20 травня 2019 року
Київ
справа №295/1929/19
адміністративне провадження №К/9901/14079/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів - Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.03.2019
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019
у справі № 295/1929/19
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
Головного державного виконавця Іванюти Івана Миколайовича
про визнання дій незаконними, скасування постанови,
установив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головного державного виконавця Іванюта Івана Миколайовича про визнання незаконною та скасування постанови від 10.01.2019 ВП №56884619 про закінчення виконавчого провадження.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі № 295/1929/19, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови, державний виконавець діяв на підставі та у спосіб, передбачені законом та в межах свої повноважень.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд прийшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини третьої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в даній справі спір виник у відносинах з приводу рішення органу державної виконавчої служби.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій, прийнятих на підставі статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі № 295/1929/19 відмовити.
2. Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді Н.А. Данилевич
В.М. Шарапа