ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.05.2019Справа № 910/2014/19
Господарський суд міста Києва у складі:
судді: за участю секретаря:Данилової М.В. Бордунової К.Е.
за участю представників сторін: від позивача: не з'явилися.; від відповідача: не з'явилися.
за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м.Львів, вул. Д. Апостола, 1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Депсол Україна» (01042, м. Київ, вул. І.Кудрі, 37 А, нежитлове приміщення № 1)
про визнання договору укладеним, -
визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду, -
18 лютого 2019 року до Господарського суду міста Києва від Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (позивач) надійшла позовна заява № 09-892вих. від 13.02.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Депсол Україна» (відповідач) про визнання договору № 6050/А від 18 квітня 2018 року про постачання теплової енергії в гарячій воді укладеним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладання спірного договору є обов'язковим для сторін, як наслідок відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем є порушенням чинного законодавства України у сфері теплопостачання, оскільки відповідач фактично споживає теплову енергію у вигляді гарячої води з метою опалення нежитлового приміщення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року у справі № 910/2014/19 позовну заяву № 09-892вих. від 13.02.2019 року Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Депсол Україна» про визнання договору укладеним залишено без руху, надано Львівському міському комунальному підприємству «Львівтеплоенерго» строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 року у справі № 910/2014/19 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи № 910/2014/19 здійснювати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі № 910/2014/19 призначено на 20.03.2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 року повідомлено сторін про призначення справи № 910/2014/19 до судового розгляду по суті на 10.04.2019 року
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 року повідомлено сторін про оголошену в судовому засіданні перерву на 15.05.2019 року.
25.04.2019 року через відділ діловодства суду від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій просив поновити пропущений процесуальний строк для подання заяви про зменшення позовних вимог та визнати укладеним договір № 6050/А від 25.04.2018 року про постачання теплової енергії в гарячій воді з 25.04.2018 року по 05.03.2019 року.
У судове засідання 15.05.2019 року представник Відповідача не з'явився, проте 10.05.2019 року через відділ діловодства суду від Відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання, у зв'язку з неможливістю представника Відповідача бути присутнім у судовому засіданні, втім ці причини не визнані судом поважними.
У судове засідання 15.05.2019 року представник Позивача не з'явився, проте 25.04.2019 року через відділ діловодства суду від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його представників.
На час подання позовної заяви у справі № 910/2014/19 Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Товариство з обмеженою відповідальністю «Депсол Україна» було власником приміщень загальною площею 90,6 кв.м. за адресою: м. Львів, проспект Червоної калини, 109 .
Зі змісту позовної заяви, вбачається, що 25.04.2018 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» скерувало для підписання два примірники договору №6050/А від 25.04.2018 року про постачання теплової енергії в гарячій воді. Договір Відповідач не підписав і не повернув примірник Позивачу. На підтвердження цього Позивачем надано копії опису вкладення у цінний лист та копію фіскального чеку від 25.04.2018 року № ФН 30000094587.
Відповідно до п.6 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 1875-IV чинній на момент спірних правовідносин), особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 1875-IV чинній на момент спірних правовідносин), балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Згідно з пунктом 3 Правил № 1198, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1198, споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Відповідно до ст.184 Господарського кодексу України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Відповідно до ч 3, 4 ст.179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Відповідно до ч.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання», теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У разі якщо така організація не є теплотранспортуючою, то теплотранспортуюча організація не має права відмовити теплогенеруючій організації у транспортуванні теплової енергії, якщо це дозволяють технічні можливості системи.
Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», основними обов'язками споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до додатку №2 до договору №185/А від 01.10.2011 року про постачання теплової енергії в гарячій воді з попереднім власником приміщення, розташованого за адресою м. Львів, проспект Червоної калини, 109 , за даною адресою знаходиться не житлове приміщення.
Таким чином, вказані норми містять загальне правило про необхідність споживання теплової енергії на підставі договору для суб'єктів, теплоспоживче обладнання яких (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввод приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі, за наявності у цих суб'єктів індивідуального приладу обліку теплової енергії, тоді як відносини зі споживання теплової енергії фізичними особами, що мають статус суб'єкта господарювання, та/або юридичними особами, житлові/нежитлові приміщення яких розмішені у складі багатоквартирного будинку і які є її кінцевими споживачами, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Обов'язковим для учасників таких відносин є укладення договору відповідно до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 6.11.2018 року у справі № 904/7024/17.
Суд наголошує, що вимоги чинного законодавства передбачають зобов'язання укладати договір з теплопостачальними організаціями саме споживача теплової енергії.
Суд також звертає увагу, що під час розгляду судової справи № 910/2014/19 приміщення, розташоване за адресою м. Львів, проспект Червоної калини, 109, вибуло з володіння Відповідача, а відтак обов'язок щодо укладання договору у Відповідача вже відсутній.
Відповідно до ст..640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Відповідно до ст. 241. Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З аналізу наведених норм вбачається, що договір є укладеним з моменту набрання законної сили рішення суду. Таким чином визнання договору укладеним з певного часу суперечить вимогам чинного законодавства.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у вигляді визнання укладеним договору № 6050/А від 25.04.2018 року про постачання теплової енергії в гарячій воді з 25.04.2018 року по 05.03.2019 року задоволенню не підлягають.
Водночас, суд звертає увагу,що відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Тому Позивач не позбавлений права звернутись до суду з заявою про стягнення заборгованості за фактично отриману теплову енергію.
Керуючись ст.ст. 73, 86, 123, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24.05.2019р.
Суддя Данилова М.В.