20 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/3059/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Большакової О.О., Макарика В.Я.
за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.
представник позивача:
позивач: не з'явився
відповідач: Стець Н.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_3 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року у справі №1340/4794/18 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Мричко Н.І.,
час ухвалення рішення -03.01.2019 о 14:18:58 год.,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 14.01.2019,-
17 жовтня 2018 року позивач - ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та просив визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, оформлені у вигляді трьох розпоряджень від 15 березня 2018 року про здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за періоди з 16 січня 2017 року, з 01 травня 2017 року та з 01 жовтня 2017 року в частині визначення розміру цієї пенсії із середньомісячного заробітку в розмірі 11180,87 грн. (визначеного із заробітної плати ОСОБА_3 за один день лютого 1987 року, помноженої на 25,4) та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період з 16 січня 2017 року перерахунок пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи із середньомісячного заробітку у розмірі 13204,17 грн. (визначеного із заробітної плати ОСОБА_3 за один день лютого 1987 року, помноженої на 30).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується з розпорядженнями Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15 березня 2018 року про здійснення перерахунку пенсій за період з 16 січня 2017 року, з 01 травня 2017 року та з 01 жовтня 2017 року, прийнятими відповідачем на виконання постанови Сихівського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2017 року у справі №461/4703/17, залишеної без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року. Звертає увагу, що розмір пенсії, визначений розпорядженнями від 15 березня 2018 року не в повній мірі відповідає вимогам законодавства, що було вказано у постанові Сихівського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2017 року у справі №461/4703/17. Вважає вказані розпорядження в частині визначення розміру пенсії протиправними, та вказує про наявність підстав для зобов'язання відповідача провести перерахунок його пенсії за період з 16 січня 2017 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права. Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що предметом розгляду по справі №461/4703/17 був спір, який виник через те, що Галицьке управління Пенсійного фонду України (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області) відмовило обчислювати пенсію ОСОБА_3 із його заробітньої плати, зазначеної у довідці про зарплату від 15 листопада 2016 року. Звертає увагу, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 по справі №461/4703/17 Сихівський суд зобов'язав Галицьке управління Пенсійного фонду України м. Львова здійснити позивачу перерахунок пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи з врахуванням заробітної плати, зазначеної у довідці про зарплату від 15 листопада 2016 року №342, виданій відділом зони Чорнобильської АЕС ГУ МВС України у Київській області за період з 16 січня 2017 року. Тобто цією постановою суду був встановлений лише обов'язок пенсійного органу враховувати при перерахунку пенсії ОСОБА_3 заробітну плату, зазначену у довідці від 15 листопада 2016 року №342. Однак у даній постанові не було зазначено, яким чином пенсійний орган повинен був визначати (обчислювати) розмір цієї зарплати. Скаржник вважає, що виконуючи вказану постанову Сихівського суду від 18 жовтня 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України допустило нову помилку (порушення), яке не було предметом розгляду по справі №461/4703/17 і про яке не було зазначено у постанові суду по даній справі, а саме пенсійний орган невірно здійснив приведення вказаного розміру зарплати (1315,21 крб.) до повного місяця. Таким чином вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України невірно визначило розмір середньомісячного заробітку ОСОБА_3 , виходячи з якого має обчислюватись його пенсія. Дана помилка (порушення) полягає в тому, що при приведенні зарплати, зазначеної в довідці від 15 листопада 2016 року до повного місяця, Головне управління Пенсійного фонду України помилково помножило зарплату за один день (1315,21 крб.:15 днів) на 25,4 дня, в той час, як повинно було помножити на 30 днів. Скаржник зазначає, що при визначенні розміру середньомісячного заробітку потрібно керуватись спеціальним нормативно-правовим актом - Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2001 року №125 - р.. Таким чином, скаржник вважає, що саме у зв'язку з виникненням нового спору, який раніше не був предметом судового розгляду, ОСОБА_3 звернувся до суду з новим адміністративним позовом.
09 квітня 2019 року відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що апеляційна скарга подана позивачем безпідставно з мотивів викладених в відзиві на апеляційну скаргу. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року у справі №1340/4794/18.
Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно з постановою Сихівського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2017 року у справі №461/4703/17 за позовом ОСОБА_3 до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання протиправним і скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано розпорядження Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова від 24 січня 2017 року про переведення ОСОБА_3 на пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 16 січня 2017 року в частині визначення розміру цієї пенсії без врахування його заробітної плати, зазначеної у довідці про заробітну плату від 15 листопада 2016 року №342, виданої відділом зони Чорнобильської АЕС ГУ МВС України у Київській області. Визнано протиправною бездіяльність Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова щодо нездійснення ОСОБА_3 перерахунку за період з 16 квітня 2017 року пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи з розміру заробітної плати, зазначеної у довідці про заробітну плату від 15 листопада 2016 року № 342, виданій відділом зони Чорнобильської АЕС ГУ МВС України у Київській області. Зобов'язано Галицьке об'єднане об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова здійснити ОСОБА_3 перерахунок пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи з врахуванням заробітної плати, зазначеної у довідці про заробітну плату від 15 листопада 2016 року №342, виданій відділом зони Чорнобильської АЕС ГУ МВС України у Київській області.
Відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року (справа №876/11712/17) постанову Сихівського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2017 року у справі №461/4703/17 залишено без змін.
Рішення судів у справах щодо пенсійного забезпечення, які набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених зобов'язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством.
На виконання вказаних рішень працівниками відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №6 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області проведено перерахунок пенсії позивача.
На виконання постанови Сихівського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2017 року у справі №461/4703/17 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло три розпорядження від 15 березня 2018 року №811857 про здійснення перерахунку пенсії позивачу за періоди з 16 січня 2017 року, з 01 травня 2017 року та з 01 жовтня 2017 року.
Не погоджуючись вказаними розпорядженнями в частині визначення розміру пенсії, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту порушених прав, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки у даній справі позивач оскаржує та просить скасувати рішення відповідача, які винесені ним на виконання рішення суду, отже фактичний зміст правовідносин, що виникли між сторонами, полягає у контролі за виконанням вказаних вище судових рішень в адміністративній справі №461/4703/17, а не у зв'язку з виникненням нових правовідносин.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, обов'язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, вказаною нормою визначено особливий порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, який здійснюється судом в процесі контролю за виконанням судових рішень.
Зміст такої заяви, порядок її подання і судового розгляду визначені частинами 2 - 6 статті 383 КАС України.
При цьому, суд при вирішенні спору повинен встановити природу спірних правовідносин, а саме те, які рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвела до порушення прав позивача, чи такі пов'язані з виконанням рішення суду, чи вчинені відповідачем у зв'язку з виникненням нових правовідносин.
Вказана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 12.11.2018 року у справі №806/3099/17 (№К/9901/50917/18).
Колегія суддів встановила, що предметом позову у даній справі є оскарження рішень Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, оформлені у вигляді трьох розпоряджень від 15 березня 2018 року про здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_3 , винесених на виконання постанови Сихівського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2017 року у справі №461/4703/17.
Вказана постанова залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, а отже набрала законної сили.
Таким чином, доводи скаржника про те, що відповідач при виконанні постанови Сихівського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2017 року у справі №461/4703/17, а саме проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки про заробітну плату від 15 листопада 2016 року №342 не врахував розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.04.2001 року № 125-р. та здійснив неправильний перерахунок, у зв'язку з чим виникли нові правовідносини, колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає наступне.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2017 року у справі №461/4703/17 відповідача зобов'язано, зокрема, провести перерахунок пенсії по інвалідності, виходячи з розміру заробітної плати, зазначеної у довідці про заробітну плату від 15 листопада 2016 року №342, виданої відділом зони Чорнобильської АЕС ГУ МВС України у Київській області за період з 16 січня 2017 року.
У вказаній постанові, вказано про застосування до спірних правовідносин розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.04.2001року № 125-р.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що як слідує з позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_3 не погоджується з правомірністю виконання відповідачем рішення суду та у даній справі оскаржує та просить скасувати рішення відповідача, які винесені ним на виконання рішення суду, а не у зв'язку з виникненням нових правовідносин, таким чином, фактичний зміст правовідносин, що виникли між сторонами, полягає у контролі за виконанням вказаних вище судових рішень в адміністративній справі №461/4703/17.
Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що позивачем у даному випадку обрано невірний та неефективний спосіб захисту своїх порушених прав, так як приписи ст. 383 КАС України регламентують інший порядок розширення сфери судового захисту, в тому числі і про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З огляду на вищенаведене, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що у разі протиправності рішень, дій чи бездіяльності відповідача - суб'єкта владних повноважень, при виконанні рішення в адміністративній справі, до адміністративного суду позивачу слід подавати відповідну заяву, а не новий адміністративний позов.
Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звернутись до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Крім того, як було вірно зазначено судом першої інстанції, заява в порядку статті 383 КАС України повинна подаватися до суду, який виніс таке рішення.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висвітленою у постанові від 13.09.2018 року у справі № 636/3448/16-а (№ К/9901/55324/18).
У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ч.1ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року у справі №1340/4794/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді О. О. Большакова
В. Я. Макарик
Повне судове рішення складено 23.05.2019 року.