Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" травня 2019 р. Справа №907/710/17
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Дубник О.П.
суддів Зварич О.В.
Кравчук Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Мокрої А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Рахівської міської ради № 54 від 15.01.2019 (вх .№01-05/846/19 від 04.03.2019 року)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2018 (суддя Пригара Л.І., повний текст складено 26.12.2018)
у справі № 907/710/17
за позовом: Рахівської міської ради, м. Рахів Закарпатської області
до відповідача: Орендного підприємства “Ужгородський коньячний завод”, м. Ужгород
про зобов'язання власника - Орендного підприємства “Ужгородський коньячний завод” вчинити дії, а саме, подати заяву про припинення прав власності на нерухоме майно до суб'єкта, уповноваженого на здійснення реєстраційних дій, визначених ст. 6 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” щодо комплексу будівель, реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 8032234, що знаходиться за адресою: м АДРЕСА_1 вул. Б.Хмельницького, буд. 45 у зв'язку із його знищенням (з врахуванням заяви про зміну предмету позову),
за участю представників:
від позивача: Мамчин Н.І., Петращук І.В. (довіреності б/н від 13.05.2019);
від відповідача: адвокат Шерегі В.М. (ордер серії ЗР № 66883 від 04.04.19).
1.Розгляд справи.
У судовому засіданні 14.05.2019 здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів відео - та звукозапису, згідно з ст.ст. 197, 222 ГПК України.
Хід розгляду апеляційної скарги викладено в ухвалах суду.
Відповідно до Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 04.03.2019 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді -доповідача) Дубник О.П., суддів - Зварич О.В., Скрипчук О.С.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Зварич О.В розпорядженням керівника апарату суду №159 від 11.03.2019 призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів для розгляду апеляційної скарги. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2019 до складу колегії входять: головуючий суддя (суддя-доповідач) Дубник О.П., судді: Скрипчук О.С., Кравчук Н.М.
У зв'язку з перебуванням у відрядженні судді - члена колегії Скрипчук О.С. розпорядженням керівника апарату суду №283 від 15.04.2019 призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів для розгляду апеляційної скарги. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2019 до складу колегії входять: головуючий суддя (суддя-доповідач) Дубник О.П., судді: Зварич О.В., Кравчук Н.М.
Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.
2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Сторонами заяв то клопотань не заявлено.
3. Короткий зміст позовних вимог.
22.09.2017 Рахівська міська рада звернулася з позовом до Орендного підприємства “Ужгородський коньячний завод” (з врахуванням заяви про зміну предмета спору від 23.10.2017, а.с.61ёт.1) про зобов'язання власника - Орендного підприємства “Ужгородський коньячний завод” вчинити дії, а саме: подати заяву про припинення прав власності на нерухоме майно до суб'єкта, уповноваженого на здійснення реєстраційних дій, визначених ст. 6 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” щодо комплексу будівель, реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 8032234, що знаходиться за адресою: м. АДРЕСА_1 , вул. Б.Хмельницького, буд. 45 у зв'язку із його знищенням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як власник нежитлових будівель (комплекс будівель), які є знищеними та фактично не існують, відмовляється звернутись до відділу державної реєстрації прав власності із заявою про припинення права власності на такі будівлі, про що свідчить звернення останнього до Рахівського районного суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльність позивача та зобов'язання вчинити дії щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди для обслуговування комплексу будівель, яке на день подання позову є знищеним. Відповідно позивач, як власник земельної ділянки вважає, що через такі дії відповідача, не може розпоряджатись даною земельною ділянкою, яка на час подання позову вільна від забудови, оскільки існує реєстрація права власності на комплекс будівель, що на даний час не існують. Отже, позивач вважає, що єдиним вирішенням спірного питання є захист у судовому порядку його прав розпорядника землями територіальної громади, шляхом судового скасування державної реєстрації права власності ОП «Ужгородський коньячний завод» на комплекс будівель, що знаходяться за адресою: м. Рахів, вул. Б. Хмельницького АДРЕСА_2 45, який фактично не існує у зв'язку із його знищенням.
4. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване ст. ст. 321, 346, 349 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 120, 92 Земельного кодексу України. Суд у рішенні дійшов висновку, що умовою припинення права власності на знищене нерухоме майно є виключно відповідна заява власника, оскільки власник здійснює своє право власності на майно незалежно від волі інших осіб, а законом або іншим нормативно-правовим актом не передбачено обов'язок власника подати заяву про припинення свого права власності на майно у зв'язку з його знищенням.
5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.
5.1 Рахівська міська рада не погоджується з ухваленим рішенням суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог, вважає рішення незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи. Скаржник вважає дії відповідача, а саме знищення ним майна, використання документів на неіснуючу будівлю та неподання заяви про припинення права власності на нерухоме майно, що зареєстроване за ним на підставі договору купівлі - продажу № 1557 від 23.12.2004 p., протизаконними та відповідно до cт. cт. 346, 349 ЦК України за рішенням суду є підставою для припинення права власності на дане майно.
Крім того, скаржник покликається на те, що на день подання позову існує запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 8032234. Даний запис є інформацією (відомостями) про об'єкти нерухомого майна відповідача, яких в реальності не має, що зафіксовано актами обстежень постійної комісії міської ради та висновком судової земельно-технічної експертизи. Тобто відповідач зловживає своїми правами (потенційними правами), і допоки цей запис в реєстрі прав власності є, міська рада як власник земельної ділянки не може вільно розпоряджатися землями територіальної громади.
5.2 Орендним підприємством “Ужгородський коньячний завод” подано відзив на апеляційну скаргу, в якій останній заперечує доводи позивача, оскільки той не обґрунтував, у чому саме полягає порушення його прав можливою зміною технічних характеристик нерухомого майна належного відповідачу. Разом з тим, відповідач покликається на ст. ст. 316, 319 ЦК України щодо здійснення (користування) правом власності на річ (майно) відповідно до закону за своєю волею не залежно від волі інших осіб та вчинення будь-яких дій щодо майна на власний розсуд, які не суперечать закону. Відповідач також вважає, що позивачем, ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не зазначено жодної норми матеріального права, яку порушує відповідач, і як таке порушення впливає на права позивача.
Крім того, відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ним сплачується податок на нерухомість та плата за земельну ділянку, яку відповідач використовує на підставі договору оренди від 25.02.2008. Щодо покликань скаржника на акт постійної комісії від 14.04.2016, то відповідач вважає його таким, що складений в односторонньому порядку. Відповідач також заперечує доводи скаржника в частині зобов'язати відповідача подати заяву про припинення права власності реєстратору, оскільки у разі невідповідності об'єкта нерухомого майна технічним характеристикам, законом передбачено внесення змін до записів Державного реєстру, а не внесення запису про припинення права власності.
Також відповідач заперечує щодо наявного в матеріалах справи висновку експертизи виходячи з того, що такий висновок є неналежним доказом, оскільки дослідження проводились методом зіставлення результатів візуального обстеження об'єкту дослідження та наданої технічної документації на земельну ділянку, а не технічну документацію на нерухоме майно. Крім того, експертиза проводилась земельно-технічна, а не дослідження нерухомого майна - будівель. Експерт ОСОБА_1 є працівником ТОВ «Експерт інвест», а не науково-дослідного інституту судових експертиз, про свідчить реєстр судових експертів, а в самому висновку не вказано обов'язкових реквізитів висновку експертаё визначених Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.
Відповідач стверджує, що позовна вимога про зобов'язання внести зміни до реєстру прав власності навіть при задоволенні позовних вимог не може бути фактично виконана, оскільки з 01.01.2013 почала діяти нова система реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за якою внесення змін до реєстру неможливе.
5.3 Позивачем в свою чергу подано відповідь на відзив відповідача, в якому зазначено, що відповідач демонтувавши комплекс будівель, які перебували у його власності, звільнив земельну ділянку від забудови, дані дії надали земельній ділянці статус вільної. Згідно ст. 349 ЦК України, право власності на майно припиняється в разі знищення, оскільки при цьому зникає сам об'єкт права власності. Щодо акту обстеження земельної ділянки постійною комісією, позивач звертає увагу суду на те, що такі дії були спрямовані лише для обстеження земельної ділянки та встановлення факту, що така ділянка вільна від забудови.
Щодо покликань відповідача, що останнім сплачується податок на нерухомість та плата за земельну ділянку, позивач не заперечує, однак звертає увагу на те, що відповідач станом на час розгляду справи користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, оскільки договір оренди відсутній, а тимчасова угода про користування земельною ділянкою втратила чинність з 03.03.2004.
Також позивач заперечує доводи відповідача, що висновок експерта не є належним доказом, покликаючись на ст. ст. 69, 73, 91, 101 ГПК України.
6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.
30.12.2004 року Рахівським БТІ було вчинено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно (комплекс) Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод», реєстраційний номер 8032234, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 97678638 від 19.09.2017 року. Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу комплексу будівель № 1557 від 23.12.2004.
В подальшому, ОП «Ужгородський коньячний завод» звернувся до Рахівської міської ради з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди, про що 10.12.2007 року 23-ю сесією 5-го скликання міської ради було прийнято рішення за номером 348 про надання такого дозволу.
25.02.2008 р. за номером 49 між Рахівською міською радою та ОП «Ужгородський коньячний завод» було укладено Угоду про тимчасове використання земельної ділянки для обслуговування будівель ВАТ «Рахівська реалізаційна база».
Судом встановлено, що в постійному користуванні Рахівської реалбази хлібопродуктів перебувала земельна ділянка площею 1,05 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ІІ-ЗК № НОМЕР_1 , зареєстрованого в книзі записів Державних актів на право постійного користування землею за № 03. Отже, станом на 23.12.2004 року, на день укладення договору купівлі-продажу комплексу будівель № 1557 від 23.12.2004 земельна ділянка площею 1,05 га. перебувала у постійному користуванні ВАТ «Рахівська реалізаційна база».
Таким чином, судом встановлено, що відповідач придбав комплекс будівель, розташованих за адресою м. Рахів, вул. Б. Хмельницького, 45, що знаходився на земельній ділянці загальною площею 1,05 га.
З позовної заяви вбачається, що в грудні 2014 року ОП «Ужгородський коньячний завод» було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди для обслуговування комплексу, який знаходиться за адресою: м. Рахів, вул. Б.Хмельницького,45, кадастровий номер 21236101100:31:002:0031, проте при розгляді даного проекту щодо його затвердження на сесії міської ради, рішення по даному питанню прийнято не було, так як не набрало необхідної кількості голосів депутатів.
Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 01.03.2017 у справі № 305/270/816-а задоволено позов ОП «Ужгородський коньячний завод» до Рахівської міської ради: визнано протиправною бездіяльність Рахівської міської ради Закарпатської області та зобов' язано її повторно розглянути звернення ОП «Ужгородський коньячний завод» та затвердити проект землеустрою щодо надання на умовах оренди земельної ділянки площею 1,0196 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: м. Рахів, вул АДРЕСА_3 Б АДРЕСА_4 .
Слід зазначити, що вищезазначені обставини сторонами не заперечуються.
14.04.2016 року постійною комісією з питань регулювання земельних відносин та містобудування Рахівської міської ради за участю інженера інвентаризації нерухомого майна КП «Бюро технічної інвентаризації» Рахівської районної ради було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Рахів, вул. Б.Хмельницького,45.
За результатами обстеження складено акт, яким встановлено, що земельна ділянка не забудована, тобто відсутні об'єкти нерухомого майна (комплекс будівель), які зазначені у витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.12.2004 р. та проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди для обслуговування комплексу ОП «Ужгородський коньячний завод».
В підтвердження відсутності на спірній земельній ділянці комплексу будівель, позивачем до матеріалів справи також додано висновок судової земельно-технічної експертизи № 329/18 від 13.04.2018 Науково-дослідного інституту судових експертиз та права, проведеної на прохання виконкому Рахівської міської ради, ахівської міської радиё яким встановлено, що об'єкти нерухомого майна на земельній ділянці за адресою: м. Рахів, вул. Б.Хмельницького,45 відсутні.
Відповідно до наведеного, позивач вважає, що, оскільки, комплекс будівель на спірній земельній ділянці відсутній, про що зазначено у акті обстежень постійної комісії Рахівської міської ради та висновку судової земельно-технічної експертизи, то запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно № 8032234 порушує право позивача розпоряджатись земельною ділянкою, про що останній звертався до відповідача вчинити дії, а саме, подати заяву про припинення прав власності на нерухоме майно до суб'єкта, уповноваженого на здійснення реєстраційних дій, визначених ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо комплексу будівель, реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 8032234, що знаходиться за адресою: м. АДРЕСА_1 , вул. Б. Хмельницького, буд. 45 у зв'язку із його знищенням, оскільки подання заяви власника майна про припинення права власності на нерухоме майно залежить від його волевиявлення, а не встановлення факту щодо фактичної відсутності такого майна.
Однак, відповідач таких дій не вчинив, натомість останній звернувся до Рахівського районного суду про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії Рахівською міською радою щодо затвердження проекту землеустрою про відведення забудованої земельної ділянки в користування на умовах оренди для обслуговування комплексу будівель. 01.03.2017 року Рахівським районним судом Закарпатської області винесено рішення у справі № 305/270/16-а про задоволення позову (рішення набрало законної сили).
7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.
Згідно з частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 14.12.2004 року), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Відповідно до частини 2 статті 92 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення договору), права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.
Судом встановлено, що відповідач не є державним підприємством або громадською організацією, відтак, набуття відповідачем права користування земельною ділянкою можливе виключно на підставі договору оренди.
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судовою колегією встановлено, що спірна земельна ділянка належить територіальній громаді міста Рахів, розпорядником якого є Рахівська міська рада, оскільки останнім була передана на праві постійного користування ВАТ «Рахівська реалізаційна база» для обслуговування комплексу будівель, які в подальшому були придбані відповідачем на підставі договору купівлі-продажу № 1557 від 23.12.2004 та зареєстровані 30.12.2004 року Рахівським БТІ.
Отже, позивач, як власник земельної ділянки, наділений правом пред'явлення позову до будь-якої особи, яка, на його думку, порушує його права користування та розпорядження своїм майном.
Як уже було зазначено вище, позивач просить зобов'язати власника - ОП «Ужгородський коньячний завод» вчинити дії, а саме, подати заяву про припинення права власності на нерухоме майно до суб'єкта, уповноваженого на здійснення реєстраційних дій, визначених ст. 6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо комплексу будівель, реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 8032234, що знаходиться за адресою: м. Рахів АДРЕСА_2 вул. Б. Хмельницького, буд. 45, у зв'язку з його знищенням.
В підтвердження вищенаведеного, позивачем, як доказ до справи долучено акт обстеження земельної ділянки за адресою: м АДРЕСА_3 Рахів АДРЕСА_2 вул. Б.Хмельницького АДРЕСА_2 45, постійною комісією з питань регулювання земельних відносин та містобудування Рахівської міської ради від 07.09.2017 та висновок судової земельно-технічної експертизи № 329/18 від 13.04.2018 Науково-дослідного інституту судових експертиз та права.
Відповідно до cт. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ч. 1 cт. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до cт. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з п. 3 ч. 2 cт. 16 ЦК України, встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.
Статтею 346 Цивільного кодексу України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника.
Відповідно до статті 349 Цивільного кодексу України, право власності на майно припиняється у разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
Судова колегія приходить до висновку, що обов'язковими умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно з вимогами статі 349 ЦК Украйни, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 708/254/18.
В даному випадку позивачем, як доказ того, що майно (комплекс будівель) є знищене долучено до матеріалів справи акт обстеження та висновок судової земельно-технічної експертизи.
З урахуванням наведеного судова колегія зазначає наступне.
Акт постійної комісії позивача від 14.04.2016 не є належним та допустимим доказом в підтвердження відсутності комплексу будівель на спірній земельній ділянці, оскільки такий акт не відповідає вимогам встановлених до складання актів та є одностороннім.
Щодо висновку судової земельно-технічної експертизи № 329/18 від 13.04.2018 року приватної установи Науково-дослідного інституту судових експертиз та права, судова колегія зазначає наступне.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 69 ГПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з'ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи.
В частинах 1, 2, 3, 4, 6, 7 ст. 98 ГПК України зазначається, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім 'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5, 6 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Таким чином, позивач наділений процесуальним правом подавати як доказ висновок експерта, складений на його замовлення.
З наявного в матеріалах справи поданого позивачем висновку експерта, судова колегія зазначає що останній відповідає вимогам, встановленим статтями 98, 101 ГПК України, оскільки проведення експертизи доручено експерту Охрименчуку Олександру Овксентійовичу, який має вищу будівельно-технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення інженерно-технічних експертиз за спеціальностями 10.6 Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів, 10.7 Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками, 10.10 Визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд, 10.14 Оцінка земельних ділянок, стаж експертної роботи з 2007 року (Свідоцтво від 29.05.2007 року № 1119, видане ЦЕКК Міністерства юстиції України, строк дії до 27.05.2019 року). Про кримінальну відповідальність згідно ст. 384 КК України експерт обізнаний, а тому, зазначений висновок експерта отриманий без порушення закону і є допустимим доказом в розумінні ч. 2 ст. 77 ГПК України.
Однак, судова колегія звертає увагу на те, що предметом дослідження експерта була земельна ділянка, а не комплекс будівель. Крім того, з висновку експерта вбачається, що: «Дослідження проводилось методом зіставлення результатів візуального обстеження об'єкту дослідження та наданої технічної документації на земельну ділянку з нормативними документами, чинними в галузі будівництва в Україні».
Разом з тим, варто зазначити, що ухвало Господарського суду Закарпатської області від 24.10.2017 року за клопотанням позивача, судом призначено судову земельно-технічну експертизу та доручено її проведення Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз про що провадження у даній справі було зупинено до отримання результатів судової земельно-технічної експертизи.
Однак, 13.07.2018 року Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз матеріали справи повернуто до Господарського суду Закарпатської області без виконання у зв'язку з не проведенням оплати вартості експертизи та ненаданням позивачем витребуваних документів.
З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що висновок судової земельно-технічної експертизи № 329/18 від 13.04.2018 року приватної установи Науково-дослідного інституту судових експертиз та права не є належним доказом, який свідчить про знищення майна
Щодо подання відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру, слід зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 19 Конституції передбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що оскільки власник здійснює своє право власності на майно незалежно від волі інших осіб, а законом або іншим нормативно-правовим актом не передбачено обов'язок власника подати заяву про припинення свого права власності на майно у зв'язку з його знищенням, суд не може зобов'язати відповідача вчинити такі дії, про що вірно зазначено в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції.
Щодо тверджень апелянта, що дії відповідача, а саме знищення ним майна, використання документів на неіснуючу будівлю та неподання заяви про припинення права власності на нерухоме майно, що зареєстроване за ним на підставі договору купівлі - продажу № 1557 від 23.12.2004 p. протизаконні та відповідно до cт. cт. 346, 349 ЦК України за рішенням суду є підставою для припинення права власності на дане майно, судова колегіє вважає безпідставним, оскільки доводи скаржника спростовуються вищенаведеним.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, відповіді на відзив відповідача, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та вищевказаними висновками суду апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав апеляційним судом не встановлено.
Отже, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
8. Судові витрати.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 252, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2018 у цій справі без змін.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Повний текст постанови складено 23.05.2019
Суддя-доповідач Дубник О.П.
Судді Зварич О.В.
Кравчук Н.М.