23 травня 2019 року
Київ
справа №826/13409/16
провадження №К/9901/13738/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Голови Державної фіскальної служби України Насірова Романа Михайловича , директора регуляторно-правового Департаменту Державної фіскальної служби України Шашенкова Ярослава Олеговича , директора Департаменту методологічної та нормотворчої роботи Державної фіскальної служби України Куц Мар'яни Олегівни про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання поновити на роботі та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,
13 травня 2019 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається таке.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2018 у справі № 826/13409/16 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 26 липня 2016 року № 2730-о "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу з питань законопроектної та нормативно-правової роботи управління законопроектної та роз'яснювальної роботи Департаменту правової роботи Державної фіскальної служби України з 27 липня 2016 року; стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 163053,81 гривні; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір згідно квитанції № 5 від 05 березня 2018 року у розмірі 52,86 гривні за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України; у задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Звернено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу з питань законопроектної та нормативно-правової роботи управління законопроектної та роз'яснювальної роботи Департаменту правової роботи Державної фіскальної служби України з 27 липня 2016 року та в частині стягнення з Державної фіскальної служби України на її користь середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року - змінено, викладено четвертий абзац резолютивної частини наступним чином: "Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 242693,6 гривні." В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року - залишено без змін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року, заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за затримку виконання судового рішення в адміністративній справі № 826/13409/16 - задоволено частково. Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 28244,06 гривні середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року у справі № 826/13409/16.
Наведені обставини свідчать, що спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби.
При цьому посада позивача (головний державний інспектор відділу з питань законопроектної та нормативно-правової роботи управління законопроектної та роз'яснювальної роботи Департаменту правової роботи ДФС) не підпадає під перелік службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні Закону України «Про запобігання корупції».
За таких обставин та правового врегулювання спірні правовідносини, що склались відносяться до справ незначної складності.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної фіскальної служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Голови Державної фіскальної служби України Насірова Романа Михайловича , директора регуляторно-правового Департаменту Державної фіскальної служби України Шашенкова Ярослава Олеговича , директора Департаменту методологічної та нормотворчої роботи Державної фіскальної служби України Куц Мар'яни Олегівни про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання поновити на роботі та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич