вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
м. Київ
"22" травня 2019 р. Справа № 911/607/19
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.
за участю секретаря судового засідання Абраменко М. , дослідивши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Мейкерс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівка-35"
простягнення 178 699,22 грн.
Представники сторін:
від позивача: Куделя Л.В.;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дрім Мейкерс» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівка-35» про стягнення 178 699,22 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати поставленого товару. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 176 493,34 грн. основного боргу, 1 737,57 грн. нарахованої пені, 144,80 грн. 3 % річних та 323,51 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/607/19 від 11.03.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім Мейкерс" залишено без руху.
21.03.2019 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 11.03.2019.
Ухвалою суду від 25.03.2019 було відкрито провадження у справі № 911/607/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
02.04.2019 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрівка-35" зазначило, що даний спір у справі є нетиповий, а також наголосило, що для повного та всебічного встановлення обставин справи, визначення підстав та обсягу відповідальності за наявними вимогами доцільно проводити розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі, у зв'язку із чим просило суд розглянути справу № 911/607/19 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 05.04.2019 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівка-35" про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи № 911/607/19 вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання призначено на 17.04.2019 о 14:50.
17.04.2019 в судовому засіданні представником позивача надано усні пояснення по справі та надано оригінали документів по справі (для огляду).
Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 17.04.2019 судом оголошено ухвалу про відкладення судового засідання на 08.05.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
З метою повідомлення відповідача про дату судового засідання, 17.04.2019 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10.
08.05.2019 представник відповідача повторне не з'явився у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 08.05.2019 судом оголошено ухвалу про відкладення судового засідання у справі № 911/607/19 на 22.05.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату судового засідання, 10.05.2019 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08114, Київська обл ., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка , вул. Київська, 10, а також на адресу, вказану у клопотанні відповідача, зокрема: 08131, Київська обл. , Києво-Святошинський район , с. Софіївська Борщагівка , вул. Чорновола , 46А.
Однак, зазначені поштові відправлення були повернуті поштовою установою до господарського суду із поміткою працівника поштового відділення «вибули».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у повідомленні про вручення відмітки про повернення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами-повідомленнями від 17.04.2019 та 10.05.2019 у справі № 911/607/19 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
В судовому засіданні 22.05.2019 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити повністю з посиланням на наступне.
30.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дрім Мейкерс» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрівка-35» (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 0122 (далі - договір). Пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що постачальник зобов'язується в порядку та умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити у власність товар разом із товаросупроводжувальною документацією, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.
Як стверджує позивач, останній, на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 176 493,34 грн.
В свою чергу, відповідач за отриманий товар не розрахувався, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 176 493,34 грн.
Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивач звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 176 493,34 грн., нарахованої пені у розмірі 1 737,57 грн., 3% річних у сумі 144,80 грн., а також 323,51 грн. інфляційних втрат.
В свою чергу, представник відповідача, в дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи те, що провадження у справі № 911/607/19 було відкрито 25.03.2019 та те, що двохмісячний строк розгляду спору спливає 24.05.2019, у судовому засіданні 22.05.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
30.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дрім Мейкерс» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрівка-35» (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 0122 (далі - договір). Пунктом 1.1 зазначеного правочину сторони узгодили, що постачальник зобов'язується в порядку та умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити у власність товар разом із товаросупроводжувальною документацією, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.
Одночасно, 30.10.2017 сторонами підписано протокол розбіжностей до договору поставки № 0122 від 30.10.2017, яким було внесено зміни до умов договору поставки № 0122 від 30.10.2017.
Відповідно до п. п. 3.1-3.3 договору, поставка товару здійснюється партіями. Партією товару є кількість товару, що поставляється за окремим замовленням. Постачальник зобов'язується здійснити поставку певної кількості товару (партії) на умовах DDР у відповідності до правил Інкотермс 2010 «Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати», за адресою та в строк, вказані в замовленні або дотримуючись графіку поставки товару. Умови транспортування (температура, вологість, санітарний стан транспортних засобів та інше) повинні відповідати вимогам нормативної документації України на кожний вид товару. Поставка товару до місця поставки здійснюється транспортом та за рахунок постачальника. Витрати з транспортування товару до місця поставки несе постачальник.
Згідно з п. 3.8 договору, постачальник при поставці відповідної партії товару передає покупцю наступну товаросупроводжувальну документацію:
- накладні, в яких повинно бути чітко зазначена кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ. Одиницею виміру кількості товару вважається одиниця виміру товару для продажу його кінцевому споживачеві в магазині покупця («шт.», для штучного товару, «кг» для вагового). Постачальник несе відповідальність за арифметичні помилки в накладних;
- товарно-транспортні накладні;
- належним чином завірені копії освідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що не підлягають обов'язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати тощо, що вимагається відповідно до чинного законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі;
- податкова накладна/корегування до податкової накладної в електронному вигляді через систему електронного документообігу М.E.Dос IS або за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначені документи мають бути складені українською мовою та надані в оригіналах чи належним чином посвідчених копіях, коли це допустимо.
Умовами п.п. 3.9.1 договору(в редакції протоколу розбіжностей) встановлено, що передача товару постачальником і його приймання покупцем по найменуванню, кількості (вазі), якості, маркуванні і ціні проводиться на підставі видаткової накладної тільки відповідно до погодженого сторонами замовлення. Покупець приймає товар в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними у погодженому сторонами замовленні та специфікації.
У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що поставка товару по договору була здійснена позивачем 12.10.2018 за накладними № 11490 на суму 15 023,46 грн. та № 11582 на суму 14 322,97 грн, а також 04.12.2018 за накладною № 14629 на суму 144 142,22 грн., що підтверджується видатковими накладними, які з боку відповідача підписані без зауважень і заперечень та скріплені печаткою підприємства (копії наявні у матеріалах справи).
Відповідно до п. п. 5.1-5.2 договору, загальну суму договору складає сума товару, отриманого по всім видатковим накладним. Ціна на товар формується в українській національній грошовій одиниці, включаючи ПДВ, за винятком товарів, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість згідно діючого законодавства.
Згідно з пунктами 5.5 (в редакції протоколу розбіжностей), 5.8 та 5.10 договору, покупець перераховує грошові кошти за отриманий товар протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з моменту поставки товару та передачі всієї необхідної товаросупроводжувальної документації. Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі. Валюта розрахунків - гривня. Зобов'язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту списання коштів з його банківського рахунку.
Враховуючи видаткові накладні № № 11490, 11582 від 12.10.2018 та № 14629 від 04.12.2018, а також умови договору поставки, строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, настав - 10.01.2019 та 04.03.2019 відповідно (90-ий календарний день з моменту поставки).
Цей договір набуває чинності після його підписання обома сторонами, діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку - до моменту його остаточного виконання сторонами(п. 9.1 договору).
Відповідно до п. 9.1.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей), дія цього договору автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо жодна зі стороні не попередить письмово іншу сторону про припинення дії договору на протязі одного місяця до закінчення терміну дії договору, вказаного в пункті 9.1. цього Договору.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 0122 від 30.10.2017, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
За приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вказувалось вище, сторонами передбачено та закріплено строк оплати за поставлений товар умовами п. 5.5 договору (редакція протоколу розбіжностей), а саме: протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з моменту поставки товару та передачі всієї необхідної товаросупроводжувальної документації.
Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, настав - 10.01.2019 та 04.03.2019 (90-ий календарний день з моменту поставки).
Проте, відповідачем свої обов'язки в частині оплати за поставлений товар по договору поставки № 0122 від 30.10.2017 у обсязі та строки, які визначено умовами зазначеного правочину, належним чином виконано не було. Доказів протилежного до суду не представлено.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 176 493,34 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 6.5 договору (в редакції протоколу розбіжностей), у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. В разі систематичного (2 і більше разів) прострочення оплати товару, постачальник має право припинити постачання товару покупцеві до моменту повного погашення заборгованості. В даному випадку штрафи за прострочення поставок (згідно п.6.4 п.6.8. договору) не нараховуються покупцем та не сплачуються постачальником.
Позивач за прострочення строків сплати коштів за договором поставки № 0122 від 30.10.2017, керуючись п. 6.5 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 737,57 грн. за період з 15.01.2019 по 05.03.2019.
Щодо зазначеної вимоги, господарський суд зазначає наступне.
При дослідженні розрахунку позивача суд встановив, що останнім визначено період нарахування пені по накладним № 11490 від 12.10.2018 на суму 15 023,46 грн. та № 11582 від 12.10.2018 на суму 14 322,97 грн. з 15.01.2019 по 05.03.2019, визначаючи початок прострочення - 15.01.2019.
Проте, враховуючи умови договору щодо розрахунків (90 календарних днів після поставки продукції згідно дати видаткової накладної) та дати видаткових накладних (12.10.2018), суд зазначає, що відповідач був зобов'язаний здійснити оплату по зазначеним накладним до 10.01.2019, а прострочення почалося з 11.01.2019.
Разом із тим, здійснивши власний перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що сума, яка заявлена позивачем до стягнення, арифметично вірна, а позовні вимоги щодо нарахованої пені нормативно обґрунтовані, тому в зазначеній частині підлягають задоволенню повністю у сумі 1 737,57 грн за період з 15.01.2019 по 05.03.2019 по видатковим накладним № 11490 та № 11582 від 12.10.2018, а також за період з 05.03.19 по 05.03.2019 по видатковій накладній № 14629 від 04.12.2018.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 144,80 грн. та інфляційні втрати в сумі 323,51 грн.
Господарський суд, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановлених вище дат прострочення платежів, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 680,49 грн.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівка-35" (місцезнаходження: 08114, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Київська, 10; код ЄДРПОУ 40876284) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Мейкерс»( місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 38, к. 12; код ЄДРПОУ 37567185) 176 493,34 грн. основного боргу, 323,51 грн. інфляційних втрат, 144,80 грн. 3 % річних, 1 737,57 грн. пені та 2 680,49 грн. судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено та підписано 24.05.2019.
Суддя Л.В. Сокуренко