П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 травня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1440/2450/18
Категорія: 112030000 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.
Місце ухвалення: м. Миколаїв
Дата складання повного тексту: 31.01.2019 р.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про:
- визнання протиправною бездіяльності МОВК щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 на комісії по встановленню статусу учасника бойових дій;
- зобов'язання МОВК розглянути заяву ОСОБА_1 на комісії по встановленню статусу учасника бойових дій, встановити статус учасника бойових дій та видати відповідне посвідчення;
- встановлення місячного строку подачі звіту про виконання судового рішення.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідач протиправно відмовив йому у розгляді заяви про встановлення статусу учасника бойових дій з метою отримання посвідчення відповідного зразка. Відмова відповідача звужує права позивача для отримання передбачених законодавством пільг, належних учасникам бойових дій. Комісії МОВК з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій у Збройних Силах України були надані всі необхідні документи на підтвердження права позивача на отримання статусу учасника бойових дій.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивач проходив службу у прикордонних військах, тому статус учасника бойових дій йому має надавати Адміністрація Державної прикордонної служби України (далі - АДПС України). Відповідно до Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 травня 2015 року №200 (далі - Положення №200), на комісію МОВК покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, звільнених зі Збройних Сил України, які набули право на отримання статусу під час проходження військової служби (роботи) у Збройних Сил України. Питання щодо надання статусу учасника бойових дій не входить до повноважень комісії МОВК.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягає у не розгляді по суті заяви ОСОБА_1 щодо встановлення статусу учасника бойових дій.
Зобов'язано МОВК повторно розглянути по суті заяву ОСОБА_1 щодо встановлення статусу учасника бойових дій.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Зобов'язано МОВК у місячний строк з дня набрання рішенням у справі законної сили подати звіт про його виконання.
В апеляційній скарзі МОВК ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги:
- прикордонні війська не входять до складу Збройних Сил України та Збройні Сили України не є правонаступником колишнього Управління військ Середньоазіатського прикордонного округу, службу в якому проходив позивач;
- надання позивачу статусу учасника бойових дій не входять до повноважень комісії МОВК.
У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що відповідач не навів в апеляційній скарзі будь-які аргументи, що спростовують обґрунтування викладені в рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги МОВК, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції:
Згідно з позовом та інформацією, що міститься у листі МОВК від 24 вересня 2018 року №12/5890, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Середньоазіатського прикордонного округу військ КДБ СРСР. Як вказав позивач, в період з 18 січня 1986 року по 02 травня 1986 року він неодноразово перетинав кордон Афганістану, де приймав участь у бойових діях по знищенню бандформувань моджахедів, які прагнули дестабілізувати прикордонну обстановку.
10 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до МОВК із заявою про встановлення статусу учасника бойових дій (а.с.15-16).
Відповідач рішення за заявою ОСОБА_1 не прийняв та листом від 24 вересня 2018 року №12/5890, з посиланням на Положення №200, повідомив позивачу про те, що, оскільки прикордонні війська не входять до складу Збройних Сил України, йому необхідно звернутися до комісії АДПС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій особового складу ДПС України.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, тому зобов'язаний розглянути по суті заяву позивача.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, ст. 4 Закону СРСР "Про загальний військовий обов'язок" від 12 жовтня 1967 року, ст. 4, п.2 ч.1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", п.п.10, 11 "Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій" №200, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 травня 2015 року, п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02 січня 1992 року №3 "Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону".
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 4 Закону СРСР "Про загальний військовий обов'язок" від 12 жовтня 1967 року (чинного на момент проходження служби позивачем), Збройні Сили СРСР складаються з Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, прикордонних та внутрішніх військ.
Статтею 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього СРСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього СРСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, поліцейські, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії. Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Постанова №63) до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території відноситься Афганістан, під час бойових дій якому надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, у період з квітня 1978 року по грудень 1989 року.
Пунктом 10 Положення №200 встановлено, що на Комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, звільнених зі ЗС та Державної спеціальної служби транспорту (які набули право на отримання статусу під час проходження військової служби у Збройних Силах та Державній спеціальній службі транспорту), колишніх партизанів та підпільників,- за місцем їх реєстрації (перебування на військовому обліку).
Згідно п.11 Положення №200, комісія зобов'язана: приймати до розгляду заяви громадян про визнання їх учасниками бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; реєструвати заяви в спеціальній книзі обліку; інформувати заявника про прийняття заяви до розгляду і дату засідання Комісії; розглядати внесені на розгляд заяви та інші документи в місячний строк з дня їх отримання; робити запити до відповідних архівних установ (за потреби), про що повідомляти заявника; заслуховувати пояснення осіб, які подали заяви, свідків, представників організацій, установ та громадських організацій ветеранів, досліджувати інші докази особистої участі заявника в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (сил) або розмінуванні (траленні бойових мін); доводити рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві, до відома громадянина в письмовій формі, а також роз'яснювати порядок його оскарження; розглядати документи стосовно надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, а в разі відсутності підстав, які підтверджуються документами, повертати їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів з метою подальшого доопрацювання.
Згідно з п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02 січня 1992 року № 3 "Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону" (далі - Постанова №3) встановлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.
Відповідно до Указу Президента України від 31 липня 2003 №772/2003 "Про реорганізацію Державного комітету у справах охорони державного кордону України" (далі - Указ) Адміністрація Державної прикордонної служби України є правонаступником Державного комітету у справах охорони державного кордону України.
Враховуючи вимоги вищенаведених норм, судова колегія доходить висновку, що учасниками бойових дій є військовослужбовці, а саме прикордонних військ, Збройний Сил СРСР, які брали участь в бойових діях на території інших держав.
Довід апелянта про те, що прикордонні війська, не входять до складу Збройних Сил України та Збройні Сили України не є правонаступником колишнього Управління військ Середньоазіатського прикордонного округу, службу в якому проходив позивач судова колегія не приймає, зважаючи на наступне.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Постанова №393) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Таким чином, законодавцем передбачено прирівняння військовослужбовців Радянської Армії та прикордонних військ колишнього СРСР до військовослужбовців Збройних Сил України.
Згідно п.1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21 березня 1989 року №10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" - прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.
У відповідності до п.п.1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року "Про військові формування на Україні", Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.
Згідно з ст. 4 Закону України "Про правонаступництво України", органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української PCP, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.
Згідно п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02 січня 1992 року №3 "Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України" з наступними змінами - Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.
Тобто, Державний комітет у справах охорони державного кордону України (нині - АДПС України) у 1992 році став правонаступником лише тієї частини прикордонних військ КДБ СРСР, що базувалась на території України, а саме Західного прикордонного округу КДБ СРСР.
Позивач же проходив службу в колишньому Управлінні військ Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, до якого Державний комітет у справах охорони державного кордону України не мав і не міг мати жодного відношення.
Таким чином, Збройні Сили України є правонаступником колишнього Управління військ Середньоазіатського прикордонного округу.
Аналогічна правова позиція щодо правонаступництва колишнього Управління військ Середньоазіатського прикордонного округу, викладена в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №754/5986/16-а (№К/9901/22665/18).
Разом з тим, судова колегія вважає безпідставним довід апелянта про те, що питання про надання позивачу статусу учасника бойових дій не входять до повноважень комісії МОВК, виходячи з наступного.
Відповідно п.10 Положення №200 вирішення питань про визнання учасниками бойових дій військовослужбовців Збройних Сил покладається на комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів.
Так, відповідно п.1 Постанови №393, позивач є військовослужбовцем Збройних Сил СРСР, яких у свою чергу прирівняно до військовослужбовців Збройних Сил України.
Таким чином, оскільки позивач проходив службу саме у Збройних Силах СРСР, правонаступником яких в подальшому стали Збройні Сили України, а тому судова колегія вважає, саме до повноважень МОВК належить вирішення питань про визнання позивача учасником бойових.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, п.п.4 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Суддя: Лук'янчук О.В. Ступакова І.Г.