивачем було допущено помилку під час визначення періодів нарахування, а саме дати початку та дати закінчення прострочення.
Тож, за розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення трьох відсотків річних є сума у розмірі 37,17 грн., яка розрахована наступним чином:
Сума заборгованості (грн.)Розрахунковий періодКількість днів прострочкиПроцентна ставкаСума 3% річних за розрахунковий період
226 100,0017.01.2018-18.01.201823%37,17
Загальна сума трьох відсотків річних за заданий період37,17
(розрахунок трьох відсотків річних здійснено за допомогою системи Ліга:Закон)
В іншій частині цих позовних вимог Позивачу належить відмовити.
Стосовно відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди слід зазначити наступне.
Згідно п.2 ч.2 ст. 22 ЦКУ збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 ст. 224 ГКУ).
До того ж, згідно ч.4 ст. 623 ЦКУ при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Однак, Позивачем не надано доказів на підтвердження понесення реальних збитків у вигляді упущеної вигоди. Оскільки позивачем не доведено реальність суми, яку він заявляє до стягнення як упущену вигоду, зокрема не надано доказів укладення депозитного договору, можливості внесення сум коштів на депозит, а не використання даних грошових коштів у господарській діяльності тощо, позивні вимоги в зазначеній частині задоволенню не підлягають як не доведені та не обґрунтовані.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі ст.. 74 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи факт порушення Відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати отриманого Товару, неправильне визначення Позивачем періодів нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, а також необґрунтованість позовних вимог в частині упущеної вигоди, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
У відповідності до п.2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає судовий збір в розмірі 7,68 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Споживчого товариства "УТФ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул.Пожарського, 3) на користь Споживчого товариства "УТФ" (04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 30, офіс 287) три відсотки річних у розмірі 37 (тридцять сім) грн 17 коп. та 7 (сім) грн 68 коп. судового збору.
3. В решті позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 3 053 (три тисячі п'ятдесят три) грн. 90 коп., інфляційних втрат у розмірі 3 391 (три тисячі триста дев'яносто одна) грн. 50 коп. та упущеної вигоди у розмірі 1 858 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 36 коп. - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 24.05.2019
Суддя Г.П. Бондаренко