Копія
Справа № 560/4223/18
іменем України
20 травня 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги та скасувати п. 53 протоколу № 104 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 26.10.2018;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірах передбачених п. б ст. 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, однак рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.10.2018 (п. 53 Протокол №104) ОСОБА_1 було відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 3-ої групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. Позивач вважає такі дії неправомірними та такими, що порушують його право на соціальний захист як колишнього військовослужбовця.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
08.01.2019 відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що у зв'язку з встановленням 09.09.2015 ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, позивачу була виплачена одноразова грошова допомога. Під час повторного огляду - 21.05.2018 МСЕК встановило позивачу третю групу інвалідності з тих же причин. З урахуванням того, що первинний огляд МСЕК з метою встановлення ступеня втрати працездатності відбувся у 2015 році, після чого, позивачу виплачена одноразова грошова допомога, а повторний - у 2018 році, тобто понад дворічний термін, у відповідача не було підстав для прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 13.08.2014 по 07.09.2014 перебуваючи на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції в районі проведення антитерористичної операції Луганської та Донецької областях, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 18.09.2014 № 270.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 07.10.2017 № 138, солдат ОСОБА_2 1988 року народження 03.09.2014 отримав мінно-вибухову травму.
Внаслідок зазначеного поранення, згідно довідки Хмельницького обласного МСЕК 09.09.2015 позивачу було встановлено 5 % втрати працездатності та виплачено одноразову грошову допомогу.
В подальшому, 21.05.2018 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок травми пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 1080365 від 21.05.2018.
Позивач, в травні 2018 року з метою отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, звернувся через ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 з відповідною заявою та надав документи для оформлення та призначення вказаної грошової допомоги.
Хмельницький обласний військовий комісаріат направив заяву позивача з відповідними документами на розгляд до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.10.2018 № 104, позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Відмова у призначенні допомоги обґрунтована тим, що ОСОБА_1 групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Про відмову позивача повідомлено листом від 30.11.2018.
Позивач не погодившись із таким рішенням відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визначення основних засад державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Приписами статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
В силу положень ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Дана норма закону кореспондується з пп. 1 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядку), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Верховний Суд України неодноразово усував розбіжності у застосуванні норм статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», висловивши правовий висновок, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного суду від 22.03.2018 року по справі № 288/349/17.
З довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 1080365 від 21.05.2018, суд вбачає, що ІІІ групу інвалідності позивачу було встановлено внаслідок травми, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби.
Відтак, суд зазначає, що оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок травми, пов'язаної з виконанням ним обов'язків військової служби, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Разом з тим, посилання відповідача на ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 8 Порядку, суд вважає безпідставними, оскільки право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того, чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду і встановлення інвалідності, оскільки першочергово є встановленим той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров'я внаслідок виконання обов'язків військової служби. Таке право гарантоване ст.ст. 17, 22, 46 Конституції і не може бути скасоване, звужене та обмежено.
Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги та скасування п. 53 протоколу № 104 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 26.10.2018, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, відповідні повноваження відповідача з призначити та виплатити одноразової грошової допомоги є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вище викладене, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу задоволенню не підлягає, оскільки передбачає втручання в діяльність відповідача як суб'єкта владних повноважень (дискреційні повноваження), що виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Суд вважає, що права позивача підлягають поновленню шляхом визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання його повторно розглянути заяву позивача відповідно встановленого законодавством порядку та з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.
У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, позов необхідно задовольнити частково.
Оскільки позивач на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги та скасувати пункт 53 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат № 104 від 26.10.2018.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. ст. 16, 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати в порядку ст. 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Міністерство оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168 , код ЄДРПОУ - 00034022)
Третя особа:Хмельницький обласний військовий комісаріат ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - 08202826)
Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький
"Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький