Справа № 420/3052/19
22 травня 2019 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати Постанову Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про стягнення виконавчого збору від 15.06.2018 року по ВП № 52000506 у розмірі 58 784,95 грн.
Разом із позовом позивач подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обгрунтовано наступним.
Позивач знаходиться у скрутному матеріальному становищі; є інвалідом третьої групи з дитинства безстроково, що підтверджується Довідкою серії 10 ААВ № 753654 від 22.04.2015 року; має проблеми зі здоров'ям, працевлаштуванням, тощо, тому не має можливості сплатити належну суму судового збору.
Крім того, позивач вказує, що серед матеріалів ВП № 52000506 наявні відповіді на електронні запити державного виконавця від 05.09.2016 року про те, що у власності відсутнє рухоме та нерухоме майно та про отримання в УПФУ у Приморському районі м. Одеси пенсії у розмірі 1130 грн.
Вказана пенсія по інвалідності є єдиним джерелом доходу для мене. Хоча вона становить доволі скромну суму, з неї ще й щомісячно відраховуються виконавчий збір та 20 % на користь ПАТ «БАНК ФОРУМ» в якості виконання Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 27 квітня 2009 року по справі № 2-6788/09 про стягнення заборгованості по кредитному договору в розмірі 586 119 грн. 46 коп.; витрат по сплаті державного мита у сумі 1700 грн. та ІТЗ у сумі 30 грн.
Розглянувши вказане клопотання, суд не вбачає підстав для її задоволення.
Приписами ст. 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо cплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину - інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Позивач не відноситься до переліку вказаних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981 року, та практика ЄСПЛ під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
ЄСПЛ в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Вказане кореспондується із приписами національного законодавства, зокрема, ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ст.133 КАСУ.
У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат,зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності процесуального закону, Закону України "Про судовий збір".
При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. На підтвердження скрутного майнового стану можуть бути надані, наприклад, довідка про доходи, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, довідка пенсійного органу про отримання пенсії за останнії рік.
Приписами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотань (заяв) предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63- 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів про отриманий ним дохід за останній рік.
Крім того, позивач вказує на наявність в матеріалах ВП відповідей датованих 2016 р. про відсутність майна та отримання пенсії у сумі 1130 грн.
Отже, позивачем до заявленого клопотання не додано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин за яких позивача повинно бути звільнено від сплати судового збору.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналогічна норма міститься й у статті 2 КАС України.
Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду.
З огляду на викладене суддя дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 133, 143, 294 КАС України, суддя, -
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.