судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Коваленко Н.В.
22 травня 2019 року
Київ
справа №800/374/17
провадження №П/9901/258/18
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування розпорядження Президента України про звільнення з посади голови Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області від 08 серпня 2017 року №157/2017-рп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для прийняття спірного розпорядження стало рішення Коростишівської районної ради від 22 липня 2017 року про висловлення недовіри, яке ним оскаржено в судовому порядку. Проте, оскільки строк оскарження розпорядження Президента України становить один місяць, він звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2017 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №806/2091/17. Судом з'ясовано, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Коростишівської районної ради про визнання протиправним та скасування рішення сімнадцятої сесії 7 скликання від 22 червня 2017 року №317 «Про недовіру голові Коростишівської районної державної адміністрації ОСОБА_1» (справа №806/2091/17). Суд зупинив провадження у розглядуваній справі до набрання законної сили рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області у справі за його позовом до Коростишівської районної ради про визнання протиправним та скасування рішення у зв'язку з тим, що розгляд справи у Вищому адміністративному суді України залежить від розгляду первинного позову.
Рішенням Користишівського районного суду Житомирської області від 2 серпня 2018 року у справі №806/2091/17 у задоволенні позову відмовлено, проте постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано рішення «Про недовіру голові Коростишівської районної державної адміністрації ОСОБА_1».
Ухвалюючи рішення від 13 травня 2019 року у цій справі №800/374/17 про відмову у задоволенні позовних вимог колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховний Суд вважала безпідставним покликання позивача на судове рішення у справі №806/2091/17 за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської районної ради Житомирської області, яким визнано протиправним та скасовано рішення про недовіру, оскільки таке рішення реалізоване до моменту його скасування адміністративним судом шляхом внесення відповідних пропозицій (подання) органів державної влади Президенту України. Таким чином, видаючи оспорюване розпорядження на підставі подання (пропозиції) Кабінету Міністрів України, дія якого не зупинялася, Президент України діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З вказаними висновками суду не погоджуюся, з огляду на наступне.
Частиною дев'ятою статті 118 Конституції України визначено, що обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь.
У цій справі судом установлено, що 22 червня 2017 року відбулося засідання сімнадцятої сесії VII скликання Коростишівської районної ради, на якій прийнято рішення №317, яким районна рада вирішила: висловити недовіру голові Коростишівської РДА ОСОБА_1; надіслати дане рішення на адресу голови Житомирської обласної державної адміністрації для надання пропозицій Президенту України з даного питання; надіслати дане рішення на адресу Президента України ОСОБА_2 для прийняття відповідного рішення (далі - рішення про недовіру)
На підставі рішення про недовіру та керуючись пунктом 3 частини другої статті 9 Закону № 586-XIV, 23 червня 2017 року головою Житомирської обласної державної адміністрації подано пропозицію до Кабінету Міністрів України про порушення клопотання перед Президентом України про звільнення ОСОБА_1 з посади голови РДА у зв'язку з висловленням йому недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної ради.
У свою чергу, 11 липня 2017 року Кабінет Міністрів України відповідно до частини дев'ятої статті 118 Конституції України та пункту 3 частини другої статті 9 Закону N586-XIV вніс пропозицію Президенту України про звільнення позивача.
8 серпня 2017 року №157/2017-рп Президент України видав розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з посади голови РДА на підставі частини дев'ятої статті 118 Конституції України.
Вважаю висновки колегії суддів щодо реалізації рішення про недовіру до моменту його скасування судом шляхом внесення відповідних пропозицій (подання) органів державної влади Президенту України та чинності подання (пропозиції) Кабінету Міністрів України (що стало підставою для задоволення позову) неналежними. Оскільки розпорядження щодо звільнення з посади голови місцевої держадміністрації видається Президентом України в рамках відповідної процедури, передбаченої законом, та визнання у судовому порядку незаконним одного з етапів цієї процедури тягне незаконність розпорядження за її результатом.
Важливо, що місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади, а голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента України, чим формується вертикаль влади Президента України. Дійсно, Президент України має право з власної ініціативи звільняти голів місцевих державних адміністрацій і це відповідатиме закону (пункт 5 частини другої статті 9 Закону України від 9 квітня 1999 року №586-XIV «Про місцеві державні адміністрації»).
Однак, у справі, що розглядається, голова РДА був звільнений не з ініціативи Президента України, а з іншої, також передбаченої законом підстави - висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної ради (пункт 3 частини другої статті 9 Закону України від 9 квітня 1999 року №586-XIV «Про місцеві державні адміністрації»).
Сталий концептуальний підхід щодо розгляду судом справ про скасування рішень суб'єктів владних повноважень, що були ухвалені на підставі інших рішень суб'єктів владних повноважень за відповідною процедурою, свідчить про те, що скасування рішення-підстави є безумовною обставиною для скасування оскаржуваного кінцевого рішення.
Так, у спорах щодо протиправності рішень Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади на підставі рішення (подання) Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (або рішення (рекомендацій) Вищої кваліфікаційної комісії суддів України) скасування у судовому порядку рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України) тягне за собою скасування рішення Вищої ради правосуддя (рішення Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року у справі №9901/425/18, рішення Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у справі №9901/462/18, рішення Верховного Суду від 21 травня 2018 року у справі №800/588/17, рішення Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі №9901/596/18).
У спорах щодо скасування постанов Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у справах про адміністративне правопорушення, які складено у зв'язку з невиконанням приписів про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, практика судів також зводиться до скасування оскаржуваних постанов у зв'язку зі скасуванням приписів у судовому порядку (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №489/6266/16-а (провадження №К/9901/45702/18), постанова Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №464/1394/17 (провадження №К/9901/45398/18)).
На підтвердження зазначеної судової практики з метою ухвалення обґрунтованого та законного рішення у цій справі №800/374/17 Вищим адміністративним судом України було постановлено ухвалу від 10 жовтня 2017 року про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №806/2091/17, оскільки розгляд справи у Вищому адміністративному суді України залежав від розгляду первинного позову. Водночас, колегією суддів Касаційного адміністративного суду зазначені висновки не враховано.
У відповідності до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Метою подання ОСОБА_1 позову до адміністративного суду у справі №800/374/17 є поновлення його права на працю у зв'язку з порушенням процедури його звільнення з посади голови РДА. За наявності незаконного рішення про недовіру, яке було підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади, суд повинен був скасувати оскаржуване розпорядження Президента України від 8 серпня 2017 року №157/2017-рп з метою виконання основного завдання адміністративного судочинства щодо поновлення порушених прав позивача.
Суддя Н.В. Коваленко