Іменем України
17 травня 2019 року
Київ
справа №826/2710/16
адміністративне провадження №К/9901/61186/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Стародуба О.П., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Степанюка А.Г., Кузьменка В.В., Шурко О.І. від 21.08.2018 у справі №826/2710/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - Відповідач-2, Уповноважена особа) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи від 16.09.2015 року в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №009-28808-060215 від 06.02.2015 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору;
- зобов'язати Відповідача-2 включити та подати до Фонду доповнення до переліку, за яким ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Відповідача-1 за договором банківського вкладу (депозиту) №009-28808-060215 від 06.02.2015 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2018 року скасовано.
Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення до нього ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (01014, м. Київ, б-р. Дружби Народів, 38, код ЄДРПОУ 34047020) включити інформацію про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню згідно договору банківського вкладу «Депозит Дельта Прем'єр (без поповнення)» від 06 лютого 2015 року №009-28808-060215.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що укладений позивачем із банком правочин є нікчемним у відповідності до положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отриманні платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, грошових коштів позачергово та раніше за інших кредиторів банку. Зазначено, що договір банківського вкладу та операції із перерахування коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки були здійснені в період дії постанови НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних». Також наголошено на тому, що укладення позивачем із банком договору банківського вкладу було здійснено всупереч положенням пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Дельта Банк».
У відзиві на касаційну скаргу ФГВФО просить касаційну скаргу задовольнити.
Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив.
Дослідивши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, що 06.02.2015 року між ПАТ «Дельта Банк» (банк) та ОСОБА_1 (вкладник) укладено договір банківського вкладу «Депозит Дельта Прем'єр (без поповнення)») №009-28808-060215, за умовами якого банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 та приймає від вкладника внесені ним в порядку, передбаченому цим договором, грошові кошти в сумі 200 000,00 грн.
Крім того, між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було 06.02.2015 року укладено додаткову угоду №1 до договору банківського вкладу «Депозит Дельта Прем'єр (без поповнення)») №009-28808-060215 від 06 лютого 2015 року, за умовами якої п. 1.2 договору доповнено підпунктом 1.2.1 в наступній редакції: « 1.2.1 Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовуються.».
Згідно платіжного доручення від 06.02.2015 року №45529869 вбачається, що ОСОБА_2 за відкритого у ПАТ «Дельта Банк» рахунку НОМЕР_4 на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_5 перераховані кошти в сумі 200 000,00 грн.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.03.2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно якого з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» - Кадирова Владислава Володимировича.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 08.04.2015 року №71 внесено зміни до рішення від 02.03.2015 року №51 та вказано, що тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 6 місяців з 03.03.2015 року по 02.09.2015 року.
У подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 03.08.2015 року №147 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» до 02.10.2015 року.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу Уповноваженої особи від 29.05.2015 року №408 створено Комісію з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк». Наказом Уповноваженої особи від 16.09.2015 року №813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» у зв'язку з виявленням комісією нікчемних правочинів відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» приписано застосувати наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у тому числі до договору від 06.02.2015 року №009-28808-060215..
Листом від 23.09.2015 року №8821/3177 Уповноважена особа повідомила ОСОБА_1 про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) №009-28808-060215 від 06.02.2015 року на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Постановою Правління Національного банку України від 02.10.2015 року №664 відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати ПАТ «Дельта Банк».
05.10.2015 року згідно рішення виконавчої дирекції Фонду № 181 від 02.10.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та призначено Кадирова Владислава Володимировича уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» строком на 2 роки з 05.10.2015 року по 03.10.2017 року включно.
На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 08.10.2015 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «Дельта Банк»; для отримання коштів вкладники ПАТ «Дельта Банк» з 08.10.2015 року по 18.11.2015 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - АТ «Ощадбанк», АТ «Укрексімбанк», АБ «Укргазбанк».
Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив того, що зазначені Уповноваженою особою підстави для віднесення укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» договору ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, оскільки, по-перше, на момент його укладення діяли встановлені постановою Національного банку України від 30.10.2014 року №692/БТ обмеження у діяльності банку, по-друге, Правила банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ «Дельта Банк» є обов'язковими для виконання та мають пріоритет у застосуванні перед додатковою угодою, укладеною між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк».
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що уповноваженою особою допущено протиправну бездіяльність відповідача, оскільки відсутні підстави для визнання нікчемним договору банківського вкладу в розумінні частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки він не підпадає під жодний визначений у вказаній статті випадок, а цей перелік нікчемних правочинів є вичерпним.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, станом на дату укладення договору банківського вкладу, визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Уповноважена особа вважала нікчемним договір банківського вкладу між банком і позивачем з підстави, передбаченої пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
Разом з тим, зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Відповідач, в свою чергу, не довів належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ «Дельта Банк» щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.
Відповідно до статті 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.
Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом.
Суди у межах даної справи правильно відхилили посилання скаржника на порушення при перерахуванні коштів на рахунок позивача положень пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», як на одну із підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки положення вказаного пункту (у редакції, чинній на час укладення договору банківського вкладу) забороняють зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третіх осіб, крім випадків, передбачених нормами діючого законодавства або Продуктами банку.
Правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що постанова Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ «Про віднесення ПАТ „Дельта Банк" до категорії проблемних» відповідно до положень статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для ПАТ «Дельта Банк» обмеження відповідачем-2 не надано. При цьому невиконання посадовими особами Банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) саме відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.
Доводи заявника касаційної скарги відносно того, що переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отримання її позачергово та раніше за інших кредиторів банку, судом касаційної інстанції сприймаються критично, оскільки останні фактично є припущеннями Уповноваженої особи, в той же час, жодних доказів на підтвердження зобов'язання позивача повернути кошти ініціатору відповідного перерахунку після отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, надано не було.
Як встановили суди, позивач уклав з ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу (депозиту) від 06 лютого 2015 року №009-28808-060215, відповідно до умов якого на відповідному вкладному рахунку позивача було розміщено 200000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 45529869 від 06 лютого 2015 року.
Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у банку (02 березня 2015 року).
Отже, вклад розміщено на рахунку ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. Водночас, відповідачем-2 не наведено правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, що правильно було встановлено судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 КАС України, суд
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Ю. Бучик
О.П. Стародуб
В.М. Кравчук ,
Судді Верховного Суду