20 травня 2019 року
Київ
справа №826/9106/18
адміністративне провадження №К/9901/13651/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про стягнення заборгованості, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просив:
- стягнути з ДФС України на користь ОСОБА_1 недоплачену суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 28919,34 грн за період з 01 квітня 2014 року по 30 червня 2017 року за час роботи в ДПІ у м. Алушті ГУ Міндоходів в АРК без урахування обов'язкових податків та зборів;
- стягнути з ДФС України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 29020,17 грн за період з 01 липня 2017 року по 24 січня 2018 року за час роботи в ДПІ у м. Алушті ГУ Міндоходів в АРК без урахування обов'язкових податків та зборів;
- стягнути з ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 49020,15 грн за час затримки виплати заробітної плати за час роботи в ДПІ у м. Алушті ГУ Міндоходів в АРК без урахування обов'язкових податків та зборів;
- стягнути з ДФС України на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у розмірі 72490,17 грн за період з 01 квітня 2014 року по 30 червня 2017 року за час роботи в ДПІ у м. Алушті ГУ Міндоходів в АРК без урахування обов'язкових податків та зборів;
- стягнути з ДФС України на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у розмірі 2350,74 грн за період з 01 липня 2017 року по 24 січня 2018 року за час роботи в ДПІ у м. Алушті ГУ Міндоходів в АРК без урахування обов'язкових податків та зборів;
- стягнути з ДФС України на користь ОСОБА_1 компенсацію невикористаних днів щорічної основної відпустки у розмірі 12375,20 грн за час роботи в ДПІ у м. Алушті ГУ Міндоходів в АРК без урахування обов'язкових податків та зборів;
- стягнути з ДФС України на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати у розмірі 39555,33 грн за час роботи в ДПІ у м. Алушті ГУ Міндоходів в АРК без урахування обов'язкових податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність ДФС України щодо невидачі ОСОБА_1 трудової книжки після звільнення з посади заступника начальника ДПІ у м. Алушті ГУ Міндоходів в АРК;
- зобов'язати ДФС України видати ОСОБА_1 трудову книжку внаслідок звільнення з посади заступника начальника ДПІ у м. Алушті ГУ Міндоходів в АРК;
- визнати протиправною бездіяльність ДФС України щодо ненадання ОСОБА_1 інформації про заробітну плату за період з 01 липня 2017 року по 24 січня 2018 року під час роботи в ДПІ у м. Алушті ГУ Міндоходів в АРК;
- визнати дискримінацією бездіяльність ДФС України щодо ненадання ОСОБА_1 . інформації про заробітну плату за період з 01 липня 2017 року по 24 січня 2018 року під час роботи в ДПІ у м. Алушті ГУ Міндоходів в АРК.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року позов задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по зарплаті у розмірі 28919,34 грн; компенсації втрати частини зарплати та індексації зарплати за період з 01.04.2014 року по 30.06.2017 року; про визнання протиправною бездіяльності щодо невидачі трудової книжки та зобов'язання видати трудову книжку; про визнання дискримінацією бездіяльність щодо ненадання інформації про зарплату скасовано та прийнято в цій частині рішення наступного змісту.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 28919,34 грн за період з 01 квітня 2014 року по 30 червня 2017 року, про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати за період з 01 квітня 2014 року по 30 червня 2017 року, про стягнення індексації заробітної плати за період з 01 квітня 2014 року по 30 червня 2017 року, про визнання бездіяльності щодо невидачі трудової книжки та зобов'язання видати трудову книжку, про визнання дискримінацією бездіяльності щодо ненадання інформації про заробітну плату відмовлено.
Зобов'язано ДФС України відновити трудову книжку ОСОБА_1 відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №110 від 17 серпня 1993 року та видати останньому її дублікат протягом одного місяця з дня набрання постановою суду законної сили.
Зобов'язано ДФС України провести індексацію заробітної плати ОСОБА_1 за період з роботи з 01.07.2017 року по 24.01.2018 року, розмір якої становить 29020,17 грн.
В решті рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а судом не встановлено виключень щодо посади позивача у цій справі в аспекті пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України в поєднанні зі статтею 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 291, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді І.Л.Желтобрюх
Т.Г.Стрелець