Справа № 420/2180/19
22 травня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправними дій, рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
15.04.2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи період роботи з 01.01.1992 рік по 11.03.1997 рік на підставі довідки № 3/16-44 від 28.06.2016 року та довідки про заробітну плату за період роботи з 20.10.1987 року по 11.03.1997 рік апаратником в технологічному цеху на установці по виробництву сірчаної кислоти в ООО (ТОВ) «Кинеф»;
- зобов'язати Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Одеської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за списком № 1, який надає право на вихід на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне страхування», період роботи з 01.01.1992 року по 11.03.1997 рік на підставі довідки № 3/16-44 від 28.06.2016 року та довідки про заробітну плату за період роботи з 20.10.1987 року по 11.03.1997 року апаратником в технологічному цеху на установці по виробництву сірчаної кислоти в ООО (ТОВ) «Кинеф».
- визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Одеської області № 397 від 30.11.2018 року;
- зобов'язати Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Одеської області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до п. «а» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне страхування», п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 з 17.11.2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 9018 року по справі № 500/658/18, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області № 63 від 15.02.2018 року про відмову в призначенні пенсії і зобов'язано Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.11.2017 року про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У позові вказано, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року по справі № 500/658/18, відповідачем повторно розглянуто заяву № 3942 від 17.11.2017 року, за результатами розгляду якої прийнято рішення № 397 від 30.11.2018 року про відмову у призначенні пенсії, відповідно до якого до загального стажу роботи було зараховано період роботи згідно № 25 від 23.12.1999 року в БМПП «Сириус» з 03.04.1997 р. по 23.12.1999 року. Натомість, відповідачем не було зараховано до пільгового стажу роботи період з 21.08.1992 року по 11.03.1997 року у зв'язку з тим, що «... при проведенні перевірки і первинних документів, на підставі яких видано пільгову довідку № 3/16-44 від 28.06.2016 р. та довідку про заробітну плату за період роботи з 20.10.1987 р. по 11.03.1997 р. апаратником в технологічному цеху на установці по виробництву сірчаної кислоти в ООО «Кинеф» встановлено, що дані про проведення атестації робочих місць для підтвердження пільгового роботи за період 21.08.1992р. по 11.03.1997р. відсутні».
З посиланням на обставини, встановлені у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 9018 року по справі № 500/658/18, позивач зазначає, що під час прийняття рішення № 63 від 15.02.2018 року про відмову в призначенні пенсії Ізмаїльським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Одеської області не враховано усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, як наслідок, відповідач допустив неналежний розгляд поданої позивачем заяви і документів та, відповідно, прийнято необґрунтоване рішення про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні певних періодів роботи до стажу, що дає право на призначення пенсії.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що за законодавством Російської Федерації проведення атестації робочих місць на території Російської Федерації є прерогативою підприємства і не є вирішальним критерієм при визначенні права на дострокове призначення пенсії. Крім того, вказує позивач, законодавством Російської Федерації до 01.07.1997 року проведення атестації робочого місця передбачено не було (Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці визначається на основі Положення про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, який було затверджено постановою Мінпраці та Соціального розвитку Російської Федерації № 12 від 14.03.1997 року, який вступив в дію з 01.07.1997 року), а тому період роботи до 01.07.1997 року має зараховуватись до пільгового стажу без проведення атестації робочого місця. Аналогічна, на думку позивача, позиція була висловлена неодноразово судами Касаційної інстанції, Наприклад: Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 14 листопада 2017 року по справі К/800/33463/17, від 03 жовтня 2017 року, Верховним Судом від 10.04.2018 у справі № 348/2160/15-а.
Таким чином, вказує позивач, дії Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, які полягають у незарахуванні до пільгового стажу роботу період роботи з 01.01.1992 року по 11.03.1997 є протиправними та незаконними.
Також, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до рішення № 397 від 30.11.2018 року, відповідач по справі визнає його загальний стаж роботи, який становить 21 рік 11 місяців 20 днів, з яких 4 роки 9 місяців 9 днів на пільгових умовах. При цьому, до пільгового стажу не включив період роботи з 01.01.1992 року по 11.03.1997 року в ООО «Кинеф». Враховуючи той факт, що період роботи з 01.01.1992 року по 11.03.1997 року в ООО «Кинеф» підлягає врахуванню до пільгового стажу роботи та який становить 5 років 2 місяці та 10 днів, ОСОБА_1 вказує, що його загальний пільговий стаж становить 9 років 6 місяців 19 днів, а тому відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» він право призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 9 років, тобто при досягненні 51 року.
Підсумовуючи наведене, позивач вказує, що при досягненні 51 року, маючи 21 рік загального стажу з яких більше ніж 9 років пільгового, він має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Окрім того, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у спірний період роботи з 01.01.1992 року до 11.03.1997 року він працював на підприємстві, яке знаходиться на території Російської Федерації, а тому питання щодо можливості зарахування цих періодів роботи до пільгового стажу за відсутності висновків атестації, слід розглядати у відповідності до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року та цей стаж підлягав зарахуванню до пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах згідно Списку № 1.
Ухвалою суду від 22.04.2019 року відкрито провадження по справі, зазначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово та роз'яснено учасникам справи, що в даній категорії справи, заявами по суті справи є позов та відзив (ч. 3 ст. 263 КАС України).
20.05.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області позов не визнає та зазначає, що Управлінням правомірно незараховано ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи період роботи з 01.01.1992 рік по 11.03.1997 рік на підставі довідки № 3/16-44 від 28.06.2016 року та довідки про заробітну плату за період роботи з 20.10.1987 року по 11.03.1997 рік апаратником в технологічному цеху на установці по виробництву сірчаної кислоти в ООО (ТОВ) «Кинеф», а також прийнято рішення № 397 від 30.11.2018 року.
Відповідно до положень ст. 263 КАС України, суд розглядає дану справу в межах тридцяти денного строку дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вказує позивач, 17 листопада 2017 року він звернувся до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Судом встановлено, що 15 лютого 2018 року за результатами розгляду заяви №3942 від 17.11.2017 року Ізмаїльським об'єднаним управління Пенсійного фонду України Одеської області прийнято рішення № 63 про відмову у призначенні пенсії (а.с. 16).
У вказаному рішенні зазначено, що при проведенні перевірки первинних документів, на підставі яких видано пільгову довідку № 3/16-44 від 28.06.2016 року та довідку про заробітну плату за період роботи з 20.10.1987 по 11.03.1997 року в ООО «Кинеф» встановлено, що дані про проведення атестації робочих місць для підтвердження пільгової роботи після 21.08.1992 року відсутні.
Також, у рішенні вказано, що згідно запитів до управління Пенсійного фонду Російської Федерації м. Санкт-Петербурга та Ленінградської області від 08.08.2017 року та 22.11.2017 року про надання висновків періоду роботи з 22.08.1992 по 11.03.1997 роки до пільгового стажу станом на 15.02.2018 року не надійшла. До загального стажу роботи не зараховано період роботи згідно довідки № 25 від 23.12.1999 року в БПМП «Сиріус» з 03.04.1997 року по 23.12.1999 року у зв'язку з тим, що в раз відсутності запису в трудовій книжці, стаж необхідно підтвердити первинними документами. Перевірку довідки № 25 від 23.12.119 року провести неможливо, оскільки БПМП «Сиріус» ліквідовано з 18.12.2014 року, але документи до архіву не передано.
Правомірність вказаного рішення була предметом розгляду у справі №500/658/18.
Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2018 року (а.с.25-33), яке набрало законної сили 20.11.2018 року судом:
- задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (код ЄДРПОУ 37743414, адреса місцезнаходження: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, 46) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії -;
- визнано протиправним та скасувати рішення Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області № 63 від 15.02.2018 року про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язано Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.11.2017 року про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 року по справі №500/658/18 повторно розглянуто заяву №3942 від 17.11.2018 року ОСОБА_1 щодо призначення пенсії згідно Списку №1, відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийнято рішення №397 від 30.11.2018 року, яким відмовлено у призначенні пенсії позивачу (а.с.18-19).
Так, у вказаному рішенні від 30.11.2018 року №397 відповідачем зазначено, що для призначення пенсії за віком згідно Списку № 1 були надані документи: копія паспорту НОМЕР_2 від 23.04.2004 р., копія ідентифікаційного номеру НОМЕР_1 , копія трудової книжки НОМЕР_4 від 19.10.1987 р., копія диплому НОМЕР_5 від 10.10.1984 р., копія диплому НОМЕР_6 від 30.09.1987 р., довідка про стаж № 3/50-18536 від 23.06.2016 р., архівна виписка про стаж № 3/50-18538 від 23.06.2016 р., довідка про заробітну плату № 5961 від 29.11.2016 р. Як вказано у рішенні, довідки про стаж, заробіток та архівні виписки піні ВАТ « Сургутнафтогаз» Російської Федерації.
Також, у рішенні від 30.11.2018 року №397 вказано, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 21 рік 11 місяців 20 днів з них 4 роки 9 місяців 9 днів стаж роботи на пільгових умовах. До стажу роботи на пільгових умовах який дає на оформлення пенсії відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не зараховано період роботи з 20.02.1990 р по 02.03.1990 р., з 11.02.1991 по 21.02.1991р., оскільки до пільгового стажу не зараховуються учбові відпустки та з 01.01.1992 по 11.03.1997 в ООО «Кинеф».
У вказаному рішенні зазначено, що при проведенні перевірки первинних документів, на підставі яких видано пільгову довідку № 3/16-44 від 28.06.2016 року та довідку про заробітну плату за період роботи з 20.10.1987 по 11.03.1997 року апаратником в технологічному цеху на установці по виробництву сірчаної кислоти в ООО «Кинеф» встановлено, що дані про проведення атестації робочих місць для підтвердження пільгової роботи за період 21.08.1992 р. по 11.03.1997 р. відсутні.
Отже, зазначено у рішенні від 30.11.2018 року №397, зарахувати вищезазначений період роботи не має законних підстав.
Також у вказаному рішенні від 30.11.2018 року №397 зазначено, що до загального стажу роботи зарахований період роботи згідно довідки № 25 в БПМП «Сиріус» з 03.04.1997 р. по 23.12.1999 р.
З урахуванням зазначеного, у рішення вказано, що Ізмаїльським об'єднаним управлінням ПФУ Одеської області повторно проведений всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх наданих заявником документів для призначення пенсії за віком від 17.11.2017 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Також, у вказаному рішенні зазначено, що у разі незгоди з рішенням, воно можу бути оскаржене в судовому порядку або в органі Пенсійного фонду України вищого рівня.
Не погоджуючись діями відповідача щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи період роботи з 01.01.1992 рік по 11.03.1997 рік та рішенням Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Одеської області № 397 від 30.11.2018 року, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд зазначає, що предметом розгляду у даній адміністративній справи є наявність права на включення до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 01.01.1992 рік по 11.03.1997 рік апаратником в технологічному цеху на установці по виробництву сірчаної кислоти в ООО (ТОВ) «Кинеф».
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991р. (далі-Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р. (далі -Закон №1058-IV).
Згідно п. «а» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до ст.62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабміном України.
Згідно п. 1. Постанови Кабінету Міністрів України № 637 «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до пунктом 3 Порядку №637 застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Пунктом 10 Порядку №637 застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Згідно п. 1.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.
Згідно з п. 2.1. Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
- документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення);
- документи про місце проживання (реєстрації) особи; документи, які засвідчують особливий статус особи.
Згідно п. п. 4.1 Порядку №22-1 подання, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Відповідно до п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Судом встановлено, що згідно записів, які містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 серії АТ-ІV (дата заповнення 19.10.1987 року) позивач у період з 20.10.1987 року по 11.03.1997 року працював апаратником в технологічному цеху на установці по виробництву сірчаної кислоти в ООО «Кинеф», про що зроблено відповідні записи №№3-10.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2018 року по справі №500/658/18, яке набрало законної сили 20.11.2018 року встановлено, що разом із заявою про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_1 додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, документи про місце проживання (реєстрацію), заяву про призначення/перерахунок пенсії, паспорт, копію трудової книжки НОМЕР_4 від 19.10.1987 року, довідку з БПМП «Сіріус» про стаж роботи № 25 від 23.12.1999 року, довідку уточнюючу особливий характер роботи № 3/16-44 від 28.06.2016 року, архівну виписку про стаж № 3/50-18536 від 23.06.2016 року, архівну виписку про стаж № 3/50-18538 від 23.06.2016 року, довідку про заробітну плату № 5961 від 29.11.2016 року.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, в силу положень ч.4 ст.78 КАС України вказана обставина не підлягає доказуванню.
Суд зважає на те, що позивачем для підтвердження наявності підстав для зарахування до пільгового стажу спірного періоду роботи ТОВ «Кинеф» надано:
- копію довідки ТОВ «Кинеф» від 23.06.2016 року № 3/50-18536, в якій міститься архівна виписки з наказу (розпорядження) про прийом на роботу по виробничому об'єднанню «Киришинефтеоргсинтез» №173 від 26.03.1987 року, яким прийнято ОСОБА_2 на роботу в цех № 4, установка Л-35-11/600, оператором технологічної установки 3 розряду на практику із СПТУ-235 з 20.03.1987 року (а.с. 40).
- копію довідки № 3/16-44 від 28.06.2016 року, виданої ТОВ «Кинеф» (а.с.41) про те, що ОСОБА_1 працював повний робочий день в ООО «Кинеф» з 20.10.1987 року по 11.03.1997 року апаратником технологічної установки УПСК-2 у виробництві мінеральних і органічних кислот та їх з'єднань, робота надає право на дострокове призначення страхової пенсії відповідно до п. 1, пп. 1 ст. 30 Федерального закону від 28.12.2013 року № 400-ФЗ «Про страхові пенсії» та Списку № 1, розділ VIII, позиція 1080А000-17541, затвердженої Кабінетом Міністрів СССР від 26.01.1991 року № 10. У вказаній довідці також зазначено, що вона видана на підставі наказів по особовому складу, технічного регламенту ЕТКС, штатного розкладу, особових рахунків за 1987-1997 року для призначення страхової пенсії по старості;
- копію довідки №5961 від 29.11.2016 року, виданої ТОВ «Киришинефтеоргсинтез» (а.с.42-зворотній бік) ОСОБА_2 про його заробіток, який враховується при обчисленні пенсії, в якій містяться відомості про заробітну плату позивача за 1987-1991 роки;
- копію довідки №5961 від 29.11.2016 року, виданої ТОВ «Киришинефтеоргсинтез» (а.с.43) ОСОБА_2 про його заробіток, який враховується при обчисленні пенсії, в якій містяться відомості про заробітну плату позивача за період січень-грудень 1992 року; січень-грудень 1993 року; січень-грудень 1994 року; січень-грудень 1995 року; січень-жовтень 1996 року; січень 1993 року.
Судом встановлено, що підставою для не зарахування до пільгового стажу спірного періоду роботи ОСОБА_1 з 01.01.1992 року по 11.03.1997 рік на ТОВ «КИНЕФ» слугували висновки відповідача про те, що при проведенні перевірки первинних документів, на підставі яких видано пільгову довідку № 3/16-44 від 28.06.2016 року та довідку про заробітну плату за період роботи з 20.10.1987 по 11.03.1997 року апаратником в технологічному цеху на установці по виробництву сірчаної кислоти в ООО «Кинеф» встановлено, що дані про проведення атестації робочих місць для підтвердження пільгової роботи за період 21.08.1992 р. по 11.03.1997 р. відсутні.
Застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «а» і «б» ст.13 та ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», врегульовано Порядком застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт і професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики № 383 від 18.11.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 (Далі - Порядок № 383).
Суд зазначає, що відповідно до Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинні на період роботи особи.
Крім того, періоди роботи після 21.08.1992 зараховуються до пільгового стажу за результатами проведеної атестації робочих місць за умовами праці на підприємстві.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Так, відповідно до п. 4.5 Порядку № 383, якщо атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності «Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1992 (далі Порядок № 442). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1992, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання Постанови № 442 «Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) № 41 від 01.09.1992.
Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Комплексний аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 10 березня 2015 року по справі №21-51а15 та від 10 вересня 2013 року по справі №21-183а13.
Відповідно до частини 2 «Про зайнятість населення», права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з Українським законодавством, ратифіковані парламентом міжнародні договори з питань соціального забезпечення, є частиною законодавства про пенсійне забезпечення в Україні.
Міждержавна Угода між урядом України та урядом Російської Федерації від 14 березня 1993 року «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн», встановлює, що питання пенсійного забезпечення регулюється Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі. Вказана Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством держав-учасниць Угоди.
Таким чином, оскільки з 20.10.1987 року по 11.03.1997 року позивач працював апаратником в технологічному цеху на установці по виробництву сірчаної кислоти в ООО «Кинеф», яке, як вказує позивачем, не заперечується відповідачем та встановлено судом у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2018 року по справі №500/658/18, яке набрало законної сили 20.11.2018 року, знаходиться на території Російської Федерації, то питання щодо можливості зарахування цих періодів роботи до пільгового стажу за відсутності висновків атестації, слід розглядати у відповідності до положень Угоди від 14 січня 1993 року.
Згідно статті 6 Угоди від 14 січня 1993 року працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Частинами 2,3 цієї Угоди встановлено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.
Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтва та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Відповідно до статті 7 Угоди від 14 січня 1993 року питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Статтею 1 Угоди про гарантії передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Зі змісту наведених норм вбачається, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Крім того, відповідно до статті 11 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року документи, що необхідні для пенсійного забезпечення, видані в установленому порядку на території держав-учасниць, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
При цьому, на території Російської Федерації обов'язкове здійснення атестації робочих місць регулювалося Положенням про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Мінпраці Росії від 24.03.1997 № 12, Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими наказами Міністерства охорони здоров'я Російської Федерації від 31.08.2007 N 569 та від 26.04.2011 № 342н.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 348/2160/15-а.
Також, у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 348/2160/15-а зазначено, що на території Російської Федерації обов'язкове здійснення атестації робочих місць регулювалося Положенням про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Мінпраці Росії від 24.03.1997 № 12, Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими наказами Міністерства охорони здоров'я Російської Федерації від 31.08.2007 N 569 та від 26.04.2011 № 342н тощо.
Відповідно до ч.5, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, із змісту наведених норм Угоди вбачається, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Це означає, що у випадку виникнення спору у таких питаннях, суду слід перевірити умови, за яких такий стаж підлягає зарахуванню до пільгового відповідно до законодавства країни, де особа його набула.
Трудовим кодексом Російської Федерації та Федеральним законом «Про основи охорони праці Російської Федерації» на роботодавців покладено обов'язок періодично проводити атестацію робочих місць в умовах праці. Відповідно, всі підприємства, заклади і організації повинні планувати заходи щодо атестації робочих місць.
Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці визначається на основі Положення про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Мінпраці Росії № 12 від 14.03.1997.
Таким чином, суд зазначає, що законодавством Російської Федерації до 1997 року проведення атестації робочого місця передбачено не було, а тому період роботи позивача до 01.07.1997, також зараховується до пільгового стажу без проведення атестації робочого місця.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у зарахуванні періоду роботи для призначення пенсії за вислугу років, діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачу у зарахуванні певних періодів роботи до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнати протиправними дії Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи період роботи з 01.01.1992 рік по 11.03.1997 рік на підставі довідки № 3/16-44 від 28.06.2016 року та довідки про заробітну плату за період роботи з 20.10.1987 року по 11.03.1997 рік апаратником в технологічному цеху на установці по виробництву сірчаної кислоти в ООО (ТОВ) «Кинеф»; зобов'язання Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Одеської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за списком № 1, який надає право на вихід на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне страхування», період роботи з 01.01.1992 року по 11.03.1997 рік на підставі довідки № 3/16-44 від 28.06.2016 року та довідки про заробітну плату за період роботи з 20.10.1987 року по 11.03.1997 року апаратником в технологічному цеху на установці по виробництву сірчаної кислоти в ООО (ТОВ) «Кинеф»; визнаненя протиправним та скасування рішення Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Одеської області № 397 від 30.11.2018 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов'язання Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Одеської області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до п. «а» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне страхування», п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 з 17.11.2017 року, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.1.7 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Згідно з п.1.8 Порядку №22-1 особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.7 цього розділу.
Як вже вказано вище, згідно з п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, за наявності законодавчо визначених підстав, пенсія на пільгових умовах призначається з дня звернення за пенсією.
Як вже вказано вище, згідно з згідно п. «а» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату звернення позивача уз заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком у призначенні позивачу пенсії ОСОБА_1 виповнилось 50 років та він має необхідний стаж роботи відповідно до п. «а» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
При прийнятті рішення № 397 від 30.11.2018 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідач не було встановлено інших підстав (ніж неврахування вищевказаних спірних періодів роботи позивача) для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком.
Тобто, відповідач розглянув заяву позивача по суті та за її розглядом прийняв рішення про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 з підстав, які визнані судом необґрунтованими та такими, що не можуть бути застосовані у даних правовідносинах, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства.
Отже, в даному випадку, за встановлених судом обставин, оскільки Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області розглянуло заяву позивача по суті та прийняло рішення по суті його заяви, відповідні повноваження відповідача щодо призначення пенсії в даних спірних правовідносинах не є дискреційними повноваженнями.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Одеської області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до п. «а» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне страхування», п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 з 17.11.2017 року, підлягають задоволенню
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправними дій, рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи період роботи з 01.01.1992 рік по 11.03.1997 рік на підставі довідки № 3/16-44 від 28.06.2016 року та довідки про заробітну плату за період роботи з 20.10.1987 року по 11.03.1997 рік апаратником в технологічному цеху на установці по виробництву сірчаної кислоти в ООО (ТОВ) «Кинеф».
Зобов'язати Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Одеської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за списком № 1, який надає право на вихід на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне страхування», період роботи з 01.01.1992 року по 11.03.1997 рік на підставі довідки № 3/16-44 від 28.06.2016 року та довідки про заробітну плату за період роботи з 20.10.1987 року по 11.03.1997 року апаратником в технологічному цеху на установці по виробництву сірчаної кислоти в ООО (ТОВ) «Кинеф».
Визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Одеської області № 397 від 30.11.2018 року.
Зобов'язати Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Одеської області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до п. «а» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне страхування», п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 з 17.11.2017 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Корой С.М.
.