22 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/2858/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року, прийняте суддею Комшелюк Т.О. у місті Рівному, повний текст складений 01.02.2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (надалі - Дубенське ОУПФУ, відповідач) про визнання протиправними дій відповідача, які полягають в неправильному обрахуванні загального страхового стажу позивача та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням загального стажу роботи 49 років 10 місяців 11 днів, в т.ч.: понаднормового стажу роботи 24 роки 10 місяців 11 днів та підземного стажу роботи 4 роки 7 місяців 2 дні, починаючи з 01.12.2011 року.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Дубенського ОУПФУ, які полягають в неправильному обчисленні загального страхового стажу; зобов'язано здійснити перерахунок пенсії з урахуванням загального страхового стажу роботи 48 років 8 місяців 12 днів, в т.ч.: понаднормовий стаж 23 роки 8 місяців 12 днів та стаж на підземних роботах 4 роки 7 місяців 2 дні, починаючи з 26 вересня 2018 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується наявність у позивача стажу в розмірі 44 роки 8 місяців 12 днів.
Сторонами не заперечується, що позивачу призначена пенсія за віком, тому період його військової служби має бути зарахований до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, в повному обсязі.
Згідно із записами у трудовій книжці позивача загальний період його роботи на посаді підземним гірничим майстром підземної дільниці становить 1 рік 6 місяців 8 днів. Таким чином, з урахуванням строку військової служби загальний стаж роботи позивача на підземних роботах становить 4 роки 7 місяців 2 дні, а тому в силу вимог ч.3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу позивача має бути зараховано ще 4 роки. Таким чином, загальний трудовий стаж позивача становить 48 років 8 місяців 12 днів.
Покликання позивача на ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як на підставу для зарахування перерв в роботі, то зазначена норма не регулює спірні відносини.
Отже, суд визнав неправомірними дії відповідача та зобов'язав здійснити перерахунок пенсії з урахуванням загального страхового стажу роботи 48 років 8 місяців 12 днів, в тому числі понаднормовий стаж 23 роки 8 місяців 12 днів та стаж на підземних роботах 4 роки 7 місяців 2 дні.
Враховуючи те, що жодних доказів сторонами надано суду не було на підтвердження того, що відповідачем неправильно обраховувався страховий стаж позивача раніше, ніж з 26.09.2018 року, тому перерахунок пенсії слід проводити з 26.09.2018 року.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі наводяться обставини справи, викладені у позовній заяві. Невірно обраховано трудовий стаж. Приєднанню підлягає увесь пільговий стаж, а тому загальний стаж при такому обрахунку повинен складати 49 років 3 місяці 14 днів. Понаднормовий стаж має становити 24 роки 3 місяці 14 днів. Судом не застосовано ч.3 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також не обґрунтовано, чому перерахунок пенсії з 26.09.20108 року, коли позивач просив з 01.12.2011 року, оскільки перший раз трудовий стаж було зменшено саме з цієї дати, що вбачається із пенсійної справи.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
У своєму відзиві Дубенське ОУПФУ зазначає, що дії відповідача відповідають вимогам законодавства. Крім того, не звернута увага, що подібні звернення обмежені часом, а поважними причинами визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними і не залежать від волевиявлення особи, що подає позов.
Відповідно по п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено, що з 12.03.1996 ОСОБА_1 призначена пенсія за віком.
За наслідками розгляду звернення позивача на урядову «гарячу» лінію ГУ ПФУ в Рівненській області листом від 18.10.2018 за №ЛЕ-8553238 повідомило останньому, що його страховий стаж складає 44 роки 8 місяців 12 днів, в тому числі 1 рік 6 місяців 8 днів підземних робіт, а також час проходження військової служби. При цьому, відповідно до п.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах та за кожний рік строкової військової служби, якій передувала чи слідувала робота, що дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Таким чином, страховий стаж, врахований для обчислення розміру пенсії позивача, складає 47 років 8 місяців.
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058) виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами частини другої вказаної статті, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Також, ч.4 ст.24 Закону №1058 встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон №1058 набрав чинності 01.01.2004, а тому періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.
До 01.01.2014 порядок та умови обчислення стажу роботи, який дає право на пенсію, визначалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788) та Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590 (далі - Порядок №590).
Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону №1788 (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Крім того, пунктами «в» та «д» частини третьої вказаної статті визначено, що до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Вказане узгоджується з підпунктами «і» та «к» пункту 109 Порядку №590, згідно з якими крім роботи в якості робітника та службовця в загальний стаж роботи зараховується також: навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних і медичних училищах і т.д.), партійних школах, радпартшколі, школах профруху, на робітфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; служба у складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; служба у військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції. перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в встановленому порядку.
При цьому, згідно з абзацами 14, 16 п.109 Порядку №590, при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти «а» і «б» пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах «к» і «л», прирівнюються за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
У випадках призначення пенсій на пільгових умовах або в пільгових розмірах (підпункти «а», «б» і «в» пункту 91), робота або інша діяльність, прирівнюється до роботи, що дає право на зазначені пенсії, враховується в розмірі, що не перевищує наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах або в пільгових розмірах.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з п.1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що розрахунок страхового стажу, набутого до 01.01.2004, здійснюється на підставі записів у трудовій книжці, а у разі відсутності в трудовій книжці необхідних записів чи наявності неправильних (неточних) записів про періоди роботи - на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому, військова служба прирівнюється до роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах або в пільгових розмірах, в розмірі що не перевищує наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах або в пільгових розмірах, виключно у разі призначення пенсії на пільгових умовах.
Тобто, у разі призначення пенсії за віком, військова служба має зараховуватися до пільгового стажу в повному обсязі.
Загалом згідно з записами в трудовій книжці позивача, копіями диплому НОМЕР_1 від 25.06.1955, довідки Дубенського міського військового комісаріату №17 від 07.03.1996, довідки Торезького виробничого об'єднання по видобутку антрациту «Терезантрацит» №125/02 від 25.07.1996 підтверджуються наступні періоди роботи (навчання, служби) позивача, що підлягають зарахуванню до страхового стажу, а саме:
1) з 01.09.1951 по 25.06.1955 - навчання в Львівському гірничому технікумі Міністерства вугільної промисловості Української РСР (стаж роботи становить 3 роки 9 місяців 24 дні);
2) з 04.08.1955 по 15.10.1955 - робота підземним гірничим майстром підземної дільниці шахти «Лесная» (стаж роботи становить 2 місяці 11 днів);
3) з 26.10.1955 по 19.11.1958 - військова служба в збройних силах (стаж роботи становить 3 роки 24 дні);
4) з 07.04.1959 по 02.08.1960 - робота підземним гірничим майстром підземної дільниці шахти «Лесная» (стаж роботи становить 1 рік 3 місяці 26 днів);
5) з 25.08.1960 по 07.12.1965 - робота слюсарем, майстром експерементального цеху, начальником механічного цеху Дубенського ЛМЗ (стаж роботи становить 5 років 3 місяці 12 днів);
6) з 08.12.1965 по 29.01.1969 - робота головним інженером Дубенського промкомбінату (стаж роботи становить 3 роки 1 місяць 21 день);
7) з 30.01.1969 по 09.12.1996 - робота головним інженером Дубенського заводу гумово-технічних виробів (стаж роботи становить 27 років 10 місяців 9 днів).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у позивача стажу в розмірі 44 роки 8 місяців 12 днів.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно з записами №1 та №3 в трудовій книжці позивача, останній до призову в Радянську Армію та після демобілізації працював підземним гірничим майстром підземної дільниці.
На момент призначення пенсії позивачу працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах включалися до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №773 від 15.11.1994.
Крім того, робітники даної професії включались до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №173 від 22.08.1956, яка діяла у періоди роботи позивача підземним гірничим майстром підземної дільниці шахти «Лесная».
Відповідно до ч.3 ст.24 Закону №1058, за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Згідно з записами в трудовій книжці позивача загальний період його роботи на посаді підземним гірничим майстром підземної дільниці становить 1 рік 6 місяців 8 днів.
Таким чином, з урахуванням строку військової служби, загальний стаж роботи позивача на підземних роботах становить 4 роки 7 місяців 2 дні, а тому в силу вимог ч.3 ст.24 закону №1058 до страхового стажу позивача має бути зараховано ще 4 роки.
Відтак, загальний трудовий стаж позивача становить 48 років 8 місяців 12 днів.
Покликання апелянта на статтю 65 Закону №1778, як на підставу для зарахування перерв в роботі у період з 01.09.1951 по 25.08.1960 до трудового стажу не беруться судом до уваги, оскільки вказана стаття встановлює порядок визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсій, а не порядок обчислення трудового стажу.
Згідно з ст.65 Закону №1778 середньомісячний заробіток за 24 календарних місяці і за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми заробітку за 24 календарних місяці роботи підряд (перед зверненням за пенсією) чи за 60 календарних місяців роботи підряд (протягом всієї трудової діяльності) відповідно на 24 чи 60. При цьому за бажанням того, хто звернувся за пенсією, місяці з неповним числом робочих днів у зв'язку з їх влаштуванням на роботу або звільненням враховуються як повні календарні місяці роботи.
Суд першої інстанції вірно зауважив, що вказана стаття передбачає можливість врахування при визначенні середньомісячного заробітку для обчислення пенсій місяців, в яких особа відпрацювала не повну кількість робочих днів, як повних календарних місяців роботи.
На момент призначення пенсії позивачу чинне законодавство передбачало включення до стажу роботи лише періодів роботи, підтверджених записами в трудовій книжці або іншими документами, передбаченими Порядком №637.
В ході судового розгляду судом першої інстанції правильно встановлено, що загальний страховий стаж позивача становить 48 років 8 місяців 12 днів.
Станом на день призначення пенсії позивачу ст.12 Закону №1778 передбачала, що право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Відтак, понаднормовий стаж позивача складає 23 роки 8 місяців 12 днів.
З приводу періоду, з якого відповідача необхідно зобов'язати здійснити перерахунок пенсії позивача, колегія суддів зазначає таке.
Позивач просить суд зобов'язати здійснити перерахунок його пенсії з 01.12.2011, оскільки згідно із листом Головного управління пенсійного фонду України у Рівненській області від 01.06.2012 №Л407/05-1-4 саме з цієї дати відповідачем був проведений перерахунок його пенсії з урахуванням 47 років 8 місяців 12 днів.
Однак, ОСОБА_1 не надано жодних доказів того, що відповідач здійснював неправильне обчислення загального страхового стажу позивача саме з 01.12.2011 та подібного не здобуто судами. Разом з тим, в матеріалах справи мається рішення відповідача про перерахунок пенсії позивача з 26.09.2018 року, який не відповідає дослідженим вище обставинам. Відтак, обґрунтовано суд першої інстанції зробив висновок про відновлення порушеного права позивача саме з цієї дати.
Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року у справі №460/3058/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич
Повний текст судового рішення виготовлено 23.05.2019 року.