23 травня 2019 року м. Житомир справа № 806/536/17
категорія 102010000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання дій протиправними та зобов'язання розглянути заяву,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо неналежного розгляду його заяви від 07 грудня 2016 року та зобов'язати відповідача розглянути вказану заяву в установленому законом порядку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що заява відповідачем розглянута без дотримання норм Закону України "Про звернення громадян" та Закону України "Про захист персональних даних", зокрема, не були вирішені вимоги заяви, відповідь на заяву надана з порушенням строків розгляду та підписана не уповноваженою особою.
06.03.2017 відповідачем подано заперечення на адміністративний позов, де зазначено, що порушень чинного законодавства з боку Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Секретаріату Уповноваженого під час розгляду звернення ОСОБА_1 допущено не було, а тому в задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.03.2019 вказані судові рішення скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Підставою для скасування рішень стало те, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги посилання позивача на строки розгляду відповідачем його заяви та не надали оцінку цим обставинам.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 справу прийнято до провадження судді Черноліхова С.В., розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позов.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини не скористався правом на подання відзиву на адміністративний позов, а тому, суд вирішує справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_1 07 грудня 2016 року звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений) із заявою про проведення перевірки за фактом порушення прав суб'єкта персональних даних. У вказаній заяві позивач просив:
- провести перевірку дотримання Управлінням виконавчої дирекції ФССНВ в Житомирській області (надалі у тексті - Управління) вимог законодавства про захист персональних даних, за результатами якої скласти акт перевірки додержання вимог законодавства про захист персональних даних;
- притягти до адміністративної відповідальності за недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них або порушення прав суб'єкта персональних дата за статтею 188-39 КУпАП начальника Управління ОСОБА_2 ;
- винести припис про усунення порушень Закону України "Про захист персональних даних" і зобов'язати начальника Управління Лубчука В.М. не допускати фактів порушення прав суб'єкта персональних даних (а.с.9).
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що Управлінням виконавчої дирекції ФССНВ в Житомирській області грубо порушено вимоги закону України "Про захист персональних даних", а саме: без його згоди та відповідного рішення суду надано, а Апеляційним судом Житомирської області взято як доказ при прийнятті рішення від 26.07.2016 у справі №280/123/16-ц, інформацію про те, яку ОСОБА_1 отримав щомісячну премію за п'ять місяців 2015 року. Дана інформація сприяла прийняттю судом рішення не на його користь, чим завдано йому збитки.
13 січня 2017 року керівником Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Крикливенком Б.В. за вихідним № 2/9-Х280752.16/06-147 надано відповідь про те, що подання Управлінням доказів до Апеляційного суду Житомирської області, а саме: інформації щодо розміру премії позивача за п'ять місяців 2015 року, не є порушенням законодавства про захист персональних даних (а.с.12).
ОСОБА_1 , вважаючи, що розгляд його заяви відбувся з порушенням норм Закону України "Про звернення громадян" та Закону України "Про захист персональних даних", звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 23.12.1997 № 776/97-ВР (далі - Закон №776/97) метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є: захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина суб'єктами, зазначеними у статті 2 цього Закону; запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню; сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі; поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина; запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод; сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.
Статтею 14 Закону №776/97 визначено, що Уповноважений зобов'язаний додержуватися Конституції України і законів України, інших правових актів, прав та охоронюваних законом інтересів людини і громадянина, забезпечувати виконання покладених на нього функцій та повною мірою використовувати надані йому права.
Згідно із ст.16 Закону №776/97 Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує, зокрема, за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників.
Законом України "Про захист персональних даних" № 2297-VI від 01.06.2010 (далі - Закон №2297-VI) визначено, що контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних у межах повноважень, передбачених законом, здійснюють Уповноважений та суди (стаття 22 Закону).
У відповідності до частини 1 статті 23 Закону №2297-VI Уповноважений у сфері захисту персональних даних має, зокрема, такі повноваження: 1) отримувати пропозиції, скарги та інші звернення фізичних і юридичних осіб з питань захисту персональних даних та приймати рішення за результатами їх розгляду; 2) проводити на підставі звернень або за власною ініціативою виїзні та безвиїзні, планові, позапланові перевірки володільців або розпорядників персональних даних в порядку, визначеному Уповноваженим, із забезпеченням відповідно до закону доступу до приміщень, де здійснюється обробка персональних даних; 5) за підсумками перевірки, розгляду звернення видавати обов'язкові для виконання вимоги (приписи) про запобігання або усунення порушень законодавства про захист персональних даних, у тому числі щодо зміни, видалення або знищення персональних даних, забезпечення доступу до них, надання чи заборони їх надання третій особі, зупинення або припинення обробки персональних даних; 6) надавати рекомендації щодо практичного застосування законодавства про захист персональних даних, роз'яснювати права і обов'язки відповідних осіб за зверненням суб'єктів персональних даних, володільців або розпорядників персональних даних, структурних підрозділів або відповідальних осіб з організації роботи із захисту персональних даних, інших осіб; 10) складати протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності та направляти їх до суду у випадках, передбачених законом.
З системного аналізу вказаних вище норм слідує, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини наділений повноваженнями щодо захисту права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних, в тому числі, з питань, що стосувалися звернення ОСОБА_1 до відповідача.
Скасовуючи постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували посилання позивача на строки розгляду відповідачем його заяви.
Дослідивши вказану обставину та надавши їй належну оцінку, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 17 Закону №776/97 Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян". При розгляді звернення Уповноважений: відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; відмовляє в розгляді звернення.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Статтею 7 даного Закону передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
З огляду на вказані норми, за загальним правилом звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. П'ятиденний строк законом встановлено для звернень, які не містять необхідних даних для прийняття рішення, або в яких порушено питання, що не відносяться до компетенції органу, куди подано звернення.
Суд встановив, що заява позивача від 07.12.2016 надійшла до Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини 14.12.2016. Зазначена обставина визнається сторонами у справі та підтверджується відміткою Секретаріату про отримання звернення, проставленою на першому аркуші документа (вх.№Х280782.16/06 - а.сп.27).
Згідно змісту відповіді на звернення ОСОБА_1 її було надано 13.01.2017 та направлено на адресу позивача 17.01.2017 (а.сп.11-12).
Враховуючи те, що норма статті 20 Закону України "Про звернення громадян" визначає перебіг строку розгляду звернення з дня надходження його до відповідного органу до моменту розгляду і вирішення цього звернення, а не пов'язує закінчення цього строку з датою видачі чи направлення відповіді конкретній особі, тому звернення ОСОБА_1 відповідачем розглянуто саме 13.01.2017 - в межах місячного строку, визначеного цією статтею. Відтак, посилання позивача на те, що його звернення вирішено поза межами цього строку є безпідставні.
Також, помилковими є твердження ОСОБА_1 про те, що у зв'язку з відмовою у задоволенні звернення відповідач мав надати відповідь протягом п'яти днів з дня його надходження, керуючись при цьому статтею 7 Закону України "Про звернення громадян".
Як зазначалося вище, нормами даної статті забороняється відмова у прийнятті та розгляді звернень, оформлених належним чином та поданих у встановленому порядку. П'ятиденний строк для повідомлення заявника встановлено у разі подання запитів з порушенням порядку, або їх неналежного оформлення.
В ході судового розгляду справи з'ясовано, що відповідачем звернення ОСОБА_1 було розглянуто в загальному порядку, оскільки не було підстав для його повернення чи відмови у розгляді, а викладені у зверненні обставини потребували додаткового вивчення. Вказане слідує з наданих суду заперечень відповідача на адміністративний позов, які не спростовані позивачем.
Відтак, при визначенні строку розгляду звернення ОСОБА_1 відповідач правомірно діяв у відповідності до статті 20 Закону України "Про звернення громадян", а не застосував статтю 7 даного Закону.
Враховуючи вищезазначене, Уповноваженим забезпечено розгляд звернення позивача у встановлений законом строк.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про неналежний розгляд відповідачем звернення суд зазначає наступне.
Встановлено, що відповідач у відповіді на звернення зазначив, що надання Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Житомирській області доказів до Апеляційного суду Житомирської області, а саме: інформації щодо розміру премії позивача за п'ять місяців 2015 року, не є порушенням законодавства про захист персональних даних.
Статтею 2 Закону України "Про захист персональних даних" №2297-VI визначені основні поняття у сфері захисту персональних даних, зокрема:
персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована;
суб'єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються; володілець персональних даних - фізична або юридична особа, яка визначає мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом;
обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.
Згідно із частиною 5 статті 6 даного Закону №2297-VI обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №2297-VI дозволяється обробка персональних даних про особу, якщо така обробка необхідна для здійснення прав та виконання обов'язків володільця у сфері трудових правовідносин відповідно до закону із забезпеченням відповідного захисту.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на посаді начальника відділення Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Коростишівському районі Житомирської області.
Враховуючи вищезазначене, фонд є володільцем персональних даних у сфері трудових правовідносин та має право обробляти персональні дані позивача.
Статтею 11 Закону України "Про захист персональних даних" визначено вичерпний перелік підстав для обробки персональних даних, з яких згода суб'єкта персональних даних є лише однією з шести підстав для обробки персональних даних. За наявності підстав, визначених пунктами 2-6 частини першої статті 11 цього Закону, обробка персональних даних здійснюється без згоди суб'єкта персональних даних.
Так, пункт 6 частини 1 статті 11 Закону №2297-VI передбачає необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб'єкта персональних даних у зв'язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.
Відтак, суд вважає обгрунтованими доводи відповідача про те, що надання Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Житомирській області доказів (інформації щодо розміру його премії за п'ять місяців 2015 року) до Апеляційного суду Житомирської області у зв'язку з розглядом поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги не є порушенням законодавства про захист персональних даних.
З огляду на вказане, Уповноваженим правомірно не було виявлено порушень законодавства про захист персональних даних за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 07 грудня 2016 року.
Щодо вимоги ОСОБА_1 про притягнення начальника Управління виконавчої дирекції ФССНВ в Житомирській області Лубчука В.М. до адміністративної відповідальності за недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них або порушення прав суб'єкта персональних даних за статтею 188-39 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі у тексті - КУпАП), то суд враховує наступне.
Відповідно до статті 255 КУпАП право складати протоколи про адміністративні правопорушення за порушення вимог Закону України "Про звернення громадян" мають уповноважені на те посадові особи Секретаріату Уповноваженого з прав людини.
Порядок складання уповноваженими особами Секретаріату Уповноваженого з прав людини протоколів про адміністративні правопорушення, що передбачені статтями 188-39, 188-40 та 212-3 КУпАП, визначений Порядком оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженим наказом Уповноваженого від 16.02.2015 № 3/02-15.
Пунктом 2.1 цього Порядку встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складається в рамках провадження, що здійснюється відповідно до Порядку здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справах про порушення прав і свобод людини.
Відповідно до статті 254 КУпАП підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення є вчинене адміністративне правопорушення.
Враховуючи те, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.12.2016 Уповноваженим не встановлено порушення законодавства про захист персональних даних та, відповідно, вчинення адміністративного правопорушення, тому у відповідача не було підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 188-39 КУпАП.
Крім того, доводи ОСОБА_1 про обов'язок Уповноваженого провести перевірку дотримання вимог законодавства про захист персональних даних за зверненням позивача суд вважає безпідставними з наступних мотивів.
Як зазначалося вище, у відповідності до частини 1 статті 23 Закону №2297-VI до компетенції Уповноваженого у сфері захисту персональних даних відноситься, зокрема, проводити на підставі звернень або за власною ініціативою виїзні та безвиїзні, планові, позапланові перевірки володільців або розпорядників персональних даних в порядку, визначеному Уповноваженим, із забезпеченням відповідно до закону доступу до приміщень, де здійснюється обробка персональних даних.
Пунктом 4.1 Порядку здійснення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини контролю за додержанням законодавства про захист персональних даних, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 8 січня 2014 року N 1/02-14 (у редакції Порядку на час розгляду звернення позивача) передбачено, що позапланові перевірки суб'єктів перевірки можуть проводитись за наявності однієї або декількох підстав/приводів, зокрема: за обґрунтованими зверненнями фізичних та юридичних осіб з повідомленням про порушення фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, підприємством, установою і організацією усіх форм власності, органом державної влади чи місцевого самоврядування, що є володільцями та/або розпорядниками персональних даних, вимог законодавства про захист персональних даних.
Відтак, рішення про проведення перевірки Уповноважений приймає, з огляду на обгрунтованість самого звернення, і таке повноваження є дискреційним.
Враховуючи те, що в ході розгляду звернення ОСОБА_1 відповідачем не встановлено порушень законодавства, а тому суд вважає правомірним непроведення ним позапланової перевірки відносно Управління виконавчої дирекції ФССНВ в Житомирській області.
Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що відповідь на його звернення підписано неповноважною особою, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється Секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка.
Пунктом 7 Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого Уповноваженим від 20.06.2012 № 4/8-12, передбачено, що за дорученням Уповноваженого працівники Секретаріату мають право діяти від імені Уповноваженого та представляти його інтереси з усіма правами, що надані чинним законодавством України.
Згідно наказу Уповноваженого від 01.09.2016 № 300/к "Про виконання обов'язків представника Уповноваженого з питань захисту персональних даних" та згідно з довідкою Секретаріату Уповноваженого від 01.03.2017 № 22-38 станом на 13.01.2017 обов'язки представника Уповноваженого з питань захисту персональних даних виконував Керівник Секретаріату Уповноваженого ОСОБА_3 та мав право діяти від імені Уповноваженого.
Зокрема, підпунктом 5.4 пункту 5 Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого від 26.07.2012 № 7/8-12 передбачено, що Представник за дорученням Уповноваженого розглядає звернення громадян.
Тому, надаючи відповідь ОСОБА_1 , ОСОБА_4 діяв в межах повноважень, передбачених Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", Законом України 2Про захист персональних даних", Положенням про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Положенням про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Враховуючи наведене, а також зважаючи на вимоги Закону України "Про звернення громадян" та Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", суд вважає безпідставними доводи позивача щодо наявності в діях Уповноваженої особи при розгляді його заяви від 07.12.2016 ознак протиправності.
У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій при розгляді зверненням ОСОБА_1 Уповноважений Верховної Ради України з прав людини діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому у задоволенні вказаного позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання дій протиправними та зобов'язання розглянути заяву відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Черноліхов