15 травня 2019 р.Справа № 520/762/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Мороко А.С.) від 05.03.2019 року (повний текст рішення складений 05.03.2019 р.) по справі № 520/762/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 48 протоколу № 122 від 07.12.2018 р.; зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р., у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності другої групи, та надіслати вказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 ; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України; зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення протягом 45 днів з дня набрання ним чинності.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум про призначення позивачу одноразової грошової допомоги в частині пункту 48 протоколу № 122 від 07.12.2018 прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, у зв'язку з чим, ОСОБА_1 просить його скасувати у вказаній частині.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 520/762/19 позовні вимоги залишені без задоволення.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не подали.
Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу з серпня 1986 по липень 1988 та приймав участь у бойових діях в складі діючої армії Республіки Афганістан у військовій частині пп НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України № 1622 від 14.08.2012 р. захворювання позивача - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 204048 від 21.01.2013 р. внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, позивачу 21.01.2013 р. під час первинного огляду встановлена третя група інвалідності, а 27.01.2014 р. під час повторного огляду - ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААБ № 204351 від 27.01.2014 р., з 17.01.2018 р. - відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА від 17.01.2018 р. встановлено позивачу другу групу інвалідності безстроково.
Враховуючи викладені обставини, позивач 28.03.2018 р. звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняте рішення, оформлене протоколом № 122 від 07.12.2018 р., пункт 48, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги із посиланням на те, що відповідно до п. 6 ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності в 2013 році та пп. 4 п. 2 Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служб (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008 було передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3 - місячний термін. Також, комісія зазначила, що аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 р. по справі № 750/5074/18.
Не погодившись з цим рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки, позивачу вперше встановлена інвалідність більше ніж через 20 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону № 2011-ХІІ у позивача відсутнє.
В доводах апеляційної скарги позивач по справі послався на те, що з 21.01.2013 р. позивачу встановлена третя група інвалідності, проте одноразова грошова допомога йому не виплачувалась. Враховуючи те, що з 27.01.2014 р. позивачу встановлено 2 групу інвалідності і предметом спору є призначення одноразової грошової допомоги позивачу саме у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності - на спірні правовідносини поширюються норми, чинні на дату встановлення позивачу другої групи інвалідності - ст. ст. 16, 16-2, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975. Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним судом, зокрема у постановах: від 21.08.2018 р., справа № 278/2478/17, провадження № К/9901/49755/18; від 28.08.2018 р., справа № 645/3875/16-а, провадження № К/9901/45451/18; від 06.09.2018 р., справа № 644/5447/17-а, провадження № К/9901/11794/18; від 11.09.2018 р., справа № 760/20297/16-а, провадження № К/9901/50863/18.
Оскільки позивачу друга група інвалідності встановлена 27.01.2014 р., а чинне на той час законодавство право позивача на отримання одноразової грошової допомоги жодним чином не пов'язувало з періодом між звільненням зі служби та встановленням інвалідності, апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин приписи п. 6 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на день встановлення позивачу інвалідності третьої групи та норми Порядку № 499.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі по тексту - Закон України № 2232-XII).
Відповідно до статті 41 Закону України № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 року, який встановлює єдину систему соціального захисту військовослужбовців, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон № 2011-ХІІ), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст. 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-ХІІ, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Положеннями ч. 1 ст. 12 Закону № 2011-ХІІ передбачено: військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Судовим розглядом встановлено, що в межах цих правовідносин спірним є питання щодо дати первинного встановлення позивачу групи інвалідності.
Так, згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (п. 48) відмовлено ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги із посиланням на те, що відповідно до п. 6 ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності в 2013 році, інвалідність позивачу встановлено понад 3-місячний термін.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 204048 від 21.01.2013 р. внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, позивачу 21.01.2013 р. під час первинного огляду встановлена третя група інвалідності, а 27.01.2014 р. під час повторного огляду - ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААБ № 204351 від 27.01.2014 р., з 17.01.2018 р. - відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА від 17.01.2018 р. встановлено позивачу другу групу інвалідності безстроково.
Позивач не звертався до відповідачів із заявою про отримання одноразової грошової допомоги після встановлення 3 групи інвалідності, а звернувся із відповідною заявою про отримання цієї виплати після встановлення йому первинно 2 групи інвалідності (27.01.2014 р.).
Таким чином, предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю 2 групи, яку позивачу встановлено первинно з 27.01.2014 р.
Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, та, відповідно, не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.
Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу 2 групи інвалідності) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з п. 4 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу 2 групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
З наведеного вбачається, що приписами законодавства, яке діяло на час встановлення позивачу 2 групи інвалідності, не було визначено 3-місячного строку звернення за отриманням одноразової грошової допомоги, а тому висновок суду першої інстанції, про те, що у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що позивачу вперше встановлена інвалідність більше ніж через 20 років після звільнення зі строкової військової служби, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
Що стосується вимоги позивача щодо зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р., у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності другої групи, та надіслати вказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. (п. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975), яким визначений механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Подання зазначених у п. 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ст. 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
Враховуючи те, що при вирішенні питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідачем не перевірялася відсутність обмежень, встановлених у ст. 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги, оскільки у призначенні цієї допомоги було відмовлено з інших причин, колегія суддів дійшла до висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України, колегія суддів зазначає, що розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги передує направлення відповідним військовим комісаріатом пакету документів. В той же час, судовим розглядом встановлено, що такий пакет документів вже направлявся на адресу Міністерства оборони України та за результатом розгляду пакету документів цей орган дійшов до висновку про відсутність підстав для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, але в подальшому ця відмова визнана судом апеляційної інстанції неправомірною.
У зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції зобов'язує Міністерство оборони повторно розглянути питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, колегія суддів вважає, що в цьому випадку дій щодо витребування пакету документів, який необхідний для розгляду цього питання, покладаються саме на Міністерство оборони України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Що стосується вимоги позивача щодо зобов'язання Міністерства оборони України подати звіт про виконання судового рішення протягом 45 днів з дня набрання ним чинності, колегією суддів не встановлено об'єктивних обставин, які б свідчили про те, що відповідачі ухилятимуться від виконання рішення у порядку та у спосіб, що визначений судом апеляційної інстанції, а тому підстав для подання звіту про виконання рішення суд не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням того, що відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, ця справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 520/762/19 прийняте з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 520/762/19 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 520/762/19 - скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 48 протоколу № 122 від 07.12.2018 р.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р., у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності другої групи.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 20.05.2019 року